59) Особливості вживання простих речень у текстах документа.

Текст документа викладається в основному простими реченнями.

Розташування простих речень у межах складного в ділових текстах таке: означальні підрядні речення звичайно ставляться поряд із тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні речення найчасті­ше стоять поряд із присудком. Обставинне підрядне речення розміщується перед головним або слідом за ним, залежно від призначення: якщо треба наголосити обставини реалізації дії, тоді підрядне речення ставить­ся попереду; якщо ж підрядне речення лише пояснює, посилює головну думку, то його можна ставити й після головного.

Ускладнення викладу в документі не завжди пояс­нюється тим, що в ньому складні речення переважають над простими. І в межах простого речення укладачі ді­лових паперів, підпорядковуючись «академічній» тради­ції, часом непотрібно ускладнюють думку, наприклад:

· При експлуатації атракціону забороняється виносити за габарити кабіни руки й ноги відвідувача

· Відві­дувачі настільного тенісу столами обслуговують себе самі

· У цьому році вирішено частину площі засія­ти переобладнаними сівалками за методом херсонських переробників.

Як видно на прикладах, зайві слова, неточність у доборі слів, незграбність синтаксичної будови можуть і просте ре­чення зробити важким для сприймання.

60) Культура ділового мовлення.

Ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і нєвербальпих (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Залежно від способу сприймання інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити на такі види:

— контактне (безпосереднє);

— дистанційне (телефонне, селекторне);

— діалогічне (з одним співрозмовником);

—- монологічне (доповідь, промова);

— полілогічне (диспут);

— усне (розмова, бесіда);

— письмове (листи, телеграми, електронні засоби);

—- міжперсональне (нарада, колоквіум);

— масове (збори, мітинг);

— офіційне, функціональне (пов'язане зі службовою діяльністю);

— приватне, інтимно-сімейне (у невимушеній, неформальній обстановці);

— анонімне (між незнайомими — вулиця, транспорт).

Кожний із наведених вище видів передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил спілкування. 

61) Документи з господарсько-договірної діяльності.

Договір (рос. договор) - це письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин. Договір може бути укладений між приватними особами й організацією або між організаціями.

Цивільний кодекс передбачає такі типи договорів: Договір постачання - договір, за яким організація-постачальник зобов'язується в певні терміни передати організації-покупцеві у власність певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується оплатити продукцію за встановленими цінами.

Договір підряду - договір, за яким підприємець-підрядник зобов'язується виконати певний обсяг робіт для підприємства-замовника.

Договір про матеріальну відповідальність - договір, за яким одна сторона бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності й зобов'язується дотримуватися встановлених договором правил зберігання, обліку,

відвантаження, а інша сторона зобов'язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам.

Договір про спільну діяльність - договір, що укладається між двома й більше організаціями для проведення спільних досліджень, будівництва, експлуатації підприємств. Укладаючи цей договір, сторони визначають розмір і характер внесків (грошові, майнові; трудова участь).

Договори щодо створення нових форм господарювання - договори, які спрямовані на організацію асоціацій, малих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств. Для створення асоціацій необхідно укласти установчий договір.

Установчий договір - договір, що закріплює взаємні права та обов'язки всіх учасників створення асоціації.

Крім договорів з господарської діяльності, вирізняють ще договори трудові. Трудовий договір - це угода між особою, що наймається на роботу, та керівником установи, організації або уповноваженим ним органом. За цим договором працівник зобов'язується виконувати певну роботу, а керівник - виплачувати йому заробітну плату й забезпечувати належні умови праці.