8)Поняття про свідомість.Суспільна природа свідомості.

Свідомість - це вищий рівень психічного відображення об'єктивної реальності, а також вищий рівень саморегуляції, властивий тільки людині як соціальній істоті.

З практичної точки зору свідомість виступає як безперервно змінюється сукупність чуттєвих та розумових образів, що безпосередньо постають перед суб'єктом у його внутрішньому світі. Людину відрізняє від тварин насамперед не наявність процесу формування психічних образів на основі предметного сприймання об'єктів навколишньої дійсності, а специфічні механізми його протікання. Саме механізми формування психічних образів та особливості оперування ними обумовлюють наявність у людини такого феномену, яким є свідомість.

По-перше, свідомість завжди активна і, по-друге, интенциональна. Активність сама по собі є властивістю всіх живих істот. Активність свідомості виявляється в тому, що психічне відображення об'єктивного світу людиною носить не пасивний характер, в результаті якого всі відображаються психікою предмети мають однакову значущість, а, навпаки, відбувається диференціація за ступенем значущості для суб'єкта психічних образів. Внаслідок цього свідомість людини завжди спрямоване па якийсь об'єкт, предмет або образ, тобто воно має властивість інтенції (спрямованості).

Наявність даних властивостей обумовлює наявність ряду інших характеристик свідомості, що дозволяють розглядати його як вищого рівня саморегуляції. До групи даних властивостей свідомості слід віднести здатність до самоспостереженню (рефлексії), а також мотиваційно-ціннісний характер свідомості.

Здатність до рефлексії визначає можливість людини спостерігати за самим собою, за своїм відчуттям, за своїм станом. Причому спостерігати критично, тобто людина в змозі оцінити себе і свій стан, помістивши отриману інформацію в певну систему координат. Такою системою координат для людини є його цінності та ідеали.

Слід підкреслити, що дані властивості свідомості визначають можливість формування в процесі онтогенезу людини індивідуального «Я-концепції», яка є сукупністю уявлень людини про самого себе і про навколишній дійсності. Всю інформацію про навколишній світ людина оцінює на основі системи уявлень про себе і формує поведінку виходячи з системи своїх цінностей, ідеалів і мотиваційних установок. Тому не випадково «Я-конценцию» дуже часто називають самосвідомістю.

Самосвідомість людини як система його поглядів строго індивідуально. Люди по-різному оцінюють події, що відбуваються, і свої вчинки, по-різному оцінюють одні і ті ж об'єкти реального світу. Причому оцінки одних людей досить об'єктивні, тобто відповідають реальності, а оцінки інших, навпаки, вкрай суб'єктивні. Причин, що обумовлюють адекватність сприйманого людиною образу реального світу і його самооцінок, першопричиною більшості факторів, що визначають можливість побудови адекватної «Я-концепції», є ступінь критичності людини.

У спрощеному вигляді критичність - це здатність усвідомлювати відмінність між «добре» і «погано». Саме здатність критично оцінювати події і зіставляти отриману інформацію зі своїми установками та ідеалами, а також виходячи з цього зіставлення формувати свою поведінку, тобто визначати цілі і програму дій, робити кроки до досягнення поставленої цілі, що відрізняє людину від тварини. Таким чином, критичність виступає в якості основного механізму контролю за своєю поведінкою.