Контрфорси:

Верхня щелепа є нерухомою, а завдяки наявності більших повітроносних порожнин більш ажурної

кісткою, ніж нижня.

Стійкість верхньої щелепи до жувального тиску пояснюється особливостями її анатомічної будови.

Пірамідальна форма тіла верхньої щелепи, а також звуження її в області верхівок коренів зубів,

сприяє концентрації жувального тиску. Крім того, завдяки наявності потужних потовщень компактної

пластинки, розташованих по ходу розподілу жувального тиску на інші кістки черепа, верхня щелепа

набуває ще більшу стійкість. Потовщення компактного речовини кістки називають контрфорсами.

Розрізняють лобово-носовий (1), виличний (2), крило-піднебінний (3) і піднебінний (4) контрфорси. Від

різців, іклів і, частково, перших премолярів жувальний тиск передається вгору по бічних стінках

носової порожнини і переходить через носовий відросток на лобову кістку (лобно-носовий контрфорс)

Жувальний тиск від бічних зубів передається на череп через виличний контрфорс за трьома

напрямками 1) вгору через зовнішній край орбіти в лобову кістку, 2) через виличну дугу до основи

черепа і 3) через нижній край очниці, з'єднуючись з верхньою частиною лобово-носової основи.

Під сильним функціональним впливом жув. м'язів знаходяться, вил. кістка і вил.дуга.

Третя пара симетричних контрфорсів утворена заднім краєм верхньої щелепи в області горбів і

крилоподібними відростками, відходячи від тіла клиноподібної кістки жувального тиску від кутніх зубів проходить зовні від хоан і передається на середню частину основи черепа.

Піднебінний контрфорс утворений піднебінними відростками верхньої щелепи,що скріплюють праву і

ліву половину зубних ду.г Це з'єднання сприяє нейтралізації тиску, що розвивається при бічних

жувальних рухах нижньої щелепи Частина тиску, що виникає в цьому напрямку, поширюється на

леміш і бічні стінки носової порожнини.

1.2

Верхньощелепний нерв (nervus maxillaris [VB;V2]) виходить із порожнини черепа через круглий

отвір (foramen rotundum)) у крило-піднебінну ямку (fossa pterygopalatina), у якій він розгалужується на

три гілки:

- підочноямковий нерв (n. infraorbitalis);

- виличний нерв (n. zygomaticus);

- вузлові гілки до крило-піднебінного вузла (rr. ganglionares ad ganglion pterygopalatinum), або

крило-піднебінні нерви (nn. pterygopalatinі).

У порожнині черепа від верхньощелепного нерва (nervus maxillaris) відходить оболонна гілка

(ramus meningeus) до черепної твердої оболони (dura mater cranialis).

У крило-піднебінній ямці (fossa pterygopalatina) біля верхньощелепового нерва (nervus maxillaris)

розміщений парасимпатичний крило-піднебінний вузол (ganglion pterygopalatinum).

Підочноямковий нерв (nervus infraorbitalis) через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis

inferior) заходить у очноямкову порожнину (cavitas orbitalis), де лягає на її нижню стінку (paries

inferior), проходить по її підочноямковій борозні (sulcus infraorbitalis) в підочноямковий канал (canalis

infraorbitalis).

Із підочноямкового каналу (canalis infraorbitalis) підочноямковий нерв виходить через

підочноямковий отвір (foramen infraorbitale) в іклову ямку (fossa canina), утворюючи своїми

розгалуженнями малу гусячу лапку (pes anserinus minor).

Її гілки (rr. palpebrales inferiores, rr. nasalesx externi et interni, rr. labiales superiores) іннервують шкіру

1.3

НИЗХІДНА ЧАСТИНА АОРТИ (pars descendens aortae; aorta descendens)

Низхідна частина аорти (pars descendens aortae) має такі відділи:

- грудну частину аорти; грудну аорту (pars thoracica aortae; aorta thoracica);

- черевну частину аорти; черевну аорту (pars abdominalis aortae; aorta abdominalis);

- роздвоєння аорти (bifurcatio aortae);

 - спільну праву і ліву клубові артерії (arteriae iliacae communis dextra et sinistra).

 ГІЛКИ ГРУДНОЇ ЧАСТИНИ АОРТИ;ГРУДНОЇ АОРТИ(rami partis thoracicae aortae; rami aortae)

У грудній частині аорти розрізняють:

- пристінкові гілки грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae);

- нутрощеві гілки грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae).

До нутрощевих гілок грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae) належать:

- бронхові гілки (rr. bronchiales), що постачають кров до:

- трахеї (trachea); - бронхів (bronchi); - легень (pulmones);

- стравохідні гілки (rr. oesophageales), що поста-чають кров до стравоходу (oesophagus);

- осердні гілки (rr. pericardiaci), що постачають кров до заднього відділу осердя (pericardium);

- середостінні гілки (rr. mediastinales) здійсню-ють кровопостачання:

- сполучної тканини заднього середостіння (tela connectiva mediastini posterioris);

- лімфатичних вузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).

