Ротова порожнина (cavitas oris)

Вона обмежена:

- угорі – піднебінням (palatum); - спереду і з боків – губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

- знизу – ротовою діафрагмою (diaphragma oris), яка утворена щелепно-під’язиковим м’язом (musculus mylohyoideus).

Ротова порожнина (cavitas oris) поділяється на:

- присінок рота (vestibulum oris); - власне ротову порожнину (cavitas oris propria).

Присінок рота (vestibulum oris) оточений:

- спереду і з боків – губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

- ззаду – зубами (dentes) та яснами (gingivae).

Присінок рота (vestibulum oris) сполучається із:

- власне ротовою порожниною (cavitas oris propria) – через простір позаду останніх кутніх зубів (spatium retromorale) та через щілини між зубами і щілину між верхніми та нижніми зубами;

- через ротову щілину (rima oris) – з навколишнім середовищем.

У присінок рота (vestibulum oris) відкривається привушна протока (ductus parotideus)

Власне ротова порожнина (cavitas oris propria) ззаду сполучається з глоткою (pharynx) через зів(fauces)

1.2

Лицевий нерв (VII) (nervus facialis)

Цей нерв є змішаним, складається з чутливих, парасимпатичних і рухових волокон.

Під його назвою об’єднуються два нерви:

- власне лицевий нерв (nervus facialis), який має:

- власне рухове ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis), що розміщене назовні від лицевого

горбика в ділянці ромбоподібної ямки (colliculus facialis fossae rhomboideae);

- проміжний нерв (nervus intermedius), який має:

- чутливе ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii) в довгастому мозку (medulla oblongata);

- парасимпатичне верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius superior) у мості (pons).

Власне лицевий нерв (nervus facialis) проходить у каналі лицевого нерва (canalis nervi facialis),

виходить із черепа через шило-соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum) та іннервує:

- задній вушний м’яз (m. auricularis posterior);

- шило-під’язиковий м’яз (m. stylohyoideus);

- заднє черевце двочеревцевого м’яза (venter posterior musculi digastrici).

Потім лицевий нерв (nervus facialis) входить у товщу привушної слинної залози (glandula parotidea),

але її не іннервує, хоча утворює там внутрішньопривушне сплетення (plexus intraparotideus).

1.3

У головному мозку (encephalon) розрізняють такі самі оболони, як і у спинному мозку (medulla

spinalis):

- тверду оболону (dura mater);

- павутинну оболону (arachnoidea mater);

- м’яку оболону (pia mater).

Відростки твердої оболони (dura mater cranialis), підходячи до борозен на мозковій поверхні кісток

черепа, розщеплюються і прикріплюються до країв борозен, утворюючи пазухи черепної твердої

оболони (sinus durae matris cranialis), по яких тече венозна кров. Виділяють такі пазухи:

- верхню стрілову пазуху (sinus sagittalis superior);

- нижню стрілову пазуху (sinus sagittalis inferior);

- пряму пазуху (sinus rectus);

- потиличну пазуху (sinus occipitalis);

- поперечну пазуху (sinus transversus);

- печеристу пазуху (sinus cavernosus);

- сигмоподібну пазуху (sinus sigmoideus);

- верхню кам’янисту пазуху (sinus petrosus superior);

- нижню кам’янисту пазуху (sinus petrosus inferior);

- стік пазух (confluens sinuum), що є непарним і розміщений на внутрішньому потиличному виступі

(protuberantia occipitalis interna) в місці злиття верхньої стрілової, прямої, потиличної та поперечної

пазух.

Венозна кров (sanguis venosus) зі стоку пазух (confluens sinuum) надходить у поперечну пазуху

(sinus transversus), а потім у сигмоподібну пазуху (sinus sigmoideus), а вже звідти, через яремний

отвір (foramen jugulare), – у внутрішню яремну вену (v. jugularis interna).

Через випускні вени (venae emissariae) та вени губчатки (venae di ploicae) пазухи твердої

оболони (sinus durae matris) сполучаються з поверхневими венами голови.

Емісарні вени (ст. emissariae) розташовуються в різних ділянках черепа.

1. Тім’яна емісарні вена (див. емісар parietalis) парна, з’єднує скроневу поверхневу вену з верхнього сагітального синуса.

2. Сосцевидная емісарні вена (див. соскоподібного емісара) встановлює анастомоз між синуса sigmoideus потиличної і задньої скроневими венами.

3. Мищелкового емісарні вена (див. емісар condylaris) з’єднує синуса sigmoideus з венозними сплетеннями хребетного стовпа і глибокої веною шиї.

4. Потилична емісарні вена (див. емісар occipitalis) розташовується на зовнішньому потиличному підвищенні, повідомляє вв. occipitales з поперечним синусом або місцем злиття синусів.

1.4

М’язи верхньої кінцівки поділяються на м’язи плечового пояса та м’язи вільної верхньої

кінцівки

І. М'язи плечового пояса (musculi сіпgulus membri superioris)

1).Дельтоподібний м'яз (m. deltoideus) Функція: відводить руку (плече),

передні волокна м'яза виконують згинання, а задні — розгинання плеча.

