4. Розкрити зміст поняття «політичний волюнтаризм».

Наближена відповідь: Волюнтаризм - ( від лат. voluntas – воля) – форма політичної діяльності суб'єкта, що опирається на суб'єктивні прагнення, бажання, що й ігнорує об'єктивні закони політичному життя. Політичного процесу. Волюнтаристи перебільшують роль вольового, стихійного початку в політику, трактують її як спонтанний, ірраціональний процес довільних рішень і дій, не заснованих на програмі діяльності, конкретної й реальної мети суспільно-політичного розвитку країни, регіону. Абсолютизація вольових бажань поза їхнім об'єктивним наповненням, утримуванням неминуче веде до краху проведеної політики, її ущербності. Волюнтаризм характерний для політиків лінійного руху думки й дії, що доганяє модернізації, суб'єктивістського стилю політичного мислення, що супроводжує «культури», алогічного й антидіалектичного складу мислення. Розриваючи суще й винне, вони прикрашають винне, яке до того часто просто недосяжне. Тому волюнтаризм як плин політичної думки й дії завдає великої шкоди політичної консолідації й інтеграції соціальних чинностей суспільства й держави, вносить деструктивні моменти в способи прийняття й здійснення рішень і в цілому є деструктивною силою. Коріння політичного волюнтаризму перебувало в зовнішніх детермінантах суспільного розвитку (економіці, соціальності й ін.), але головні з них, безумовно, політичні: відчуженість народу, соціальних верств і груп від політичної влади й політичної діяльності, від процесу керування справами держави; існування авторитарнеццентристської, бюрократичної моделі керування «зверху»; нерозвиненість, а часом і відсутність політичної свідомості й культури політичних суб'єктів, їх однолінійний, формаційний стиль мислення; начальницька орієнтація в діяльності багатьох людей і інші.

5. Розкрити зміст поняття «політичний авантюризм».

Наближена відповідь: Авантюризм політичний (фр. аvanture - пригода, ризик) - діяльність політичних лідерів, окремих особистостей, партій, рухів, державних і інших інститутів, в основі якої лежить відсутність реальних знань про об'єктивну політичну ситуації, абсолютизація політичними суб'єктами своїх можливостей і здатностей, дія непродумана, необґрунтоване. Авантюристи не володіють всіма необхідними й способами механізмами політичної діяльності, тому на конкретній ділянці політичного простору використовують якийсь не адекватний часу спосіб політичної дії без обліку його ефективності, дієвості. Для них характерний спосіб устрявання в бій поза його зв'язком з результатами діяльності, нереалістичний ризик. Тому авантюристична політика безвідповідальна, непродумана, нереальна й закінчується звичайно поразкою. Авантюризм політичний особливо небезпечний для суспільств перехідного розвитку, оскільки діяльність його суб'єктів не інтегрує суспільство й держава, а дезінтегрує їх, веде до розколу, тяжких політичних і іншим наслідків. У цей період вона може «одягатися» у популістські «одяги», можлива «правдоподібна» оцінка діяльності своїх носіїв. Відсутність реальної демократичної культури в політичних суб'єктів, культури політичного ризику, суб'єктивістське розуміння об'єктивної політичної ситуації ставить авантюристів поза полем нормальної людської політики, у якім вище всього інтереси людини, соціальних общностей людей, цінність їх життя, а не прагнення за всяку ціну захопити владу. Політичний авантюризм особливо небезпечний, тому що способи й особливо результати політичної дії спрямовані на маси людей. Авантюрні дії суб'єктів політики негативно позначаються на умовах життя людей. Від авантюризму політичного слід відрізняти авантюризм у політику. Останній означає діяльність людини, соціальних груп у політику, при якій можуть робитися спроби здійснити політичні інтереси, цілі політичними коштами. Результат такої діяльності не носить загального характеру. Він антигуманний і непрогресивний.

Далі викладач пропонує виступити курсантам (студентам) з реферативними доповідями

за підготовленими індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою, а також підготовленими рефератами.

Заслуховування реферативного повідомлення

по індивідуальних навчально-дослідних завданнях.

1. Принципи на яких була заснована пенітенціарна політика в Європі на різних проміжках часу (короткий екскурс).

2. Філософське обґрунтування необхідності гуманізації процесу виконання покарань.

Заслуховування рефератів з наступних тем:

1. Співвідношення кримінальної політики із пенітенціарною.

2. Кримінально-правова характеристика понять „Злочину” та „Покарання”.

Друге навчальне питання (20 хв.)

Поняття пенітенціарної політики як соціально-юридичного явища

Процес розгляду інших навчальних питань має більш персоналізований характер, оскільки викладач використовує метод фронтального опитування. Для відповіді на кожне запитання викладач викликає одного-двох курсантів (студентів) за бажанням або по журналу, які відповідають з місця.

Після розгляду кожного навчального питання викладач або курсант (студент) за пропозицією викладача робить висновок.

Усне опитування курсантів (студентів) викладач здійснює за такими контрольними запитаннями.

Контрольні запитання: