28. Сфери, підсистеми, ланки фінансової системи держави, їх характеристика.

 Фінансова система – це сукупність сфер і ланок фінансових відносин, що з ними грошових фондів органів управління фінансами.

Фінансова система розвинутих країн входять такі ланки фінансових відносин:

· федеральний бюджет;

· спеціальні державні позабюджетні фонди;

· державний кредит;

· фінанси підприємств різної форми власності;

· фінансовий ринок.

Фінансова система – 1) вся сукупність ланок і сфер; 2) сукупність установ фінансової систем, що є для підприємства, у державі тощо.

Перша сфера, де необхідні фінанси – держава. Система, з допомогою якій держава накопичує й витрачає кошти називається державні фінанси.

Крім держави існують різноманітних підприємства, отже, друга сфера називається фінанси підприємств. Це інструмент, з допомогою якого підприємство збирає кошти.

Третя сфера – інші фінанси (зокрема фінанси страхування).

Ланки першої сфери:

1. Федеральний бюджет;

2. Позабюджетні фонди (кошти, які концентруються до рук неурядових, але державних організацій):

· Пенсійного фонду;

· Фонд соціального забезпечення (концентрує гроші, призначені на оплату відпусток, лікарняних тощо.);

· Фонд обов'язкового соціального страхування.

Уряд прагне розпоряджатися цими фондами, позаяк у них осідають велетенські кошти, які може використовуватиме своєї мети.

3. Державний кредит

Ланки другий сфери (фінанси підприємств):

1) фінанси підприємств, функціонуючих комерційні засадах;

2) фінанси установ і закупівельних організацій, які проводять некомерційну діяльність;

3) фінанси громадських об'єднань є (профспілок, політичних партій, громадських фондів);

Страхування – специфічна сфера, має свої ланки:

1) Соціальне страхування;

2) Особисте страхування;

3) Майнове страхування;

4) Страхування відповідальності;

5) Страхування підприємницьких ризиків.

29. Платіжний та розрахунковий баланси держави, характеристика їх структурних складових.

Баланси міжнародних розрахунків – співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни по відношенню до інших.

Розрізняють такі види балансів міжнародних розрахунків:

- розрахунковий баланс;

- баланс міжнародної заборгованості;

- платіжний баланс.

Розрахунковий баланс характеризує співвідношення всіх заборгованостей даної країни з боку іноземних партнерів на певну дату і зобов’язань по відношенню до них даної країни, незалежно від термінів надходження платежів.

Він застосовується для визначення країн нетто-кредиторів і нетто-боржників.

Разом з тим, він недостатньо повно відображає стан справ, оскільки і серед іноземних боргів, і серед зобов’язань країни можуть бути як прострочені позиції, так і платежі, термін погашення яких ще не настав.

Розрахунковий баланс дає змогу визначити масштаби зовнішньоекономічної діяльності, особливо у сфері міжнародного кредиту.

В останні роки додатково до платіжного балансу, який дає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, який відображає її міжнародний фінансовий стан.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних даних про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії країни. Він дає можливість аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовій економіці.

Платіжний баланс країни складається з таких розділів:

- торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням та ввезенням товарів;

- баланс послуг та некомерційних платежів, його ще називають балансом “невидимих” операцій;

- баланс руху капіталів і кредитів

Відмінність платіжного балансу від розрахункового полягає в тому, що він характеризується фактичними надходженнями, а розрахунковий – обсягом вимог та зобов’язань. Боргові вимоги, що включаються у розрахунковий баланс, показують на яку суму дана країна надала кредитів або здійснила інвестицій за кордон. Боргові зобов'язання відображають суму кредитів або інвестицій одержаних даною країною. Таким чином сальдо розрахункового балансу на певну дату характеризує позицію країни як нетто-кредитора або нетто - боржника. Розрахунковий баланс, якщо він складений за певний період відображає лише динаміку заборгованості даної країни по відношенню до інших держав. Тому для оцінки міжнародних розрахунків країни важливим є розрахунковий баланс на певну дату, котрий показує співвідношення всіх грошових вимог і зобов’язань країни щодо інших країн, а в платіжному балансі включаються лише фактичні надходження і платежі. Таким чином розбіжність між балансами відображає сутність розвитку міжнародних кредитних відносин, котрі визначають розрив у часі між вимогами та находженнями.

30. Кажуть, що по торговому балансу країни можна судити про економічний стан країни (рівень науково-технічного прогресу та рівень розвитку тих чи інших галузей економіки країни). Прокоментуйте цю думку.

Торговий баланс – співвідношення між сумою цін товарів, вивезених країною чи кількома країнами за кордон, і сумою цін товарів, ввезених з-за кордону, за відповідний період (рік, квартал, місяць). Якщо сума вивезених товарів перевищує суму ввезених, то такий торговий баланс активний, якщо навпаки, то торговий баланс – пасивний. Коли вартість вивезення і ввезення однакові – говорять про нетто-баланс. Держава з пасивним торговим балансом повинна покривати дефіцит за рахунок надходжень платіжного балансу у частині доходів від перевезення своїми транспортними засобами чи через свою територію іноземних товарів або за рахунок відсотків чи дивідендів від капіталовкладень за кордоном, припливу іноземних капіталів іноземних кредиторів, використання резерву іноземної валюти й вивезення золота. Торговий баланс характеризує надходження валюти від експорту і платежі за імпорт товарів, послуг та комерційні платежі (платежі й надходження за страховий, транспортний, поштово-телеграфний і телефонний зв'язки, комісійні операції, туризм, споживчі перекази, зарплата, спадщина, стипендії, пенси), рух капіталів і кредитів, що характеризує приплив іноземних інвестицій та позик, надання кредитів. Стан торгового балансу значною мірою відображає економічне становище держави, є одним із важливих показників рівня залежності економіки від зовнішніх ринків, від стану кон'юнктури, міжнародної конкуренції, а також політичної залежності від інших держав. Для правильної оцінки стану торгового балансу країни та його сальдо необхідно враховувати способи оцінки експортних та імпортних товарів, відмінності в умовах збуту й надходження їх у державу. Торговий баланс – важливий інструмент регулювання зв'язків між державами, база для здійснення операцій з іноземними інвесторами. Він дає змогу встановлювати правильні співвідношення між вартістю експорту й імпорту товарів. Публікується за даними митної статистики.