2).Надостьовий м'яз. (m. supraspinatus) ( Функція: відводить руку (плече).

3).Підостьовий м'яз (m. infraspinatus) Функція: обертає плече назовні (супінація

плеча).

4).Малий круглий м'яз (m. teres minor); Функція: обертає плече назовні

(супінація).

5).Великий круглий м'яз (m. teres major); Функція: обертає плече всередину

(пронація), розгинає і приводить руку (плече).

6).Підлопатковий м'яз (m. subscapularis).

Функція: обертає плече всередину (пронація), приводить руку (плече).

II.М'язи вільної верхньої кінцівки (musculi membri superioris liberi)

1. М'язи плеча (musculi brаchіi) —Передня група — згиначі:

1). Дзьобо-плечовий м'яз (m. coraco-brahsialis) - згинає і приводить плече.

2). Двоголовий м'яз плеча (m. bicipitis brachii) — починається двома головками: довгою головкою і короткою головкою Функція: згинає плече і .передпліччя.

3). Плечовий м'яз (m. brachialis) - згинає передпліччя

Задня група — розгиначі:

1). Триголовий м'яз плеча(m. triceps brachii) — починається трьома головками: довгою головкою, медіальною і латеральною головками. Функція: розгинає плече і передпліччя.

2) Ліктьовий м’яз (m. anconeus)

2. М'язи передпліччя (musculi antebrdchii) — передня група — пронатори і згиначі.

— задня група — супінатори і розгиначі.

З. М'язи кисті (musculi mаnus):

М’язи долонної поверхні:

3.1. Латеральна група — м'язи підвищення великого пальця (musculi thenar)

3.2. Медіальна група — м'язи підвищення мізинця (musculi hypothenar)

З.З. Середня група — м'язи долоні (musculi pаlmae)

№26

1.1.

Топографія черепа. Череп складається з мозкового та лицевого. Мозковий череп в свою чергу поділяють на склепіння й основу.

Скелет голови поділяється на такі кістки:

- мозкового черепа (neurocranium);

- лицевого черепа; вісцерального черепа (viscerocranium).9

Кістки мозкового черепа

(ossa neurocranii; ossa cranii cerebralis)

Вони утворюють:

- основу черепа (basis cranii);

- склепіння черепа (calvaria).

Основа черепа (basis cranii) поділяється на:

- внутрішню основу черепа (basis cranii interna);

- зовнішню основу черепа (basis cranii externa).

Основа черепа утворена:

- лобовою кісткою (os frontale);

- решітчастою кісткою (os ethmoidale);

- клиноподібною кісткою (os sphenoidale);

- скроневою кісткою (os temporale);

- потиличною кісткою (os occipitale).

На внутрішній основі черепа (basis cranii interna) знаходяться:

- передня черепна ямка (fossa cranii anterior);

- середня черепна ямка (fossa cranii media);

- задня черепна ямка (fossa cranii posterior).

Склепіння черепа (calvaria) утворене:

- потиличною лускою (squama occipitalis);

- лусковою частиною скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis);

- лобовою лускою (squama frontalis);

- тім’яною кісткою (os parietale).

Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina)

Вона є парна і оточена:

- спереду – горбом верхньої щелепи (tuber maxillae);

- ззаду – основою крилоподібного відростка клиноподібної кістки (basis processus pterygoidei ossis

sphenoidalis);

- присередньо – перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis

palatini).

Збоку ця ямка (fossa pterygopalatina) кісткової стінки не має і сполучається з підскроневою ямкою

(fossa infratemporalis) через крило-верхньощелепну щілину (fissura pterygomaxillaris).

Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina) донизу поступово звужується і переходить у великий

піднебінний канал (canalis palatinus major).

Крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається:

- присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клинопіднебінний отвір (foramen

sphenopalatinum);

- угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) через круглий отвір (foramen

rotundum);

- ззаду – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa) в ділянці рваного отвору (foramen

lacerum) через крилоподібний канал (canalis pterygoideus);

- унизу – з ротовою порожниною (cavitas oris) через великий піднебінний канал (canalis palatinus

major);

- допереду – через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita);

- збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).

1.2

На рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae) загальна сон-на

артерія (arteria carotis communis) поділяється на:

- зовнішню сонну артерію (arteria carotis externa);

- внутрішню сонну артерію (arteria carotis interna).

Місце розгалуження називається роздвоєнням сонної артерії (bifurcatio carotidis).

У цій ділянці розміщені сонна пазуха (sinus caroticus) і сонний клубочок (glomus caroticum).

Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa)

Зовнішня сонна артерія відгалужується від зага-льної сонної артерії (arteria carotis interna) в ділянці

сонного трикутника (trigonum caroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior

cartilaginis thyroideae).

На рівні шийки нижньої щелепи (collum mandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки.

Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa) відходять:

- передні гілки;

- задні гілки; - присередні гілки;

- кінцеві гілки.

Зуби (dentes). Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.3

КИШКА (intestinum)

Вона поділяється на:

- тонку кишку (intestinum tenue); - товсту кишку (intestinum crassum).

Товста кишка (intestinum crassum) поділяється на:

- сліпу кишку (caecum);

- ободову кишку (colon), що складається з таких частин:

- висхідної ободової кишки (colon ascendens);

- поперечної ободової кишки (colon transversum);

- низхідної ободової кишки (colon descendens);

- сигмоподібної ободової кишки (colon sigmoideum);

- пряму кишку (rectum) з відхідниковим каналом (canalis analis) та відхідником (anus).

У місці сходження стрічок (taeniae coli) на сліпій кишці (caecum) розміщений червоподібний

відросток (appendix vermiformis), який вкритий очеревиною (peritoneum) з усіх боків

(інтраперитонеально) і має брижу червоподібного відростка (mesoappendix).

Через отвір червоподібного відростка (ostium appendicis vermiformis) він сполучається з

порожниною сліпої кишки (cavum caeci).

Червоподібний відросток (appendix vermiformis) є вторинним лімфоїдним органом (organon

lymphoideum secundarium), у своїй стінці містить скупчені лімфатичні вузлики (noduli lymphoidei

aggregati).

При запаленні червоподібного відростка — апендициті — больова точка проектується

на передню стінку живота на границі зовнішньої і середньої третини лінії, яка

з'єднує пупок з передньою верхньою клубовою остю (точка Мак-Бурнея), або на

границі правої зовнішньої і середньої третини лінії, яка з'єднує дві передні верхні

клубові ості (точка Ланца).

1.4

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК (diencephalon)

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою проміжний мозок поділяється на:

- епіталамус (epithalamus); - таламус, горб (thalamus);

- субталамус (subthalamus); - метаталамус (metathalamus); - гіпоталамус (hypothalamus).

Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках) проміжний

мозок поділяється на:

1 Таламічний мозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим і

є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна частина проміжного мозку.

Таламічний мозок поділяється на:

- таламус (thalamus); - епіталамус (epithalamus); - метаталамус (metathalamus).

2 Гіпоталамус (hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

№27

1.1.

IX пара черепних нервів - язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus)

Нерв змішаний, містить рухові волокна, парасимпатичні волокна, чутливі волокна (які

беруть початок від верхнього та нижнього вузлів, які лежать біля яремного отвору).

Нерв виходить з порожнини черепа через яремний отвір. Парасимпатичні волокна

пририваються в парасимпатичному вушному вузлі, який розміщений поблизу

привушної слинної залози.Ділянки іннервації:Іннервує шило-глотковий м'яз, глотку, корінь язика, мигдалики, середнє вухо,привушнуслинну залозу.

XI пара черепних нервів — додатковий нерв (n.accessorius).

Нерв містить тільки рухові волокна. Додатковий нерв виходить з порожнини черепа

через яремний отвір.Ділянки іннервації: грудинно-ключично-соскоподібний і трапецієподібний м'язи.

XII пара черепних нервів — під'язиковий нерв (n.hypoglossus)

Нерв містить тільки рухові волокна. Нерв виходить з порожнини черепа через

під'язиковий канал. Ділянки іннервації:м'язи язика, під’язикова група м’язів (інервується разом з гілками шийного сплетення, «шийна петля») .

1.2

Зуби поділяються на:

- молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові;

- постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має:

- корінь зуба (radix dentis);

- шийку зуба (cervix dentis);

- коронку зуба (corona dentis).

Усередині зуба розміщені зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина (cavitas dentis;

cavitas pulparis), яка складається з:

- коронкової порожнини (cavitas coronae);

- каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

Ознака кривизни коронки визначається при розгляді зуба з боку оклюзійної поверхні. При цьому медіальна частина коронки на вестибулярної стороні більш опукла, ніж дистальна.

1.3

М'язи живота поділяються на 3 групи

І. Передня група:

1. Прямий м'яз живота m. rectus abdominis.

2. Пірамідальний м'яз . m. pyramidalis .

II. Латеральна група:

1. Зовнішній косий м'яз живота. m. obliquus externus abdominis .

Нижній край апоневроза м'яза утворює пахвинну (Пупартову) зв'язку lig. Inguinale(рис

58) .

2.Внутрішній косий м'яз живота m. obliquus internus abdominis.

З. Поперечний м'яз живота m. transversus abdominis.

III. Задня група: ,

1. Квадратний м'яз попереку m. quadratus lumborum

Функції м'язів живота:

Беруть участь у рухах тулуба, виконуючи згинання, відведення, приведення,

обертання. Утворюють черевний прес, відповідають за внутрішньочеревний тиск,

втримують нутрощі черевної порожнини. Беруть участь у диханні (черевний і

змішаний типи дихання).

Топографія живота.

