1.6. Організація та ведення фінансового, статичного, податкового і управлінського обліку грошовими потоками на підприємстві

Організацію системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності:

1.  Визначити організаційну структуру підприємства.

2.           Розробити організаційну схему управлінського обліку.

3.           Розробити схему документообороту.

4.           Розробити систему контролю витрат.

5.           Організувати центри відповідальності.

6.           Розробити бюджети для центрів відповідальності і показники їх діяльності.

7.           Визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє сільськогосподарські підприємства.

8.           Визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулювання за замовленнями, калькулювання за процесами).

9.           Визначити перелік постійних та змінних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та порядок контролю цих витрат.

Аналітичний облік витрат при цьому ведеться не тільки в цілому по підприємству, але й окремо за структурними підрозділами.

Фактична собівартість сільськогосподарської продукції не враховує всіх факторів виробництва, а саме головних, без яких сільськогосподарське виробництво взагалі не можливе, але які не мають грошової оцінки це природно-кліматичні умови.

Орендна плата, на сьогодні тотожна доходам та витратам, які визнаються не можна вважати її дієвим механізмом, оскільки ні ринку землі, ні ринку її оренди фактично не існує.

Відповідно операції носять не ринковий характер. Сьогодні українські нормативні акти з бухгалтерського обліку не мають рекомендацій з ведення управлінського обліку і не приділяють уваги поясненню функцій і завдань обліку взагалі, а також трактуванню понять, що застосовуються у професійній бухгалтерській мові. На цьому етапі традиційний бухгалтерський облік перестає задовольняти потреби управління підприємством. Це пов’язано з тим, що прийняття управлінських рішень стосується майбутніх подій і відповідно потребує інформації про можливі наслідки таких подій, їх вплив на майбутні результати діяльності. Таку інформацію не можна отримати в системі обліку за національними стандартами. Теоретично в окремій системі розрахунків можна відобразити лише заплановані операції та скласти прогнозні фінансові звіти [2, с. 306].

Слід ураховувати те, що фінансовий, управлінський та податковий облік, що мають місце в практичній діяльності підприємств, тісно пов’язані між собою, однак цілеспрямоване та ефективне використання їх інформації в управлінському процесі беззаперечно спрямовано на перспективний розвиток підприємства. Враховуючи процеси реформування системи бухгалтерського обліку та прийняття П(С)БО, зокрема П(С)БО 30 «Біологічні активи», який стосується сільськогосподарських товаровиробників і потребує певного часу для адаптації , вважаємо доцільно виділити адаптивну систему обліку, яка потребує дослідження та додаткового аналізу.

З огляду на економічну нестабільність держави та кризові явища при побудові облікової системи підприємства слід враховувати вплив макросередовища. Такий підхід можна реалізувати на основі концепції стратегічного обліку та контролю, які потрібно розглядати як єдине ціле.

Для сільськогосподарських підприємств особливого значення набуває правильне відображення в обліку податків. Одним із них є фіксований сільськогосподарський податок (далі — ФСП), який являє собою особливий найбільш типовий механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Тому основною метою організації податкового обліку ФСП у підприємстві є чітка побудова аналітичного обліку податку, що створює прозору інформацію щодо його нарахування та сплати до бюджету, а також у кінці звітного періоду — включення визначеної суми податку до собівартості виробленої продукції [3].

Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) – це спеціальний режим прямого оподаткування доходів від ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Податкового кодексу платниками податку з урахуванням обмежень можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Платники ФСП не є платниками таких податків і зборів (п. 307.1 ст. 307 Податкового кодексу): податку на прибуток підприємств; земельного податку; збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності [1].

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії земель, їх розташування та встановлюється у відсотках до бази оподаткування .

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

-         у I і II кварталах – по 10 % річної суми;

-         у III кварталі – 50 % річної суми податку;

-         у IV кварталі – 30 % річної суми податку [2].

Відповідно до п. 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. № 132, у обліку сума ФСП обліковується на окремому субрахунку рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунку 91 відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації» (Інструкція № 291).

Підприємству рекомендуємо самостійно розробляти порядок розподілу суми ФСП (наприклад, передбачати віднесення таких сум на основні галузі та об’єкти витрат пропорційно до суми прямих витрат (табл. 2).Для його обліку передбачено субрахунок 915 «Фіксований сільськогосподарський податок» до рахунка 91„Загальновиробничі витрати”. А в зв’язку з тим, що ФСП тісно пов’язаний із галуззю рослинництва, він кореспондує з рахунком 23 „Виробництво” [Податковий кодекс України : за станом на 10.11.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minrd.gov.ua/nk/.].

Значна частка сільськогосподарських підприємств користується пільговими режимами оподаткування господарської діяльності, визначеними Податковим кодексом України (далі – ПКУ), такими як спеціальний режим оподаткування ПДВ (ст. 209 ПКУ) та фіксований сільськогосподарський податок (ст. 301-309 ПКУ). При цьому на практиці часто виникають проблемні питання застосування норм податкового законодавства, які прямо ним не регламентовані і потребують детальнішого вивчення.

Авансові платежі на спецрахунок ПДВ (здійснені до 20-го числа місяця, наступного за звітним). На практиці виникають ситуації, коли підприємство має можливість перерахувати кошти на спецрахунок ще до подачі скороченої податкової декларації, у якій визначається сума до перерахунку. Пряма заборона на здійснення авансових платежів сільськогосподарським підприємством на спецрахунок ПДВ у Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ за спецрежимом та ПКУ відсутня, проте нагадаємо, що згідно з п. 3 цього Порядку та ст. 203 ПКУ сума податкового зобов’язання з ПДВ за спецрежимом повинна бути перерахована протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації (тобто між 20-м і 30-м числами наступного за звітним місяця) [Податковий кодекс України : на 10.11.2013 р.].

З метою адаптації сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища управлінському персоналу потрібно здійснювати низку аналітичних і контрольних заходів. Вважається, що в системі внутрішньої звітності необхідно робити акцент на прибуткову діяльність у розрізі замовників за ринками збуту, видами виробництва продукції, галузями основного, допоміжного та промислового виробництва.