1.4

СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon)

До нього належать:

- покрівля середнього мозку (tectum mesencephali);

- ніжки мозку (crura cerebri; pedunculi cerebri);

- водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri).

Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної поверхні стовбура мозку:

- передньою межею є зорове перехрестя (chiasma opticum);

- задньою межею є передній край моста (margo anterior pontis).

Отже, середній мозок містить:

- підкіркові центри слуху і зору, важливі екстрапірамідні ядра, ядра окорухових нервів (III та

IV пари черепних нервів);

- усі висхідні та низхідні проекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижче-розміщеними відділами центральної нервової системи;

- пучки білої речовини, які зв’язують середній мозок з іншими відділами центральної нервової истеми.

№23

1.1.

М’ЯЗИ ГОЛОВИ (musculi capitis)Вони поділяються на: -м’язи органів голови: зовнішні м’язи очного яблука;м’язи слухових кісточок; м’язи язика ;м’язи глотки

- жувальні м’язи (musculi masticatorii):

1.Жувальний м'яз m. masseter.Функція: підіймає нижню щелепу (закриває рот).

2.Скроневий м'яз m. temporalis.Функція: підіймає нижню щелепу (закриває рот), задні волокна при двосторонньому скороченні зміщують щелепу назад.

3. Присередній та бічний крилоподібні м'яз. m. pterygoideus lateralis et m. pterygoideus 45

medialis).Функція: підіймають нижню щелепу (закривають рот).

- м’язи лиця (musculi faciei), або мімічні м’язи мають такі особливості:починаються на кістках лицевого черепа і вплітаються у шкіру;не перекидаються через суглоби;не мають власних фасцій (крім щічного м’яза);розташовуються навколо природних отворів голови.

Надчерепний м’яз (musculus epicranius):1)апоневротичний шолом (galea aponeurotica);2)потилично–лобовий м’яз (musculus occipitofrontalis), що має: лобове черевце (venter frontalis); потиличне черевце (venter occipitalis); 3) - скронево–тім’яний м’яз (musculus temporoparietalis)М’яз гордіїв (m.procerus) Коловий м’яз ока (m.orbicularis oculi): повікова частина (pars palpebralis); глибока частина (pars profunda) або сльозова частина (pars lacrimalis) Носовий м’яз (m. nasalis)має: поперечну частину (pars transversa); крилову частину (pars alaris) Коловий м’яз рота (m. orbicularis oris)М’яз–підіймач верхньої губи (m. levator labii superioris) М’яз–підіймач кута рота (m. levator anguli oris) Великий виличний м’яз (mєs zygomaticus major) Малий виличний м’яз (m. zygomaticus minor) Носовий м’яз (m. nasalis)має: поперечну частину (pars transversa); крилову частину (pars alaris) Коловий м’яз рота (m. orbicularis oris)М’яз–підіймач верхньої губи (m. levator labii superioris) М’яз–підіймач кута рота (mu. levator anguli oris) Великий виличний м’яз (m. zygomaticus major) Малий виличний м’яз (m. zygomaticus minor) М’яз–зморщувач брови (musculus corrugator supercilii) М’яз–опускач носової перегородки (m. depressor septi nasi) М’яз–опускач брови (m. depressor supercilii) Поперечний м’яз підборіддя (m. transversus menti) М’яз–підіймач верхньої губи і крила носа (m. levator labii superioris alaeque nasi)

М'язи шиї поділяються на поверхневий, середній та глибокий шари (рис 61).

І. М'язи поверхневого шару шиї: 1.Підшкірний м'яз platysma

Функція: зміщує шкіру шиї і кути рота вниз.

2.Груднинно-ключично-соскоподібний м'яз m. sternocleidomastoideus

Функція: при односторонньому скороченні згинає голову в свій бік і повертає голову в протилежний бік; при двосторонньому скороченні втримує голову у вертикальному положенні (розгинає голову).

ІІ. М'язи середнього шару шиї:

1. Надпід'язикова група м'язів.

Функція: надпід'язикові м'язи утворюють нижню стінку ротової порожнини (діафрагму рота), підіймають під'язикову кістку; крім того, надпід'язикові м'язи опускають нижню щелепу, беручи участь у ковтанні.

2. Підпід'язикова група м'язів.

Функція: підпід'язикові м'язи опускають під'язикову кістку, при фіксованій під'язиковій кістці підіймають гортань.

ІII. М'язи глибокого шару шиї:

1. Латеральна група — драбинчасті м'язи 2. Медіальна група — передхребтові м'язи

Функція: згинають шию і голову.

