- •22. Правопис прислівників
- •Помилки у вживанні дієприслівника[ред. • ред. Код]
- •Спрощення у групах приголосних
- •26.Правопис прикметникових форм від географічних назв
- •27.Лексичне значення слова. Омоніми. Антоніми. Синоніми та пароніми.
- •28.Частка у діловому мовленні. Які є розряди часток? Правопис часток.
- •29.Сполучник у діловому мовленні. Які бувають сполучники за походженням, та способом уживання?
- •30. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.
- •31.Довідково-інформаційні документи. Протокол та витяг з протоколу. Групи протоколів(стислі, повні, стенографічні). Вимоги до тексту протоколу. Реквізити витягу з протоколу.
- •32.Етикет ділового листування. Службові листи та іх стиль. Лист-запит, відповідь на запит. Супровідний лист. Гарантійний лист. Початкові та завершальні речення листів.
- •35.Довідково-інформаційні документи. Доповідні та пояснювальні записки, їх реквізити.
- •1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Синтаксична роль прийменника
- •Розряди прийменників за значенням
- •Первинні та вторинні прийменники
- •Прості, складні і складені прийменники
- •Морфологічні ознаки прийменника
- •Вживання прийменників з відмінковими формами інших слів
- •Доручення
- •Доручення
- •Розписка
- •Розписка
- •48) Відокремлені обставини
- •49) Дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •50) Документи щодо особового складу.
- •51) Організаційні документи. Це документи, що закріплюють функції, обов'язки та права органів на тривалий час. Положення
- •52) Розділові знаки у реченнях з відокремленими означеннями.
- •53) Довідково-інформаційні документи.
- •54) Звіти та їх різновиди.
- •55) Довідково інформаційні документи, адреса, телеграма, телефонограма.
- •56) Якими розділовими знаками відокремлюються узагальнювальні слова. Якими специфічними особливостями характеризуються звертання, вставні й вставлені компоненти.
- •57) За яких умов ставиться тире між підметом і присудком. Типові узгодження підмета з присудком.
- •Узгодження присудка з підметом
- •59) Особливості вживання простих речень у текстах документа.
- •60) Культура ділового мовлення.
- •61) Документи з господарсько-договірної діяльності.
- •62) Обліково-фінансові документи. Накладна
- •63) Інформаційні документи. Анотація, рецензія, висновок
- •64) Інформаційні документи. Оголошення, запрошення.
50) Документи щодо особового складу.
Документи цієї групи містять інформацію про особовий склад підприємства ^установи, організацій фірми й ведуться відповідним працівником канцелярії, (управління) з моменту вступу людини на роботу.
Автобіографія – це документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя і діяльності. Автобіографія типового формуляру не має і складається довільно. Пишеться, як правило, від руки на аркуші чистого паперу або на спеціальному бланку під час вступу на роботу і в деяких інших випадках.
Форма викладу – розповідна (від першої особи). Всі відомості подаються в хронологічному порядку (від дати народження до дати написання документа).
В автобіографіях обов’язково вказують: прізвище, ім`я, по батькові; дату народження; місце народження; відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися); відомості про службу в армії; відомості про трудову діяльність (коротко, в хронологічній послідовності – назви місць праці і посад); відомості про громадську роботу; нагороди; сімейний склад; короткі відомості про склад сім`ї (батько, мати,
чоловік, дружина, діти); останнє місце роботи, посада; домашню адресу; дату написання автобіографії; особистий підпис.
Резюме – документ, який містить короткі відомості біографічного плану і представляється особою під час працевлаштування.
Резюме містить: назву виду документа; дату; прізвище, ім`я, по батькові; посаду та поштову адресу претендента; телефон; текст; підпис.
Текст резюме складається з таких розділів:
· персональні дані;
· мета працевлаштування (яку саме роботу або посаду хотів би отримати претендент);
· освіта (перерахування в зворотній хронологічній послідовності, починаючи з останнього місця навчання);
· досвід роботи (короткий опис характеру роботи з поданням посад, які займав претендент, і дат);
· додаткова інформація (знання іноземних мов, конкретні навички, які мають відношення до професії, робота з громадських організаціях);
· рекомендації (з прізвищами та телефонами);
підпис.
51) Організаційні документи. Це документи, що закріплюють функції, обов'язки та права органів на тривалий час. Положення
ПОЛОЖЕННЯ - правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються.
Положення можуть бути як типовими, так і індивідуальними. Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств складаються на базі типових і затверджуються керівниками цих установ. Типові положення розробляються для системи установ підприємств і затверджуються вищими органами управління.
Такі правові акти розробляються висококваліфікованими спеціалістами. Цьому передує велика робота з вивчення різноманітних аспектів діяльності підприємства або його структурних підрозділів.
Положення мають такі реквізити:
1) Герб;
2) назва відомства, організації, структурного підрозділу;
3) гриф затвердження;
4) назва виду документа (положення);
5) місце видання;
6) дата; 7)індекс;
8) заголовок до тексту;
9) текст;
10) підпис;
11) відмітка про погодження.
Статут
СТАТУТ - юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їхні відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов'язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності.
Статути можуть бути типові та індивідуальні. Типові статути розробляються для певних систем установ чи підприємств і затверджуються вищими органами державної влади та управління, з'їздами громадських організацій.
Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується ця організація.
Статути після затвердження їх підлягають обов'язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації новостворена організація може розпочинати свою діяльність.
Реквізити статуту:
1) гриф затвердження вищою установою чи органом управління;
2) назва виду документа (статут);
3) заголовок;
4) текст;
5) відмітки про погодження та реєстрацію;
6) дата.
