- •1. Предмет, структура і функції політології
- •5. Концепції політики
- •Стародавній Єгипет
- •Стародавня Палестина
- •10. Політичне вчення Марсилія Падуанського та Вільяма Оккама.
- •1.Сутність, ознаки та функції держави.
- •2.Основні концепції походження держави.
- •3. Поділ державної влади та вищі органи державної влади.
- •4.Форми державного правління
- •5. Форми державного устрою.
- •7.Суть та основні ознаки правової держави та громадянського суспільства.
- •8.Сутність і види влади. Феномен політичної влади.
- •9. Концепції влади
- •10.Ресурси політичної влади.
- •11.Поняття, ознаки і типи легітимності політичної влади.
- •12.Поняття, структура та типологія політичного режиму.
- •13. Тоталітаризм як політичний режим.
- •14. Авторитаризм як політичний режим
- •15.Демократичний політичний режим. Принципи та концепції демократії.
- •17. Поняття та функції політичної еліти.
- •Функції еліти
- •22. Типологія політичного лідерства.
- •23. Механізми формування політичного лідерства.
- •Типологізація партійних систем
8.Сутність і види влади. Феномен політичної влади.
Навколо влади обертається все політичне життя. Вона повсюдна і пронизує всі структури суспільства та виступає його основою.
У політологічній теорії не склалося єдиного визначення влади. Найбільш часто наводяться:
- силове, яке трактує владу як панування і примушення до підкорення;
- вольове, що розуміє владу як здатність проводити свою волю навіть наперекір опору (М.Вебер);
- влада як вплив. Зміст впливу полягає в здатності впливати на поведінку інших. Така взаємодія описується формулою: влада А над Б є здатність добиватися того, щоби Б "ніколи не зробив би без впливу А" (Д.Даль);
- телеологічне, відповідно до якого влада - це досягнення певної мети;
Залежно від засобів здійснення влади розрізняються різні її види — економічна, соціальна, політична,сімейна, державна тощо.
Економічна влада — це відносини які зумовлені матеріальними потребами життя суспільства, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїй волі волю інших учасників процесу виробництва.
Якщо економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна означає розподіл благ соціальних. Вона пов'язана з визначенням статусу різних груп у структурі суспільства, посад, прав та обов'язків, наданням соціальних послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, забезпечення житлом тощо.
Сімейна влада — побудована на силі авторитету одного або декількох членів сім'ї, який дає змогу впливати на життєдіяльність цієї сім’ї.
Політична влада — це здатність суспільних груп чи індивідів впроваджувати у життя рішення, що виражають їхню волю і визначально впливають на діяльність, на поведінку людей та їх об'єднань, за допомогою волі, авторитету, права, насильства; це організаційно-управлінський та регулятивно контрольний механізм здійснення політики.
Джерелом влади є політичне панування, яке постає як панування інтересу. Для завоювання влади необхідно спершу стати реальною панівною силою і завоювати владу, а далі — закріпити своє панування.
Найвищим і найрозвиненішим видом політичної влади є державна влада. Поняття "політична влада" за своєю сутністю ширше від поняття "державна влада". По-перше, політична влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу. По-друге, не кожна політична влада є владою державною (наприклад, влада партії, громадських організацій і рухів), хоча будь-яка державна влада — завжди політична. По-третє, державна влада специфічна: тільки вона володіє монополією на примус, правом видавати закони тощо. Проте, окрім примусу, вона послуговується й іншими засобами впливу: переконанням, ідеологічними, економічними чинниками.
Державна влада — вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення визначеної кордонами території.
Державна влада передбачає наявність таких ознак: 1) структурне розмежування суспільних груп на тих, хто здійснює владу (суб'єкти влади) і тих, стосовно кого влада здійснюється (об'єкти влади); 2) здійснення організованого і правовим чином урегульованого примусу; 3) використання адміністративного апарату; 4) поширення влади на певну, визначену кордонами територію, у рамках яких вона володіє ознаками суверенності (верховенства і неподільності).