І. Живіт поділяють двома умовними горизонтальними лініями на три поверхи:

— верхній поверх — епігастріум

— середній поверх — мезогастріум

— нижній поверх — гіпогастріум

II. Біла лінія живота linea alba — місце зрощення 6 апоневрозів (апоневрозів правих і

лівих зовнішніх і внутрішніх косих і поперечних м'язів живота) (рис 57).

III. Піхва прямого м'яза живота — утворена апоневрозами м'язів латеральної

групи.

IV. Пахвинний канал - розташований в передній стінці живота, проходить

зверху вниз, заду на перед, містить сім'яний канатик (у чоловіків) або круглу зв'язку

матки (у жінок). Довжина пахвинного каналу приблизно 5см. Утворився внаслідок

опускання яєчка у чоловіків і круглої зв’язки матки у жінок (рис 58).

Пахвинний канал має чотири стінки, поверхневе пахвинне кільце anulus inguinalis

superficialis, глибоке пахвинне кільце anulus inguinalis profundus

Інервація

M. obliquus externus abdominis	Nn. intercostales V-XII, n. iliohypogastricus, n. ilioinguinalis
M. oblicuus internus abdominis	Nn. intercostales V-XII, n. iliohypogastricus, n. ilioinguinalis
M. transversus	Nn. intercostales V-XII, n. Iliohypogastricus, n. ilioinguinalis
M. rectus abdominis	Nn. intercostales V-XII, n. Iliohypogastricus
M. pyramidalis	N. iliohypogastricus
M. quadratus lumborum	Rr. musculares pl. lumbalis, nn. Intercostalis XI et XII

Кровопостачання

M. obliquus externus abdominis	Aa. intercostales Posteriores, a. thoracica lateralis (з a. axillaris), a. circumflexa ilium superficialis (з a. femoralis)	Vv. intercostales posteriores v. femoralis
M. obliquus internus abdominis	Aa. intercostales posteriores, a. epigastrica superior (з a. thoracica interna), a. epigastrica inferior (з a. iliaca externa), a. musculophrenica	Vv. intercostales posteriores, vv. epigastricae superior et inferior, v. thoracica interna
M. transversus	Aa. intercostales posteriores, a. epigastrica superior (з a. thoracica interna), a. epigayastrica inferior (з a. ilioca externa), a. musculophrenica	Vv. intercostales posteriores, vv. epigastricae super et inferior, v. thoracica interna
M. rectus abdominis	Aa. intercostales posteriores, a epigastrica superior (з a. thoracica interna), a. epigastrica inferior (з a. iliaca externa)	Vv. intercostales posteriores, vv. epigastricae superior et inferior, v. thoracica interna
M. Pyramidalis	A. epigastrica inferior	V. epigastrica inferior
M., quadratus (квадратний м'яз попереку)	A. subcostalis aa. lumbales, a. liolumbalis	Vv. lumbales, iliolumbalis

1.4

Головний мозок кровопостачається в основномувнутрішньою сонною артерією, а спинний  хребтовою.

Хребтова артерія відходить від підключичної, проходить через отвори у поперечних відростках шийних хребців і досягає великого потиличного отвору. Тут ліва та права хребетні артерії з’єднуються і утворюють основну артерію, що йде по однойменній борозні мосту і через свої гілки анастомозує з гілками внутрішньої’сонної артерії, утворюючи коло Вілізія в ділянці турецького сідла. Від хребетної артерії відходять передня та задня спинномозкові артерії, що кровопостачають спинний мозок.

У ділянці турецького сідла на основі мозку знаходиться внутрішня сонна артерія, від якої відходять гілки, що кровопостачають головний мозок.

Вени головного мозку поділяються на глибокі та поверхневі. Поверхневі впадають у венозні пазухи твердої мозкової оболонки, а глибокі вени зливаються в ділянці верхньої стінки III шлуночка і утворюють найбільшу вену мозку (Галейа), яка впадає у пряму пазуху твердої мозкової оболонки. З пазух венозна кров відтікає у внутрішню яремну вену.

Головний мозок (ГМ) отримує кров з двох артерій – внутрішньої сонної та хребтової, які утворюють Валізієве коло. Відтікає кров по мозковим венам переважно в пазухи твердої оболони ГМ.

Унікальною особливістю кровообігу ГМ є те, що воно відбувається в замкнутому просторі непіддатливого черепа та перебуває в динамічному взаємозв'язку з кровообігом спинного мозку та переміщенням спинномозкової рідини.

Задні мозкові артерії (aa. cerebri posteriores) ра-зом із задніми сполучними артеріями (aa.

communicantes posteriores), внутрішніми сон-ними артеріями (aa.carotides internae), передніми

мозковими артеріями (aa. cerebri anteriores) і пе-редньою сполучною артерією (a. communicans

anterior) утворюють артеріальне коло мозку (circulus arteriosus cerebri), або коло Вілізія.

№28

1.1.

