1) За кваліметричною шкалою інтервалів, коли з -го значення показника, що розглядається продукції відніма­ється -те значення показника якості базового взірця ;

2) За кваліметричною шкалою відношення, в цьому випадку визначають показники якості :

, (5.1)

, (5.2)

де – значення -го показника якості оцінюваної продукції; - значення -го базового показника;

– кількість показників якості продукції.

Вибирають ту формулу, при якій збільшення відносного показника відповідає підвищенню якості продукції. Відносні значення показників якості не повинні відрізнятися від одиниці в обидві сторони більш, ніж на 20 % (0,8 < K_i < 1,2), оскільки в цих межах вплив зміни дійсного значення показ­ника на величину відносної зміни показника буде приб­лизно однаковим при використанні формули (5.1) або (5.2).

Комплексний метод оцінювання рівня якості продукції здійснюється з використанням комплексних (узагальнених) показників якості. Слід звернути увагу, що комплексне оціню­вання не дає уявлення про окремі властивості продукції; ком­плексні показники можна отримувати за різного поєднання одиничних показників. Тому комплексні показники повинні доповнювати, а не заміняти окремі показники якості.

Комплексний показник характеризує сукупність взаємо­пов'язаних властивостей (складна властивість) з усієї безлічі властивостей, що утворюють якість продукції та виражається одним числом, що дозволяє на практиці порівнювати велику кількість показників якості продукції з такою ж кількістю ба­зових показників. Він відображає таку сукупність властивос­тей продукції, за якою прийнято рішення оцінювати якість продукції.

Розрахунок комплексного показника якості передбачає визначення коефіцієнтів вагомості.

Комплексними показниками якості є головні, інтегральні та середньозважені. Коли це можливо, для оцінювання викор­истовується головний показник, який найбільш повно відо­бражає основне призначення продукції.

Коефіцієнти вагомості показників якості, що потрібні для визначення комплексних показників якості, визначаються експертними методом ранжування.

Експертні методи застосовуються під час вирішення та­ких завдань:

– формулювання та уточнення мети оцінювання якості продукції;

– розроблення класифікації продукції і споживачів;

– побудова ієрархічної структурної схеми показників якості; 

– визначення коефіцієнтів вагомості показників;

– визначення базових значень показників та інші.

Застосування експертного методу передбачає дотриман­ня наступних умов:

– експертне оцінювання проводиться у разі неможли­вості використання більш об'єктивних методів для вирішення питання;

– думки експертів повинні бути незалежними;

– формулювання питань, поставлених перед експертами, повинна виключати можливість різного тлумачення;

– експерти повинні бути компетентні в розв’язуваних питаннях;

– кількість експертів повинна бути оптимальною;

– відповіді експертів повинні бути однозначними і забез­печувати можливість їх математичного оброблення.

До недоліків експертного методу слід віднести власти­вий йому суб'єктивізм, а також явище конформізму – вплив переважаючого у групі судження на думку експерта.

Сутність експертного методу ранжування припускає роз­становку об'єктів вимірювань або показників якості в порядку їх уподобання або важливості. Для цього експертам пропо­нують проранжувати параметри в порядку зростання важли­вості, тобто мінімальний ранг отримує найменш важли­вий показник, наступний, найменш важливий з решти, отри­мує ранг і так далі. Найбільш важливому показнику присвоюється ранг .

Часто в процесі експертного опитування виникає ситуа­ція, коли експерт не може провести чіткого розмежування між двома або кількома членами ряду. У такому випадку вводять­ся “зв'язані ранги”.

Коефіцієнт вагомості визначають за формулою:

, (5.3)

де – сума балів, присвоєних усіма експертами по -му показнику якості;

– сума балів, присвоєних усіма експертами за всіма показниками.

Значення комплексних показників якості визначають за формулою:

, (5.4)

де – коефіцієнт вагомості -го показника якості,

– відносний показник якості,

- кількість показників якості.

Ступінь узгодженості думок експертів характеризується коефіцієнтом конкордації . Істотність значення встанов­люють за допомогою критерію (розподіл Пірсона).

Коефіцієнт конкордації обчислюють за формулою:

(5.5)

де – сума квадратів відхилень суми рангів кожного об'єкта експертизи від середньоарифметичного значення рангів;

–число експертів;

– кількість показників якості.

Коефіцієнт конкордації може набувати значення від 0 (за відсутності узгодженості) до 1 (за повної одностайності).

Якщо коефіцієнт конкордації має недостатньо високе значення, то з експертами проводяться тренування і обгово­рюють результати та аналізують помилки.

Підвищення узгодженості в експертній групі може бути досягнуто за рахунок ретельного відпрацювання анкет опиту­вання експертів, які складаються з пояснювальних записок і карт опитування експертів. Пояснювальна записка роз'яснює порядок проведення експертного оцінювання якості продукції та визначає правила заповнення картки опитування. Карта опитування містить набір звернених до експерта питань про якість продукції.

На основі значень комплексного показника якості ро­биться висновок про рівень якості продукції за сукупністю одиничних показників якості. У разі незадовільної якості про­дукції приймаються рішення про необхідність коригувальних дій. Для встановлення першочерговості покращення якості за показниками якості використовують значення їх коефіцієнтів вагомості.