6.3 Технічні засоби для вкладання кабелю

При будівництві волокно оптичної лінії зв’язку як і при будівництві звичайних ліній зв’язку виконуються наступні роботи:

- розбивка траси;

- доставка кабелю і матеріалів на трасу;

- випробування кабелю, прокладка, монтаж і пристрої вводів.

Для зниження тягового зусилля на оптичний кабель доцільно в проміжних колодязях встановлювати додаткові проміжні лебідки гусиничного типу.

Оптичний кабель переважно прокладають в каналізацію, а також безпосередньо в грунт. Можлива підвіска на опорах і по стінах споруд. В телефонній каналізації прокладають кабелі що не мають поверх оболонки броньованих і захисних покриттів. Допускається прокладання в одному трубопроводі декілька оптичних кабелів. Загальна кількість кабелів, прокладених в одному каналі каналізації не повинно перевищувати трьох, а загальна площа поперечного перерізу не повинна перевищувати 20 – 25% площі попереднього перерізу каналу. Зменшення сили тертя при прокладанні кабелю досягається застосування відповідних змащувальних матеріалів.

У вільні канали кабель затягують за допомогою стальних тросів діаметром 5 – 6 мм, а в зайняті канали – за допомогою пенькових тросів або стальних тросів в поліетиленових шлангах. Для скріплення кабелю з тросом на його кінець надівають стальний наконечник. При протягуванні наконечник зменшується у діаметрі і щільно обхоплює кабель. Між тросом і наконечником встановлюють компенсатор кручення, який не дозволяє кабелю скручуватися. Таким чином, основне навантаження при прокладанні в каналізації зазнає кабель в цілому, а скляні волокна не зазнають розтягування. Процес протягування кабелю в каналізацію показано на рисунку 8. Для захисту від пошкодження оболонки кабелю до краю каналу кабель на вході в колодязь пропускають через гнучку стальну трубу.

Оптичний кабель, як правило, виготовляють великими будівельними довжиною 0,5 – 4 км і більше, тому вони прокладаються транзитом через декілька колодязів кабельної каналізації. На відносно прямолінійних відрізках можна транзитом затягнути кабель довжиною до 1 км, а на трасі що має велику кількість поворотів, будівельну довжину кабелю потрібно скоротити до 500 м.

Зусилля натягу на лебідці переважно фіксуються за допомогою динанометра і датчика. При затягуванні кабелів зв’язку в канали трубопроводів ці зусилля визначаються масою кабелю, довжиною між колодязями і коефіцієнтом тертя за допомогою Т = Рℓf , де Р – маса кабелю, кг/м; ℓ - довжина прольоту, м; f – коефіцієнт тертя.

Коефіцієнт тертя залежить від матеріалів труб і оболонки кабелю. Для кабелю в поліетиленовій оболонці коефіцієнт тертя становить при бетонних трубах – 0,38, азбестоцементних – 0,32 і поліетиленових – 0,29.

Якщо траса прокладання кабелю не прямолінійна, а має згини то суттєво зростає зусилля тяжіння, що необхідно для протягування кабелю в каналізацію. Розрахунок зусилля протягування на ділянці згину кабелю можна проводити за формулою Т3г = Теφf, де φ – кут повороту траси, радіанах. Прокладання кабелю в каналізації по вигнутому профілі викликає збільшення механічного навантажені в 1,5 – 2,5 рази.

Знаючи максимально допустимі зусилля тяжіння, можна визначити граничну довжину кабелю для затягування транзитом в канали трубопроводів.

Допустимий радіус замку кабелю визначили виходячи із зовнішнього діаметра кабелю R min = n D, де D- зовнішній діаметр кабелю; n – коефіцієнт що залежний від типу кабелю, матеріал оболонки і захисних покриттів і приймається рівним 15 – 20. Розміри оглядових колодязів повинні бути такими, щоб ці умови виконувалися.

Безпосередньо в грунт прокладають кабелі що маючи поверх оболонки захисне – броне покриття. Підземне прокладання кабелю здійснюються двома

основними способами: кабелеукладчиком, а також ручним способом в попередньо підготовлену траншею. Перший спосіб більш продуктивніший і суттєво скорочує трудоємність. Глибина прокладання 0,9 – 1,2 м.

При використані кабелеукладчика практично одночасно здійснюється утворення траншеї, розмотування і вкладання кабелю. Після проходження кабеляукладчика утворюється в грунті щілина що засипається грунтом. При необхідності кабелоукладчиком можна прокладати одночасно два кабелі.

Прокладання кабелю в попередньо підготовлену траншею проводиться, як правило, з барабана, встановлених на кабельному транспорті або на автомашині обладнаної козлами домкратами.

Для підвішування оптичного кабелю використовується сталевий трос, що несе основне навантаження від дії вітру та обледеніння.

Рисунок 7 ­- Підвішування кабелю на повітряній опорі

а-ролик; б- положення ролика на опорі; в- кабель, піднятий на ролику; г- підйом кабелю подвійним роликом; д - подвійним роликом;

Рисунок 8- Машина для задування оптичного кабелю в ЗПТ

Рисунок 9 - Прокладання ОК в кабельній каналізації вручну

а — вид збоку; б — вид зверху;

Перед монтажем проводиться приймання прокладеного кабелю, в процесі якому провіряється герметичність оболонки від попадання вологи, правильність розташування і глибини залягання кабелю в траншеї і каналізації, а також перевірка цілісності оптичних волокон з допомогою джерела світла. В кабель-них колодязях і колекторах, що прилягають до телефонних станції, оптичні кабелю прокладаються в захисних жолобах прямокутного перерізу (30×33мм) із твердого поліетилену, оснащених кришками.

Рисунок 10 - Прокладання ОК при допомозі установки горизонтального направленого буріння фірми «Robbins HDD»

Для монтажу ОК можна використовувати муфту МТОК - 96 конструкція якої та основні елементи зображені на рисунку11.

Рисунок 11- Конструкція муфти МТОК - 96-4

1-кожух; 2-касета для модулів; 3-кронштейн; 4-оголовник; 5-патрубок для введення дроту; 6-штуцер; 7-обечайка; 8-трубка ТУТ 180 ⁄ 60; 9-касета КУ-01;

10-трубка ТУТ 35 ⁄12.