32. Міжнародні розрахунки та валютне регулювання.

Міжнародні розрахунки і валютне регулювання входять до складу механізму

функціонування міжнародних фінансів. Порядок розрахунків регламентується міжна-родними документами і угодами. Стандартизація документального оформлення необхідна для забезпечення гарантій експортерам і імпортерам на поставку товарів і їх оплату. Вона ж встановлює однакове розуміння прав, зобов’язань і відповідальності сторін.

Основними формами міжнародних розрахунків є: інкасо і акредитив. Використовуються також банківські перекази і система відкритих рахунків. Кожна з цих форм має свою специфіку здійснення, вивчатиметься у відповідних курсах. Тут же відзначимо їх неоднакову надійність, прагнення її підвищити. У зв’язку з цим у формах розрахунків слід виділити: а) організаційну сторону руху грошових коштів – порядок проведення  операцій, їх документальне оформлення, відповідальність сторін,  гарантії банків тощо;  б) змістовну сторону руху грошових коштів –  забезпечення еквівалентності обміну, що є квінтесенцією всіх міжнародних розрахунків. Фінансова теорія зводить еквівалентність обміну до встановлення курсу валют.

Валютний курс – ціна грошової одиниці даної країни, визначена у валюті іншої країни, або в міжнародних грошових одиницях. Встановлення валютного курсу означає співвідношення цінності грошей різних країн, тобто це по суті інструмент міжнародних фінансових відносин, без чого неможливо здійснити рух міжнародних фінансових потоків.

Слід відмітити, що на курс національної валюти впливають різні чинники, а саме: — стан національної фінансової системи ( дефіцит бюджету, державний борг, рівень інфляції, стабільність банківської системи, активність на фінансовому ринку); — стан торгового і платіжного балансу; — стабільність політичної системи, законодавства.

Нестабільність в національній політиці і фінансах веде до зниження обмінного курсу валюти в порівнянні з реальним її співвідношенням.

Існують два основні методи визначення курсу валют: адміністративний, коли уряд або центральний банк офіційно встановлює його по відношенню до іноземних валют, і ринковий – курс встановлюється під впливом попиту і пропозиції. Обидва методи мають свої недоліки і переваги, при кожному з них може існувати неорганізований ринок, де встановлюється більш реальне співвідношення курсу. Крім того, валютний ринок, як правило, регульований: встановлюється валютний коридор (мінімально-максимальний рівень курсу); центробанк також бере участь у валютних торгах: проводить або валютні інтервенції або, навпаки, скуповує іноземну валюту і підтримує курс національної валюти.

На основі перерахованих чинників МВФ встановив міжнародний платіжний засіб SDR, потім в рамках Європейського Союзу створена міжнародна грошова одиниця ЕСU і, нарешті, в 1999 р. EU – євро. В Україні функцію валютного ринку виконує Міжбанківська валютна біржа. Існування валютного регулювання спирається на систему міжнародних стандартів і правил.

33. Загрозою національній, економічній, фінансовій безпеці є істотне скорочення ввп, зниження інвестиційної та інноваційної активності. Прокоментуйте це.

Економічна безпека - частина загальної системи національної безпеки країни.  Економічна безпека - це стан національної економіки, що забезпечує задоволення життєво важливих потреб країни в матеріальних благах незалежно від виникнення в світовій економічній системі або всередині країни форс-мажорних обставин соціально-політичного, економічного чи екологічного характеру.  Фінансова безпека пов'язана із загальною збалансованістю фінансових потоків і рівновагою в економіці. Приватними її проявами виступають інфляційна і валютна безпека, а так само інші підвиди, пов'язані з бюджетом, банками, ринком цінних паперів. Фінансова безпека визначається рівнем дефіциту державного бюджету, об'ємом зовнішнього і внутрішнього боргу, темпами інфляції, стабільністю національної валюти, забезпеченням фінансових умов для активізації інвестиційної діяльності. 

Пріоритетами національних інтересів України в економічній сфері є:

— створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;

— інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Таким чином, концептуальне забезпечення економічної безпеки передбачає поєднання критеріїв підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена у глобальні економічні процеси та посідала б в них гідне місце. Відтак поєднання цілей підтримки макроекономічної стабільності, економічного зростання та забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку — це пріоритетні національні економічні інтереси України в економічній сфері та головні вектори стратегії економічної політики.

Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:

— посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;

— забезпечення бюджетної дієздатності держави;

— забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;

— зміцнення банківської системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;

— зміцнення національного інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;

— реформування фінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки від кон'юнктури міжнародних фінансових ринків;

— мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову систему України.

Отже, насправді загрозою національній, економічній, фінансовій безпеці є істотне скорочення ВВП, зниження інвестиційної та інноваційної активності. Тому що саме національна, економічна і фінансова безпека спрямовані на розвиток країни в цілому.