- •1. Поняття та предмет Кримінального права.
- •2. Принципи кримінального права (загальні та спеціальні)
- •3. Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •4. Структура кримінального закону. Структура кримінально-правової норми
- •5. Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •6. Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •7. Дія кримінального закону у часі.
- •8. Дія кримінального закону у просторі.
- •11. Класифікація злочинів у теорії кримінального права
- •12. Кримінально-правові відносини. (зміст і суб’єкти)
- •14. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •13. Поняття та межі кримінальної відповідальності.
- •15. Підстави кримінальної відповідальності.
- •16. Поняття складу злочину, його елементи й ознаки.
- •17. Види складів злочинів в кримінальному праві.
- •19. Об'єкт злочину та його види.
- •20. Поняття предмету злочину та його співвідношення з об'єктом кримінально-правової охорони
- •21. Поняття та ознаки об'єктивної сторони складу злочину.
- •21. Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •22.Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки
- •25. Поняття причинного зв'язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв'язку.
- •24. Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •23. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Їх значення.
- •26. Поняття та ознаки суб'єкту злочину.
- •28. Осудність та обемежена осудність суб'єкта злочину.
- •29. Неосудність та її критерії.
- •30. Возраст уголовной ответственности
- •31. Поняття і види спеціального суб'єкту злочину.
- •36. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
- •37. Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •34. Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •32. Необережність та її види.
- •33. Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •37.. Поняття та зміст вини в кримінальному праві.
- •35. Злочини з двома формами вини.
- •39. Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •40. Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41. Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •42. Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •43. Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •44. Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •45. Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •46. Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •47. Види співучасників, критерії їх виділення.
- •49. Виконавець злочину.
- •49. Організатор злочину.
- •50. ПОсобник як вид співучасника вчинення злочину.
- •48. Підбурювач як вид співучасника
- •51. Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •53. Співучасть у злочині з спеціальним суб'єктом.
- •54. Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57. Кваліфікація співучасті із спеціальним суб'єктом
- •59. Поняття множинності злочинів.
- •58. Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59. Поняття та види повторності злочинів.
- •60. Поняття, види та кваліфікація сукупності злочинів
- •61. Рецидив злочину та його види.
- •64. Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •65. Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •66. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •68. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением виновного с потерпевшим
- •69. Поняття покараняя та його мета за кримінальним законодавством України.
- •70. Система покарань, класифікація видів покарань.
- •73. Штраф як вид покарання.
- •74. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •75. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльностю.
- •77. Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •80. Конфіскація майна, умови застосування.
- •81. Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •82. Загальні засади призначення покарання.
- •84. Поняття та види обставин, що пом'якшують покарання.
- •85. Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •89. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
- •88. Призначення покарання за сукупність злочинів.
- •87. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •90. Поняття та види звільнення від покарання.
- •90. Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •91. Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •93. Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •94. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •96. Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •952. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
- •974. Призначення покарання неповнолітнім.
15. Підстави кримінальної відповідальності.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. У цьому положенні закону міститься відповідь на питання, за що і на якій підставі особа підлягає кримінальній відповідальності. Очевидно, що вона підлягає кримінальній відповідальності за вчинення такого суспільне небезпечного діяння, що містить ознаки певного складу злочину, передбаченого КК. Тому і говорять, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину.
В межах єдиної підстави кримінальної відповідальності можна виділити її фактичну і юридичну сторони. Фактична сторона - це вчинення в реальній дійсності суспільне небезпечного діяння, а юридична - це передбаченість такого діяння в КК. Підставою кримінальної відповідальності є встановлення судом повної відповідності фактичної і юридичної сторін вчиненого. Відсутність такої відповідності свідчить і про відсутність підстави кримінальної відповідальності, тобто складу злочину.
Частина 3 ст. 2 КК передбачає, що ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. Це положення відповідає ч. 1 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
5. Як відзначалося, кримінальна відповідальність - це реакція держави на вчинений особою злочин. Така реакція знаходить своє вираження у певному правозастосовному акті органу держави - обвинувальному вироку суду. В зв'язку з цим розрізняють матеріальну і процесуальну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною підставою визнається злочин, а процесуальною - обвинувальний вирок суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
16. Поняття складу злочину, його елементи й ознаки.
Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом та іншими нормативними актами юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають суспільно небезпечне діяння як злочинне.
У кожному складі злочину прийнято вирізняти його елементи. Ними є об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх називають об'єктивними ознаками складу) і суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину (суб'єктивні ознаки складу).
Формулюючи ознаки конкретного складу злочину, законодавець завжди виходить і з тих закріплених в нормах Загальної частини КК ознак злочину, що мають загальний характер і входять до складу будь-якого злочину. Наприклад, при цьому завжди враховуються закріплені в ст. ст. 18-22 КК вимоги щодо суб'єкта злочину (досягнення певного віку і осудність). Тому вже при конструюванні конкретних кримінально-правових норм немає необхідності кожний раз вказувати на вимоги, що відносяться до загальної характеристики суб'єкту злочину. Точно так немає необхідності в кожній статті КК розкривати зміст умислу і необережності, оскільки зміст цих питань закріплено в ст. ст. 24, 25 КК.
Найчастіше в конкретній кримінально-правовій нормі законодавцем найбільш повно закріплюються ознаки об'єктивної сторони. Це викликано тим, що вони в більшості випадків індивідуальні і притаманні тільки цим злочинам.
Слід мати на увазі й те, що в кримінально-правовій нормі вказані ознаки закріплюються з урахуванням дій виконавця у закінченому злочині. Відбивати ж в конкретній нормі особливості цих злочинів з урахуванням стадій вчинення злочину і різної ролі в ньому усіх співучасників немає необхідності, тому що ці особливості, в свою чергу, носять загальний, типовий для всіх злочинів характер і закріплені у Загальній частині КК в ст. ст. 14, 15, 27 КК.
Таким чином, в нормах Загальної частини КК містяться тільки ті об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу, що притаманні усім злочинам або багатьом з них.
Важливо зазначити і те, що склад злочину - це реально існуюча система ознак, а не плід людської фантазії або просто вигадка. А якщо це об'єктивна реальність, то її можна пізнати і використати у практичній діяльності.
Так, в ст. 185 КК досить детально закріплені ознаки складу крадіжки як таємного викрадення чужого майна. Тут вказаний предмет посягання (чуже майно), описаний характер дії (таємне викрадення), визначена мета поведінки (заволодіння чужим майном), але в той же час нічого не вказано про суб'єкта злочину та інші ознаки цього складу. Усі ці ознаки носять загальний характер і тому закріплені в нормах Загальної частини, до яких слід звертатися. Наприклад, із змісту ст. 22 випливає, що суб'єктом крадіжки може бути лише осудна людина, яка досягла 14-річного віку. Аналіз ст. 185 показує, що крадіжка як діяння, свідомо спрямоване на одержання наживи, може бути вчинена лише з прямим умислом. Вивчаючи місце розташування ст. 185 в системі Особливої частини КК (розд. VI "Злочини проти власності"), бачимо, що об'єктом крадіжки є власність.
Об'єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин у його спрямованості на заподіяння шкоди у сфері відповідних суспільних відносин, що охороняються законом. До обов'язкових ознак об'єкта злочину відносять суспільні відносини, до факультативних - предмет злочину та потерпілий від злочину.
Об'єктивна сторона злочину - це ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину, тобто зміни в суспільному середовищі, до яких призводить вчинення злочину. Такими ознаками є: дія або бездіяльність (обов'язкові ознаки об'єктивної сторони злочину), злочинні наслідки діяння, причиновий зв'язок між діянням та злочинними наслідками, місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину, знаряддя та засоби вчинення злочину.
Суб'єктом злочину, згідно з ч. 1 ст. 18 КК, "є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність". До обов'язкових ознак суб'єкта належать: фізична особа, вік особи, осудність; до факультативних: спеціальні ознаки суб'єкта (спеціальний суб'єкт): громадянство, стать та ін.
Суб'єктивна сторона - це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку. До обов'язкових ознак належать: вина у формі умислу чи необережності; до факультативних: мотив злочину, мета злочину, емоційний стан.
