Кармен характеристика образа Кармен

Кармен - іспанська циганка Карменсіта. Оповідач, історик-француз, зустрічає її в 1830 р в Андалусії, а пізніше дізнається її історію від її коханця, що очікує страти розбійника на прізвисько Хосе Наварро. Хосе, що служив унтер-офіцером в Севільї, зустрів К., коли вона працювала там на тютюновій фабриці. Вимушений заарештувати її за бійку з іншого робітницею, він відпускає її, піддавшись раптово спалахнула пристрасті; К. стає його коханкою. Приревнувавши її до офіцера свого полку, він вбиває суперника і змушений ховатися від суду. К. вкриває його і вводить в зграю розбійників і контрабандистів, що грабують багатих мандрівників, яких циганка заманює в пастку своєю красою. Тут у Хосе з'являється новий суперник - «чоловік» К., жорстокий бандит, який втік з в'язниці; убивши в сутичці і його, Хосе стає вже сам її «чоловіком», але К. не сприймає його претензій на владу і одноосібне володіння. У Кордові вона сходиться з тореадорів Лукасом, і тоді Хосе, якому «набридло вбивати коханців» К., відводить її в гори, щоб зрадити смерті; вона відповідає відмовою на пропозицію разом поїхати в Америку і мужньо вмирає, не намагаючись ні втекти, ні благати про пощаду. Хосе, не в силах пережити смерть коханої, здається владі і йде на ешафот. К. - розбійниця, вона бере участь у пограбуваннях та вбивствах і сама знаходить смерть від кинджала. Любов, яку вона вселяє чоловікам, - романтично жорстока і шалена пристрасть. Мінливість К. трактується в новелі М. не як прояв слабкої жіночої натури, а як фанатична відданість романтичного індивіда ідеї свободи («Кармен буде завжди вільна. Кальи вільної вона народилася і кальі помре»).

«Кримські сонети» А. Міцкевича (аналіз, тема, ідея, образи, історія написання)

Літо 1825 року для польського поета Адама Міцкевича було незабутнім завдяки подорожі до Криму. Він був вражений місцевою красою: контрастом моря та гір, дивовижною флорою та фауною. Під впливом побаченого поет вирішує написати збірку «Кримські сонети».

Сонети Міцкевича вражають досконалістю форми та змістовою емоційністю. Недарма сам Пушкін відзначав їх та ставив в один ряд з сонетами Данте, Шекспіра та Петрарки.

Адам Міцкевич вважав, що за допомогою сонетної форми вірша можливо глибоко розкрити внутрішній світ людини.

«Кримські сонети» є циклом, що складається з 18 творів. Сонети дуже мелодійні, глибоколіричні та проникливі. В кожному з них відчутний дух Півдня. Вони є своєрідним ліричним щоденником відвертого поета.

Однією з головних тем є природа, яка розкривається Міцкевичем надзвичайно поетично. Її красу поет передає за допомогою метафор, вдалих епітетів. Читаючи збірку, ми ніби бачимо величні гори, бурхливе море, казкові кримські ландшафти. Особливо чарівно описує поет кримські ночі. Читач підпадає під вплив цих чарів, відчуває єдність людини і природи, вловлює звуки та запахи ночі. Природа в сонетах Міцкевича нерозривна з душею людини. Проводиться паралель між морем та думкам, між рішучим духом і вітрилом. Своєрідна природа півострова та місця з історичною цінністю надихали поета на глибокі філософські роздуми.

У відомому сонеті «Бахчисарай» Міцкевич пише про свої враження після прогулянки по давньому палацу кримського хана. Бахчисарай – колишня столиця кримських ханів. Це місце було окрасою всієї могутньої імперії. А зараз залишився лишень фонтан, що є символом вічності вільного духу людини від тиранії владарів та навіть від часу. Поет робить висновок, що ні слава, ні влада, ні навіть любов не є вічними під місяцем. Єдине, що залишається – це першооснова духовності: «Немає вас, а джерело дзвенить».

В збірці також наявна тема подорожей. Важливим образом в сонетах часто виступає пілігрим. Таким чином «Кримські сонети» - це шлях самотнього мандрівника, який ділиться враженнями від прекрасного але чужого краю.

Головним мотивом циклу є сум людини, яка відірвана від своєї Батьківщини. Туга за рідною землею відчувається майже в кожному сонеті збірки. Міцкевич зазначає, що навіть трясовини рідної Литви йому миліші за кримські шовковиці. Такий сум поета пояснюється тим, що царський уряд вислав його з Литви з політичних причин.

Вся збірка пройнята ідеєю відданості своїй Батьківщині та ідеєю гармонії людини та природи. Сонети мають цікаву композицію: фоном слугує прекрасна природа Криму, а підтекстом є туга за Батьківщиною, глибокі філософські роздуми про життя.

«Кримські сонети» мають довершену художню форму. Міцкевич вніс новаторські зміни у жанр сонета, які відобразилися не тільки на польській, але й на всій слов’янській літературі. Поет писав тринадцятискладовим віршем, поширив можливості рими, увів у польську мову нові слова. Новим було й те, що Міцкевич ввів у літературу пейзажну лірику у поєднанні з глибокими філософськими роздумами, розкриттям душевних терзань людини. Дещо новим був і ліричний герой – пілігрим, що подорожує чужими країнами і постійно сумує за Батьківщиною. Окрасою збірки є колорит екзотичного Криму.

«Кримські сонети» після видання відразу дістали широке визнання у читачів. Творчість автора стала зразковою для наступних поколінь поетів.