1.2

Зуби (dentes). Зуби поділяються на:

- молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові; - постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має:- корінь зуба (radix dentis);- шийку зуба (cervix den.); - коронку зуба (corona den.).

Усередині зуба розміщені зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина ( cavitas pulparis), яка складається з:- коронкової порожнини (cavitas coronae);- каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

Зубна порожнина заповнена пульпою зуба (pulpa dentis), що складається із судин, нервів та пухкої

волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus).

Коронкова порожнина (cavitas coronae) переходить у канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який

закінчується на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) отвором верхівки кореня зуба (foramen

apicis dentis).Через цей отвір у порожнину зуба, що містить пульпу зуба (pulpa dentis), проходять судини і нерви (vasa et nervi).

Зубний орган (organon dentаle) - це зуб + пародонт це тканини, які оточують зуб, зокрема:

- Періодонт- це сполучнотканинна оболонка зуба, яка знаходиться між зубної альвеолою і цементом.

- Зубна альвеола-включає періост альвеолярного відростка і кісткову стінку зубної альвеоли

- Ясна; - Цемент. - Періодонт

1.3

ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА (pancreas)

Це друга за величиною залоза травної системи. За функцією – змішана залоза: має екзокринну та

ендокринну частини, тобто є залозою зовнішньої та внутрішньої секреції.

Топографія:

- розміщена в надчеревній ділянці (regio epigastrica), частково у лівому підребер’ї (hypochondrium

sinistrum) на рівні І-II поперекових хребців (vertebrae lumbales) і має видовжену трикутну форму;

- голівка підшлункової залози (caput pancreatis) оточена дванадцятипалою кишкою (duodenum);29

- до передньонижньої поверхні тіла підшлункової залози (facies anteroinferior corporis

pancreatis) дещо справа прилягає права нирка (ren dexter) з наднирковою залозою (glandula

suprarenalis);

- до передньоверхньої поверхні тіла підшлункової залози (facies anterosuperior corporis

pancreatis) прилягає шлунок (gaster);

- до задньої поверхні тіла підшлункової залози (facies posterior corporis pancreatis) прилягають:

нижня порожниста вена (v. cava inferior), черевна частина аорти (pars abdominalis aortae) і нервове

черевне сплетення (plexus coeliacus) автономної частини периферійної нервової системи (pars

autonomica systematis nervosi peripherici).

- хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis) торкається селезінкових воріт (hilum splenicum).

Підшлункова залоза (pancreas) вкрита очеревиною (peritoneum) тільки спереду

(екстраперитонеально).

Екзокринна частина підшлункової залози, яка виробляє підшлунковий сік, є складною

альвеолярно-трубчастою залозою, поділеною на часточки перегородками, що відходять від капсули.

Підшлунковий сік, у складі якого є протеолітичні, мікомітичні та аміколітичні ферменти, потрапляє у

низхідну частину дванадцятипалої кишки (pars descendens duodeni) через протоку підшлункової

залози (ductus pancreaticus).

Підшлункова залоза (pancreas) може мати ще й додаткову протоку підшлункової залози

(ductus pancreaticus accessorius), яка відкривається на малому сосочку дванадцятипалої кишки (papilla

duodeni minor).

Крім м’яза-замикача ампули (m. sphincter ampullae), протока підшлункової залози (ductus

pancreaticus) має свій власний м’яз-замикач протоки підшлункової залози (m. sphincter ductus

pancreatici).

Ендокринна частина підшлункової залози утворена підшлунковими острівцями (insulae

pancreaticae) – острівцями Лангерганса, що розміщені переважно у хвості підшлункової залози (cauda

pancreatis) і виробляють гормони, що надходять безпосередньо у кров і регулюють вуглеводний обмін

в організмі:

- інсулін; - глюкагон; - соматостатин

1.4

Поперекове сплетення (plexus lumbalis) утворене:

- передніми гілками чотирьох верхніх поперекових спинномозкових нервів;

- частиною ХІІ грудного спинномозкового нерва.

М’язові гілки поперекового сплетення іннервують:

- клубовий м’яз (m. iliacus); - великий поперековий м’яз (m. psoas major);

- квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum).

З-під бічного краю великого поперекового м’яза відходять такі нерви:

1) клубово-підчеревний нерв; клубово-лобковий нерв (n. iliohypogastricus; n. iliopubicus

2) клубово-пахвинний нерв (n. ilioinguinalis

3) бічний шкірний нерв стегна (n. cutaneus femoris lateralis

4) стегновий нерв (n. femoralis

5) затульний нерв (n. Obturatorius)

6) статево-стегновий нерв (n. Genitofemoralis)

№24

1.1.

М'язи шиї поділяються на поверхневий, середній та глибокий шари (рис 61).

І. М'язи поверхневого шару шиї: 1.Підшкірний м'яз platysma

Функція: зміщує шкіру шиї і кути рота вниз.