Аномалії зубів:

1. Аномалії зубних рядів:

- Звужений - Сідлоподібний - Чотирикутний

2.Аномаліі кількості зубів:

- Гіпердентія (мезіоденс) - Гіподентія - Адентія

3. Аномалії розмірів зубів:

- Мікродентія - Макродентії - Здвоєні зуби (denies confusi)

4.Аномаліі форми зубів:

- Зуб Гетчинсона (медіальний верхній різець має вирізку на жувальному краї)

- Шипоподібний зуб (dens spinosus) - Клиноподібний зуб - Бочкоподібний зуб

- Премоляроподібний зуб - Х зуб

5. Аномалії прорізування зубів - порушення термінів прорізування, наявність зубів, які не прорізалися.

6. Аномалії розміщення зубів:

- Супраоклюзія (верхні зуби не досягають оклюзіальної поверхні)

- Інфраоклюзія (нижні зуби не досягають оклюзіальної поверхні);

- Тортоаномалія (поворот зуба навколо своєї осі);

- Транспозиція (взаємне зміна положення сусідніх зубів);

- Положення поза зубним рядом (губощічне, язиково-піднебінне та ін);

- Незвичайне положення (в носовій порожнині, в гайморовій пазусі);

- Краудінг (скупчення зубів).

7. Аномалії тканин зуба:

- Флюороз (недостатність фтору і кальцію); - Гіперплазія емалі (емалеві краплі біля шийки зуба); -Гіпоплазія емалі (жовті або коричневі плями на емалі).

Прикус (mordex) - співвідношення між зубними рядами у вертикальній (центральній) оклюзії,

змикання зубів. Ознаки нормального (правильного) прикусу:

- Щілина між верхніми центральними різцями збігається з щілиною між нижніми центральними

різцями;

- Кожен зуб, крім нижнього центрального різця і верхнього третього моляра, має два антагоніста

(контактує з двома зубами протилежного ряду);

- Язичні горбки верхніх молярів знаходяться в борозні між язиковим і щічним горбиками нижніх зубів.

Фізіологічні прикуси:

- Ортогнатія (ножицеподібний - psalidodontia)-передні зуби верхнього ряду перекривають язикову

поверхнею своїх коронок губну поверхню нижніх передніх зубів на 1/3;

- Ортогенія (щипцеподібний - labidodontia) - жувальні краї передніх зубів верхнього ряду збігаються з

жувальними краями передніх зубів нижнього ряду;

- Біпрогнатія - верхні і нижні зуби нахилені вперед;

- Фізіологічна прогнатія - надлишковий розвиток верхньої щелепи, верхні зуби виступають вперед;

- Фізіологічна прогенія - надлишковий розвиток нижньої щелепи, нижні зуби виступають вперед.

Патологічні прикуси:

I) вертикальні:

- Закритий (глибокий) прикус (черепицеподібний прикус-stegodontia) - верхні різці виступають вперед і

покривають нижні різці;

- Відкритий (щілиноподібний прикус - hiatodontia)-між передніми зубами верхнього ряду і передніми

зубами нижнього ряду є щілина;

II) сагітальні:

- Патологічна прогнатія (при надмірно розвиненій верхній щелепі або недорозвиненій нижній щелепі,

верхня щелепа зміщена вперед);

- Патологічна прогенія (при надмірно розвиненій нижній щелепі або недорозвиненій верхній щелепі,

нижня щелепа зміщена вперед);

Ill) трансверзальні (перехресні) прикуси - неправильне співвідношення бічних зубів

1.2

Верхня порожниста вена (v. cava superior) Позаду з’єднання

1 ребра з грудниною (права й ліва плечово-головні вени)Праве передсердя .Верхня половина тіла, голова, шия, верхні кінцівки, органи грудної порожнини.

Права й ліва плечово-головні вени (vv. brachiocephalicae dextra et sinistra) Позаду відповідного грудинно-ключичного суглобу внаслідок злиття внутрішньої яремної та підключичної вен. Праве передсердя. Передня стінка живота і грудної клітки, середостіння, шийного відділу спинного мозку, верхніх кінцівок, голови та шиї.

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) Починається розширенням-верхньою цибулиною яремної вени в яремному отворі черепа Праве передсердя. Головний мозок, пазухи твердої мозкової оболонки, шкіра та підшкірна основа голови та шиї, глотка, гортань, щитоподібна залоза.

Зовнішня яремна вена (v. jugularis externa) Утворюється на рівні кута нижньої щелепи. Праве передсердя. Шкіра та м’язи шиї, потилична, тім’яна та вискова ілянки голови, вушна раковина.

1.3

Легеня (pulmo, pneumon).

Легеня має конусоподібну форму. Легеня — орган парний. Легені розміщені в

грудній порожнині. Між легенями знаходиться середостіння.

Легеня має верхівку і основу. Розрізняють наступні поверхні легені:

— реберна;

— діафрагмальна;

— медіальна або середостінна.

