18. В кожній державі існує біржовий та позабіржовий фондовий ринок. Які, на Вашу думку, переваги мають покупці та продавці цінних паперів, що працюють з ним на фондовій біржі?

Характерні ознаки

Біржовий ринок

• Продаж цінних паперів, що випускаються державою, та перепродаж акцій престижних фірм

• Офіційне котирування цінних паперів здійснюють спеціальні органи біржі чи уповноважені державні установи

• Переважно брокерський

• Обороти коштів у 5-10 разів менші від оборотів позабіржового ринку

Біржовий ринок - це організаційно оформлений і постійно функціонуючий валютний ринок у вигляді валютної біржі. Валютна біржа - це підприємство, що організовує торги іноземною валютою та цінними паперами, вартість яких визначається в іноземній валюті. Чітка організація розрахунків по біржових угодах сприяє зміцненню ділової репутації покупців і продавців, а також брокерських контор, які вони представляють, прискорює обіговість грошових засобів, забезпечує максимальне зближення руху реалізованих на біржі товарів і грошових розрахунків, приводить до зниження взаємної заборгованості учасників біржових операцій по здійснених угодах, зменшує негативний вплив інфляції на фінансовий стан покупців і продавців.

Висока ефективність організації розрахунків досягається за рахунок визначення і неухильного виконання умов платежу по кожній біржовій угоді. Умови платежу визначаються безпосередньо продавцями і покупцями товарів і чітко обумовлюються в біржовому контракті. В перелік важливих умов платежу, які містяться в біржовому контракті, входять слідуючі елементи:

а) валюта платежу;

б) строк платежу;

в) форма розрахунків.

Позабіржовий ринок

• Розміщення перших випусків цінних паперів серед невеликих інвесторів

• Ринкове котирування здійснюється банками і компаніями

• Переважно дилерський

• Обороти коштів у 5-10 разів перевищують обороти біржового ринку

Позабіржовий ринок України формується з метою максимального розвитку ринку цінних паперів в інтересах як інвесторів, так і емітентів окремих регіонів; сприяння тим підприємствам, які бажають залучити фінансові ресурси для розвитку виробництва і вдосконалення технологій; впорядкування цивілізованих відносин між суб'єктами ринку; створення торгово-інформаційних систем, які формуються як саморегулювальні організації і діють як посередники, основна мета яких - підвищити ефективність і прозорість ринку цінних паперів. Перевагами позабіржового валютного ринку є порівняно низька собівартість затрат на здійснення операцій з обміну іноземних валют, а також вища швидкість розрахунків.

19. Фінансові концепції Дж. Кейнса та його послідовників.

Основні положення його загальної теорії.

1. Введення в економічний обіг терміна "ефективний попит" дозволило повернутися до аналізу макроекономічних показників (валового внутрішнього продукту і національного доходу. Повернення до макроекономічних показників дало можливість з'ясувати, як функціонує економічна система загалом, поставити ряд завдань, пов'язаних із рухом усього потоку вироблюваної, розподільчої і споживчої вартості.

2. На підставі ідеї про "ефективний попит" була переглянута вся фінансова концепція. Теорія державних фінансів почала розглядатися як складова теорії зайнятості, процента і грошей, а фіскальна політика - як невід'ємна частина економічної політики. На цій основі було визначено місце і роль категорій державних фінансів: державних видатків, податків, позик в економічному розвитку.

3. Головним інструментом регулювання економіки є бюджетна політика. На державний бюджет і фіскальну політику загалом покладалися завдання забезпечення зайнятості робочої сили і ефективного економічного розвитку. Грошово-кредитному регулюванню Дж. Кейнс відводив меншу роль.

4. Державним видаткам, тобто урядовому попиту і державному споживанню, відводилося особливе місце. Дж. Кейнс розглядав державні видатки як основний інструмент урядового втручання і подолання депресії. Їх формування, структуру і зростання він вважав невід'ємним чинником досягнення "ефективного попиту". Урядовий попит, що фінансується податками і позиками, на думку Дж. Кейнса, повинен пожвавити підприємницьку діяльність, що сприятиме зростанню зайнятості і доходів.

5. Новим положенням фінансової теорії є концепція зростання державних капітальних вкладень, які доповнюють урядові заходи щодо стимулювання "схильності до інвестицій". До певної міри ця ідея відповідала теорії історичної школи Німеччини. На думку Дж. Кейнса, регулювання обсягу поточних інвестицій залишати в приватних руках не можна, тільки "широка соціалізація інвестицій виявиться єдиним засобом, щоб забезпечити наближення до повної зайнятості, хоча це не повинно виключати всякого роду компромісів і способів співпраці з приватною ініціативою.

6. Дж. Кейнс "вписує" в рух макропоказників податки, вважаючи, що зміни в податковій політиці можуть впливати на "схильність до споживання". У науковий обіг вводиться поняття "податки - вбудовані стабілізатори", що ґрунтується на функціональній залежності між національним доходом і податками. Це означає, що сума вилучених податків (за інших рівних умов) залежить від обсягу національного доходу. Чим вищий рівень національного доходу, тим більша сума податків надійде до бюджету. І навпаки, коли при кризовому падінні виробництва національний дохід знижується, сума податків скорочується.

7. Дж. Кейнс розвиває ідею необхідності зростання державних видатків, що "фінансуються за допомогою позик". Ідея не нова, вона відома з давніх часів. З точки зору Дж . Кейнса, державні інвестиції і поточні державні видатки можна фінансувати у борг. Урядові інвестиції, що фінансуються за допомогою позик, призведуть до розширення "схильності до інвестування", а фінансування поточних державних видатків призведе до збільшення "схильності до споживання". Зростання заборгованості держави і місцевої влади він розглядав як невід'ємну частину державного регулювання "ефективного попиту".