6.Теорія психічного відображення. Властивості психічного образу.

Теорія відображення - у марксистській філософії становить основу діалектико-матеріалістичної теорії пізнання. Т. в. має специфічні завдання: розкриття найбільш загальних рис і закономірностей, притаманних усім рівнями та формами відображення: дослідження виникнення і розвитку форм психічного відображення, включаючи питання походження свідомості та спеціально-наукового обгрунтування можливостей пізнавальної діяльності людини; вивчення зв'язку характеристик змісту і форми образу, знання; розкриття сутності відображення в неживій природі; з'ясування особливостей відображення (сигналізації) в техніці зв'язку і управління, зокрема співвідношення та зв'язку людини і кібернетичних пристроїв. Вихідним для Т. в. і марксистської гносеології в цілому служить діалектико-матеріалістичний принцип відображення, згідно з яким результати пізнання повинні бути відносно адекватні свого джерела - оригіналу. Вони досягаються за допомогою двох взаємопов'язаних вимог і відповідних їм процесів: активного вилучення потрібних і виключення непотрібних, побічних відомостей про оригінал. Відображення в якості гносеологічного принципу визнавалося і в домарксистському матеріалізмі, однак, як зазначав Ленін, осн. бідою старого матеріалізму було невміння застосувати діалектику до Т. в., внаслідок чого відображення розумілося як пасивне, мертве "фотографування" зовнішнього світу. Марксистська філософія розуміє відображення діалектично, як складний і суперечливий процес взаємодії чуттєвого і раціонального пізнання, розумової та практичної діяльності, як процес, в к-ром людина не пасивно пристосовується до зовнішнього світу, а впливає на нього, перетворюючи і підпорядковуючи його своїм цілям. Тому позбавлені всякої підстави спроби критикувати марксистську.

Психічний образ - цілісне, інтегративне відображення відносно самостійної, дискретної частини дійсності, інформаційна модель дійсності, використовувана людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

Психічні образи ідеальні, оскільки світ представлений у свідомості людини загальнозначущими, ідеальними формами. Характер виникнення психічних образів залежить від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т. д.

Психічні образи можуть бути первинними (образи відчуттів, сприйнять) і вторинними (образи пам'яті, мислення та уяви). Психічні образи несуть інформацію про локалізацію реальних об'єктів в зовнішньому просторі, в них представлена ​​сукупність притаманних відбиваному об'єкту якостей: форма, колір, фактура та ін

Психічні образи виникають в результаті не одномоментно фотографічних відбитків, а їх активного побудови. У процесі побудови образу істотну роль грають рухові, біомеханічні процеси. Рухи створюють каркас образу, а образ потім забезпечує систему рухів.

Психічні образи дають можливість схематизації, концептуалізації дійсності. Психічні образи багатомірні: вони функціонують в контексті даної діяльності. У психічному образі актуалізується то його предметний зміст, яке відповідає змістом стоїть перед суб'єктом задачі.

Психічні образи пластичні. Як і реальні об'єкти, вони дають можливість здійснювати з ними певні дії, здійснювати образне мислення, "програвати" варіанти поведінки, моделювати розвиток дійсності. Психічний образ має велику інформаційну ємність: він сам по собі може служити джерелом різноманітної інформації.