На медіальній поверхні розміщені ворота легені (рис. 96 (8)). У воротах легені

знаходиться корінь легені. В склад кореня легені входять:

— головний бронх; — легенева артерія;

— легеневі вени; — бронхіальні артерії; — бронхіальні вени; — нерви;

— лімфатичні судини та бронхолегеневі лімфатичні вузли.

Щілинами легені поділяються на частки. В лівій легені є одна коса щілина, яка

поділяє ліву легеню на 2 частки: верхню і нижню.

В правій легені є дві щілини: коса і горизонтальна, які відповідно поділяють праву

легеню на 3 частки: верхню, середню і нижню.

В лівій легені головний бронх розгалужується на 2 часткові бронхи, в правій —

на 3. Кожна легеня має по 10 сегментів.

1.4

Орган зору (organum visus).Око (oculus; грец. ophthalmos) складається з:

- очного яблука (bulbus oculi);

- додаткових структур ока (structurae oculi accessoriae);

- зорового нерва (n. opticus).

До очного яблука (bulbus oculi) належать:

- ядро очного яблука (nucleus bulbi оculi);

- оболонки очного яблука (tunicae bulbi oculi).

Додаткові структури ока (structurae oculi accessoriae) містять:

- брову (supercilium);

- повіки (palpebrae);

- зовнішні м’язи очного яблука (musculi externi bulbi oculi);

- сльозовий апарат (apparatus lacrimalis);

Зоровий нерв (nervus opticus). Як черепний нерв належить до внутрішньої оболонки очного

яблука (tunica interna bulbi), а саме: починається з диска зорового нерва (discus nervi optici), який є

місцем виходу із очного яблука (bulbus oculi) відростків гангліонарних клітин (neurocyti ganglii), що його формують.

Зоровий нерв (n. opticus) є частиною зорового аналізатора. Тіла його перших трьох нейронів

розміщені в сітківці (retina). Він має:

- І нейрон – це палички і колбочки (bacilli et coni);

- ІІ нейрон – це біполярні клітини сітківки (neurocyti bipolares retinae);

- ІІІ нейрон – це мультиполярні клітини сітківки; гангліонарний шар (stratum ganglionare)

№29

1.1.

Губи (labiа oris) Обмежують ротову щілину. Спереду вкриті шкірою, ззаду-слизовою оболонкою.У правому та лівому кутах рота утворюється спайка губ. Верхня і нижня підборідні артерії .Лицевий нерв

Щоки (buccae) Шкіра щік тонка, рухлива, легко збирається в складки. Підшкірна клітковина добре розвинена. Основу щік утворює щічний м’яз та інші м’язи лиця, до яких збоку прилягає жирове тіло щоки. Верхня і нижня підборідні артерії .Лицевий нерв

Ясна (gingiva) - це слизова оболонка, яка покриває альвеолярні відростки верхніх щелеп і

альвеолярну частину нижньої щелепи. Розрізняють 2 частини ясен:

- Альвеолярна (щільно зростається з окістям); - Крайова або вільна (знаходиться біля поверхні зуба).

Вільна частина ясен, яка безпосередньо прилягає до зуба, називається ясенним краєм. Яснева

борозна – борозна між краєм ясен і зубом. Сосочки ясен (вестибулярні і оральні) - ділянки ясневого краю, розташовані в проміжках між сусідніми зубами.

Зуби (dentes). Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.2

Плевра (pleura).

Плевра — це серозна оболонка, яка вистилає стінки грудної порожнини і покриває

легені. На стінках плевра називається парієтальною або пристінковою, на легенях —

вісцеральною або нутрощевою.

Простір між парієтальною і вісцеральною плеврою називається плевральною

порожниною. Парієтальна плевра переходить у вісцеральну по кореню легені..

Розрізняють 3 частини парієтальної плеври: реберну, діафрагмальну і середостінну.

При переході одної частини парієтальної плеври в іншу формуються утвори

парієтальної плеври — закутки:

— реберно-середостінний закуток;

— діафрагмально-середостінний закуток;

— реберно-діафрагмальний закуток.

В закутки легені заходять лише при дуже глибокому вдиху, але в реберно-

діафрагмальний закуток легені ніколи не заходять.

1.3

ПОРТО-КАВАЛЬНІ АНАСТОМОЗИ (anastomoses portocavales)

Портокавальні анастомози утворені між:

- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis); - верхньою порожнистою веною (v. cava superior);

- нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).

Порто-кавальні анастомози є такі:

- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:

- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) - стравохідними венами (vv. oesophageales)

- у товщі прямої кишки (rectum) між:

- верхньою прямокишковою веною (v. rectalis superior) - середньою прямокишковою веною (rectalis media) - нижньою прямокишковою веною (v. rectalis inferior)

- навколо пупка (umbilicus) між: - верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior)

- припупковими венами (vv. paraumbilicales)

- у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної між:

- поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- правою ободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною (v. colica

sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).

