2. Складіть план повсякденної прогулянки (перша половина дня) для дітей старшої групи на один день за орієнтовною схемою:

– тема;

– спостереження;

– праця;

– досліди;

– рухливі ігри;

– розповіді вихователя;

– індивідуальна робот

1

ТЕМА. Праця людей навесні

Мета: ознайомлювати дітей з працею людей навесні, зі знаряддями праці; формувати цілеспрямований інтерес дітей до трудової діяльності та розуміння її суспільної значущості, розуміння того, що людині доводиться працювати не лише тоді, коли вона цього хоче, а й незалежно від настрою і бажання, розвивати уміння долати перешкоди й радіти спільним досягненням; виховувати, підтримувати дружні, доброзичливі стосунки між дітьми в процесі спільної праці; поглиблювати знання дітей про весняні квіти, вчити їх розрізняти; розвивати пізнавальну активність дітей, викликати позитивні емоції щодо краси квітів, бажання доглядати за рослинами, робити щось корисне самому; виховувати бережливе ставлення до квітів.

Хід прогулянки

- Діти, з давніх часів наш народ — українці — був дуже працьовитим, таким він залишається і дотепер. Після довгої зими дорослі й діти особливо радіють першим теплим сонячним дням, прагнуть приступити до справ. А їх весною багато: обкопати дерева та кущі, розбити та скопати квітники та город, побілити дерева та бордюри, висіяти ранні культури овочів та посадити дерева й кущі.

— А чи мають ваші батьки город або присадибну ділянку? Які роботи виконують там?

— Чи ви берете участь у роботі?

— Що саме вам доручають робити на городі?

— Давайте згадаємо, за допомогою яких знарядь виконують го- родню роботу. (Лопата, граблі, вила, відра, сапка тощо).

- Діти, окрасою людського життя, дарунком природи є квіти і сьогодні ми з вами будемо сіяти чорнобривці.

(Спостереження за чорнобривцями - прийом показ картини)

Чорнобривці – садові квіти різноманітні за формою, розміром та кольором. Висіваються в ґрунт рано на весні насінням. Розцвітають чорнобривці в червні місяці і квітнуть до пізньої осені. Мають привабливий вигляд та аромат.

Трудова діяльність

Пропоную дітям пройти на ділянку садка. Ми разом перекопуємо клумбу, я показую,а потім діти самостійно роблять борозенки, перевіряємо, чи рівні вони. (В борозенки наливаю воду)

Роздаю дітям насіння чорнобривців і показую, яку кількість потрібно сіяти. Перевіривши, чи правильно посіяно насіння, разом із дітьми засипаємо борозенки землею.

Далі діти спостерігають, коли з’являться квіти, не дозволяють іншим дітям ходити по клумбі.

Творче завдання «Весняна квітка»

Діти складають описові розповіді про весняні квіти.

Дидактична гра «Буває — не буває»

Діти уважно стежать за словами вихователя. Якщо те, що він говорить, відповідає дійсності, кажуть: «Буває», якщо ні — «Не буває».

Або провести як рухлива тупотять ногами на «не буває» і плескають в долоні на «буває».

Розповідаю легенду

ЛЕГЕНДА ПРО ЧОРНОБРИВЦІ

Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись, назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбляр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби.

Трапилось так, що село, де жили хлопці, на якийсь час попало в поле дій безкінечних війн, що вели між собою люди. Село намагалось жити своїм повсякденним життям, але одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Там де ступала нога братів йдучи у полон на тому місці розквітали квіти. Тяжко тужили батьки, а від синочків ані чутки, ані звістки.

Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина йти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли.

Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідок сказав їй: "Це, мабуть, де твої брати йшли, там поросли чудові, запашні квіти! Вони всі троє однаковісінькі та такі ж гарнесенькі».

Пішла сестра тією дорогою де ростуть чарівні квіти та дійшла до міста де жили загарбники. Вночі визволила братів з полону. На шляху додому назбирали вони насіння з запашних квітів. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину та братів. Мати висіяла насіння квітів у саду.

За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зачарувалася: на клумбі розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: "Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися додому хлопці-чорнобривці.

Індивідуальна робота

Кожен з діток приносить в пісочницю відерце піску, який привезли на майданчик.

Білет № 5