2.Груднинно-ключично-соскоподібний м'яз m. sternocleidomastoideus

Функція: при односторонньому скороченні згинає голову в свій бік і повертає голову в протилежний бік; при двосторонньому скороченні втримує голову у вертикальному положенні (розгинає голову).

ІІ. М'язи середнього шару шиї:

1. Надпід'язикова група м'язів.

Функція: надпід'язикові м'язи утворюють нижню стінку ротової порожнини (діафрагму рота), підіймають під'язикову кістку; крім того, надпід'язикові м'язи опускають нижню щелепу, беручи участь у ковтанні.

2. Підпід'язикова група м'язів.

Функція: підпід'язикові м'язи опускають під'язикову кістку, при фіксованій під'язиковій кістці підіймають гортань.

ІII. М'язи глибокого шару шиї:

1. Латеральна група — драбинчасті м'язи 2. Медіальна група — передхребтові м'язи

Функція: згинають шию і голову.

1.2

Зуби поділяються на:

- молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові; - постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має:

- корінь зуба (radix dentis); - шийку зуба (cervix dentis); - коронку зуба (corona dentis).

Усередині зуба розміщені зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина (cavitas dentis;

cavitas pulparis), яка складається з:

- коронкової порожнини (cavitas coronae); - каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

Назва зубів Молочні зуби Постійні зуби

Різці (dentes incisivi) 6-9 місяців 7-9 років

Ікло (dentes canini) 16-20 місяців 10-13 років

Перший малий кутній зуб (dens premolaris primus) - 10-12 років

Другий малий кутній зуб (dens premolaris secundus) - 11-15 років

Перший великий кутній зуб (dens molaris primus) 12-15 місяців 6-7 років

Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus) 20-24 місяці 13-16 років

Третій великий кутній зуб (dens molaris tertius) - 18-30 років

Зубна формула дитини (молочні зуби) записується так:

V IV III II I I II III IV V

V IV III II I I II III IV V

Терміни прорізування молочних та постійних зубів

1.3

Легеня (pulmo, pneumon).

Легеня має конусоподібну форму. Легеня — орган парний. Легені розміщені в

грудній порожнині. Між легенями знаходиться середостіння.

Легеня має верхівку і основу. Розрізняють наступні поверхні легені:

— реберна;

— діафрагмальна;

— медіальна або середостінна.

На медіальній поверхні розміщені ворота легені (рис. 96 (8)). У воротах легені

знаходиться корінь легені. В склад кореня легені входять:

— головний бронх;

— легенева артерія;

— легеневі вени;

— бронхіальні артерії;

— бронхіальні вени;

— нерви;

— лімфатичні судини та бронхолегеневі лімфатичні

вузли.

Щілинами легені поділяються на частки. В лівій легені є одна коса щілина, яка

поділяє ліву легеню на 2 частки: верхню і нижню.

В правій легені є дві щілини: коса і горизонтальна, які відповідно поділяють праву

легеню на 3 частки: верхню, середню і нижню.

В лівій легені головний бронх розгалужується на 2 часткові бронхи, в правій —

на 3. Кожна легеня має по 10 сегментів.

Головний бронх входить у ворота легені і розгалужується на часткові бронхи, які

розгалужуються на сегментарні бронхи. Сегментарні бронхи діляться ще 6—10 разів.

Бронх б—10 порядку називається часточковим бронхом. Часточковий бронх

розгалужується на 12—18 кінцевих бронхіол. Розгалуження бронха від головного до

кінцевої бронхіоли називається бронхіальни м дерево м.

В ацинусі розміщене альвеолярне дерево.

Альвеолярне дерево — це сукупність повітроносних структур, обплетених

капілярами. В склад його входять: дихальна бронхіола, альвеолярні ходи,

альвеолярні мішечки.

Легеневі альвеоли це — випини стінки складових альвеолярного дерева. Ацинус

містить: 1 кінцеву бронхіолу, 14—16 дихальних бронхіол, 1200—1500 альвеолярних

ходів, 2500—4500 альвеолярних мішечків, 14 000—20 000 альвеол.

Легені виконують дихальну функцію (газообмін).

1.4

-Зовнішня клубова вена (v. iliaca externa) Є продовженням стегнової вени Праве передсердя. Нижня кінцівка.

-Підколінна вена(v. poplitea) Ділянка підколінної ямки.Праве передсердя. Нижня кінцівка.

-Велика підшкірна вена ноги (v. saphena magna) Починається біля великого пальця стопи, проходить по при середній поверхні гомілки й стегна.Праве передсердя. Зовнішня поверхня шкіри стегна.

-Мала підшкірна вена ноги (v. saphena parva) Починається на бічній поверхні стопи.Праве передсердя. Задня поверхня гомілки.

№25

1.1.