КАВА-КАВАЛЬНІ АНАСТОМОЗИ (anastomoses cavocavales)

Каво-кавальні анастомози утворені між: - верхньою порожнистою веною (vena cava superior);

- нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).

Кавo-кавальні анастомози є такі:

- між верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) - між поперековими венами (vv. lumbales

- між груднино-надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) - між поперековими венами (vv. lumbales)

1.4

За́лози вну́трішньої секре́ції, також Ендокринні залози — залози, які не мають вивідних проток, і виділяють свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров, яка омиває ці залози. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загрудинну, паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

Це залози, які не мають проток, їх секрет потрапляє безпосередньо у кров. Вони мають добре

кровопостачання, а їх секрет має велику біологічну активність.

Продуктом діяльності ендокринних залоз є гормони (гр. hormao – збуджую), які впливають на

загальний обмін речовин, ріст, розвиток, функціональний стан різних тканин та органів людини.

Усі органи знаходяться під подвійним контролем – з боку нервової системи через периферійні

нерви та з боку залоз внутрішньої секреції через судинну систему – нейро-гуморальна регуляція.Ендокринні залози класифікують за:

- походженням;

- хімічною будовою гормонів, які вони синтезують;

- відношенням до центральної нервової системи.

Ендокринні залози (glandulae endocrinae) за походженням поділяються на залози:

- ентодермального походження;

- мезодермального походження;

- ектодермального походження.

Залози ентодермального походження поділяються на:

- бранхіогенну групу:

- щитоподібна залоза (glandula thyroidea);

- прищитоподібні залози (glandulaе parathyroideae);

- залози, що розвиваються із епітелію кишкової трубки:

- ендокринна частина підшлункової залози – острівці підшлункової залози (insulae pancreaticae).

До залоз мезодермального походження (інтерреналова система) належать:

- інтерстиційні залози (клітини) статевих залоз (glandulae interstitiales genitalium);

- кіркова речовина надниркових залоз (cortex glandularum suprarenalium).

До ектодермальної групи залоз внутрішньої секреції належать:

- гіпофіз (hypophysis) – неврогенна група;

- шишкоподібна залоза (glandula pinealis – неврогенна група;

- мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium);

- параганглії (paraganglia).

За хімічною будовою гормонів, що виробляє залоза, виділяють:

- залози, що продукують стероїдні гормони (кора надниркових залоз та інтерстиціальні клітини

статевих залоз);

- залози, що продукують нестероїдні гормони (усі інші ендокринні залози).

За відношенням до центральної нервової системи ендокринні залози поділяють на:

- центральні залози, що анатомічно зв’язані з центральною нервовою системою (гіпофіз, епіфіз,

нейроендокринні клітини ядер гіпоталамуса);

- периферійні залози.

№30

1.1.

Від щелепового відділу верхньощелепної артерії (pars mandibularis arteriae maxillaris)

- нижня коміркова артерія (a. alveolaris inferior) до нижньої щелепи (mandibula), де постачає кров до

ясен (gingiva) і зубів (dentes); вона розгалужується на:

- зубні гілки (rami dentales);

- ясенні гілки (rr. gingivalis);

- навколозубні гілки (rami peridentales);

- підборідну гілку (ramus mentalis);

- щелепно-під’язикову гілку (ramus mylohyoideus);

a. maxillaris(щелепна артерія)- Гілки цієї артерії постачають кров’ю шкіру і м’язи підбородка, нижні повіки, верхню та нижню губи, зовнішній слуховий прохід, слухову трубу, барабанну перетинку, тверду мозкову оболонку середньої черепної ямки, скронево-нижньощелепний суглоб, верхню та нижню щелепи, зуби верхньої та нижньої щелепи, слізний мішок, щоки, тверде та м’яке піднебіння, піднебінні мигдалини, латеральну стінку та перегородку носа, слизову оболонку верхньощелепної пазухи та порожнини носа. М’язи: жувальні, щічні, щелепно-під’язикові.

Зуби (dentes). Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.2.

М’язи шиї поділяються на: musculi colli

- поверхневі м’язи шиї (musculi superficiales colli);

1.Підшкірний м'яз platysma

Функція: зміщує шкіру шиї і кути рота вниз.

2.Груднинно-ключично-соскоподібний м'яз m. sternocleidomastoideus

Функція: при односторонньому скороченні згинає голову в свій бік і повертає

голову в протилежний бік; при двосторонньому скороченні втримує голову у

вертикальному положенні (розгинає голову).

ІІ. М'язи середнього шару шиї:

1. Надпід'язикова група м'язів.

Функція: надпід'язикові м'язи утворюють нижню стінку ротової порожнини

(діафрагму рота), підіймають під'язикову кістку; крім того, надпід'язикові м'язи

опускають нижню щелепу, беручи участь у ковтанні.

2. Підпід'язикова група м'язів.

Функція: підпід'язикові м'язи опускають під'язикову кістку, при фіксованій під'язиковій

кістці підіймають гортань.

- глибокі м’язи шиї (musculi profundi colli).

