25. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації фінансових відносин.

Фінансовий механізм – це сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин , інструментів та важелі впливу на соціально економічний розвиток суспільства.

До складу фінансового механізму входять такі основні елементи :

— фінансові методи(фінансове планування, кредитування, прогнозування) — фінансові важелі(податок, кредит, обов’язкові платежі) — фінансові інструменти(ставка податку, ставка кредиту, податкові пільги)

— нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення.

Організаційно – правове забезпечення :

• Нормативно правове забезпечення – представлене законодавчими та правовими актами.

• Інформаційне забезпечення – складається з статистичної, економічної , комерційної та фінансової інформації.

• Організаційне забезпечення – створення відповідної системи фінансових органів та інституції.

Фінансовий механізм характеризують такі показники:

Узагальнюючі – це загальний обсяг фінансових ресурсів, що створені в країні, а також обсяг доходів і видатків бюджету.

Індивідуальні – це величина витрат бюджету держави на одного жителя; розмір податків, що сплачуються одним працівником.

Функціонування фінансового механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин (фінансовий механізм п-ва і організацій, механізм страхування).

За допомогою фінансового механізму здійснюються широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в країні ВВП.

Фінансові показники дають змогу визначити дієвість фінансового механізму.

Важливими елементами фінансового механізму є фінансові нормативи, ліміти й резерви. Нормативи характеризують повний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.

Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.

Резерви мають нейтралізувати вплив не передбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.

26. Роль, напрямки функціонування у міжнародних фінансових відносинах Міжнародного валютного фонду.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансовим інститутом, який мас статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а почав функціонувати в 1947 р.

Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн – членів Фонду.

Капітал МВФ утворюється за рахунок внесків країн – членів Фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі.

Станом на 01.01.2013 р. членами МВФ була 181 країна, в т.ч. з вересня 1992 р. — Україна. Внесок України становить 997,3 млн. SDR. Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта — в національній.

Кількість голосів у Фонді визначається таким чином: 250 голосів незалежно від розмірів квот плюс один голос на кожні 100 тисяч SDR квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п’ять років) загальний перегляд квот. Це пов’язано з тим, що змінюється рівень розвитку окремих країн та їхнє місце у світовій торгівлі.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом, він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів.

Досі позики отримувалися від казначейств та центральних банків країн – членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучалися.

27. Платіжний баланс держави як вартісний вираз зовнішньоекономічних та фінансових відносин може мати активне чи пасивне сальдо. Якщо сальдо платіжного балансу активне, яку оцінку можна дати стану фінансової сфери країни?

Платіжний баланс — це співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).

За формою платіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн.

За економічним змістом — це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом.

Сальдо платіжного балансу – це сума сальдо поточних рахунків і сальдо балансу руху капіталу.

Активне сальдо платіжного балансу означає, що надходження з-за кордону перевищують платежі за кордон. При активному сальдо платіжного балансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну, що призводить до зростання валютних резервів держави.

Якщо ж платежі за кордон перевищують надходження з-за кордону, то сальдо буде пасивним. Пасивне сальдо спричиняє відплив іноземної валюти з країни і призводить до зменшення валютних резервів.

Дефіцит/надлишок платіжного балансу впливає на валютні резерви країни, і, отже, на пропозицію грошей. Відсутність впливу спостерігається тільки при змінному валютному курсі. Країна повинна рухатись до нульового сальдо платіжного балансу.