1. Латеральна група — драбинчасті м'язи

2. Медіальна група — передхребтові м'язи

Функція: згинають шию і голову

За В.М.Шовкуненком розрізняють 4 шийні фасції (поверхневу, власну, внутрішню і передхребто-

ву), які мають 5 фасціальних листків.

Перший фасціальний листок – поверхнева шийна фасція (fascia colli superficialis) – охоплює

всю шию (collum), як комірець, і, роздвоюючись, утворює піхву для підшкірного м’яза шиї (vagina

platysmatis).

Другий фасціальний листок – поверхневий листок власної шийної фасції (folium superficiale

fasciae colli propriae).

Третій фасціальний листок – глибокий листок власної шийної фасції (folium profundum

fasciae colli propriae).

Четвертий фасціальний листок – внутрішня шийна фасція (fascia endocervicalis) – поділя-

ється на:- пристінковий листок (folium parietale);- нутрощевий листок (folium viscerale).

За Міжнародною анатомічною номенклатурою (Сан-Паулу, 1997) розрізняють три плас-

тинки шийної фасції.

1 Поверхневу пластинку шийної фасції (lamina superficialis fasciae cervicalis), яка відповідає по-

верхневому листку власної шийної фасції (lamina superficialis fasciae colli propriae), за

В.М.Шевкуненком, за якою міститься надгруднинний простір (spatium suprasternale).

2 Передтрахейну пластинку шийної фасції (lamina pretrachealis fasciae cervicalis), яка відпові-

дає глибокому листку власної фасції шиї, за В.М.Шевкуненком, і формує сонну піхву (vagina carotica),

за якою знаходиться переднутрощевий простір (spatium previscerale).

3 Передхребтову пластинку шийної фасції (lamina prevertebralis fasciae cervicalis), яка відпові-

дає аналогічній фасції шиї, за В.М.Шевкуненком. Перед нею виділяють занутрощевий простір (spatium

retroviscerale).

1.3.

Лімфа від тканин голови відтікає в лімфатичні вузли голови: Потиличні, привушні поверхневі та глибокі, соскоподібні, лицеві, під нижньощелепні збирають лімфу з щелеп, зубів, пародонта та ін.; підборідні також збирають лімфу з щелеп, зубів, пародонта, кінчика язика. Лімфа з лімфатичних вузлів голови відтікає в поверхневі лімфатичні вузли шиї.Поверхневі лімфатичні вузли шиї поділяються на три групи:

— передня — вздовж передньої яремної вени;— латеральна — вздовж зовнішньої яремної вени;— задня — вздовж краю трапецієподібного м'яза;

з поверхневих лімфатичних вузлів шиї лімфа відтікає в глибокі лімфатичні вузли шиї.

Глибокі лімфатичні вузли шиї поділяються на дві групи:

— передню — передгортанні, щитопаодібні, передтрахейні,навколо трахейні ;

— латеральну — лімфатичні вузли цієї групи розміщені вздовж внутрішньої яремної вени, додаткового нерва, по перечній артерії шиї. Яремно-двочеревцевий вузол та яремнолопатково-під'язиковий вузол цієї групи збирають лімфу з язика.

Лімфа з глибоких лімфатичних вузлів шиї відтікає в правий яремний стовбур (truncus

juguldris dexter) і лівий яремний стовбур (truncus juguldris sinister). Правий яремний стовбур впадає в праву лімфатичну протоку, яка вливається в правий венозний кут. Лівий яремний стовбур впадає в грудну протоку, яка вливається в лівий венозний кут.

1.4.

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА

Автономний (вегетативний) відділ (divisio autonomica) є частиною нервової системи (systema

nervosum), який здійснює іннервацію:

- серця (cor);

- кровоносних судин (vasa sanguinea);

- лімфатичних судин (vasa lymphatica);

- внутрішніх органів (viscera), що мають у своєму складі гладку м’язову тканину (textus muscularis

glaber) i залозистий епітелій (epithelium glandulare).

Об’єктом іннервації автономної частини периферичної нервової системи (pars autunomica

systematis nervosi peripherici) є:

- гладка м’язова тканина (textus muscularis glaber);

- серцева м’язова тканина (textus muscularis cardiacus);

- залози (glandulae).

Автономний; вегетативний відділ (divisio autonomica):

- координує роботу всіх внутрішніх органів;

- регулює обмінні i трофічні процеси в ycix органах i тканинах тіла людини;

- підтримує гомеостаз організму.

Функція автономного; вегетативного відділу (divisio autonomica) координується вищими

автономними (вегетативними) центрами, які містяться в:

- спинному мозку (medulla spinalis);

- мозочку (cerebellum);

- гіпоталамусі (hypothalamus);

- основних ядрах кінцевого мозку (nuclei basales telencephali);

- корі великого мозку (cortex cerebri).

Автономний (вегетативний) відділ (divisio autonomica) поділяється на:

- парасимпатичну частину (pars sympathica);

- симпатичну частину (pars parasympathica).