4. В чому полягає сутність освітньої складової дозвілля?

Освітній параметр характеризує дозвіллєву діяльність як об'єктивно необхідну й усвідомлену потребу багатьох людей здо­бути знання та набути вмінь для успішної виробничої діяль­ності, для підвищення виробничої культури (суб'єктивний ас­пект) та культури виробництва (об'єктивний аспект). Це спри­чинено, передусім, глобальною інтенсифікацією виробництва та жорсткою конкуренцією на ринку праці.

В сучасному зарубіжному суспільстві масового поширення набула творча, інтелектуальна праця, велику роль відіграє інфор­мація, ефективно розвивається сфера послуг, освіти, науки та культури, формується система морально-етичних та духовних цінностей, в центрі якої перебуває вже не економічна доцільність, а людина із її здібностями, запитами та інтересами. Популярними є концепції, що обстоюють погляд на працю як на потребу людини у самовираженні, розкритті її потенціалу і творчих здібностей, праця вже не сприймається суспільством лише як засіб заробітку. Постіндустріальне суспільство — це сус­пільство постекономічне, у перспективі в ньому долається пе­ревага економіки (виробництва матеріальних благ) над людьми і основною формою життєдіяльності стає розвиток людських здібностей; це суспільство, в якому головною метою людини є прагнення до самореалізації.

Разом з тим, постійне зростання інтелектуалізації праці зму­шує дорослу людину постійно підвищувати свою кваліфікацію, змінювати профіль своєї спеціальності, дбати про самоосвіту все життя. Тому освітній потенціал дозвілля набуває особистісного і суспільного значення, він потужно використовується праців­никами дозвіллєвої сфери зарубіжних країн.

5. Дозвілля має потужний естетичний потенціал. В яких фор­мах дозвілля він розкривається найповніше?

Естетичні параметри виражають потребу особистості в естетичних переживаннях, в естетичній практиці. Головною особливістю естетичних концепцій дозвілля є його змістове на­повнення. Дозвілля розглядається як сфера розвитку особистіс- ної та соціальної культури, формування громадянської позиції, розкриття духовного потенціалу людини, відродження та збере­ження національних традицій, культурної спадщини народу. Культурні ініціативи населення реалізуються в екозаповідни- ках, паркових установах, музеях, монастирських комплексах, бібліотеках, виставкових залах, картинних галереях. Трюїзмом є теза про можливість, а власне, і бажання привнесення естетич­них компонентів у будь-які дозвіллєві акції, не говорячи вже про те, що естетика поведінки виховується (або, на жаль, руй­нується) під час будь-якого відвідування дозвіллєвої установи, у процесі будь-якого дозвіллєвого заняття. Найвиразніше ці кри­терії характеризують дозвіллєві заклади, змістом і метою діяль­ності яких є художня творчість, репродукування.

У дослідницькому плані для нас особливо важливими є по­рівняльні характеристики вітчизняної та зарубіжної дозвіллє- вої практики. Як свідчать факти, стимулом до естетичного ос­воєння світу є усвідомлення недосконалості навколишнього середовища, бажання вдосконалювати себе у світі і світ у собі, гармонізувати ці світи за певним зразком. В кожній країні створюються умови для художнього й есте­тичного розвитку людини, для її творчої самореалізації в сис­темі мистецтв (музика, живопис, хореографія, література) через велику кількість культурно-мистецьких гуртків, клубів, об'­єднань.

Наприклад, у Франції найпопулярнішим серед любительсь­ких видів мистецтв є музичне, якому надають перевагу більше 5 млн. осіб старших за 15 років [3, С.7-10]. Пояснюється це підтримкою Міністерства культури та засобів масової інформації Франції, яке вбачає в музичному аматорстві особливу культур­ну та художню місію. Сьогодні така музична творчість охоплює джаз, класичну, популярну та народну музику. Починаючи з 80- х років ХХ ст., за підтримки Міністерства та місцевих органів влади в країні проводяться різноманітні музичні заходи (свято музики, музичні фестивалі та ярмарки), діють спеціальні музичні курси (з 1998 року любителі, по їх закінченні, отримують дип­ломи державного зразка — Diplome d'etat), центри поліфонічно­го мистецтва, центри музики і традиційних танців, музичні шко­ли. Соціологічні дослідження, проведені Міністерством куль­тури та засобами масової інформації Франції свідчать, що при­бічники музичної творчості надають перевагу хоровому співу, грі на музичних інструментах або поєднують ці види діяльності.

В Австралії набула поширення хореографічна любительська творчість. Хореографічні школи, гуртки, ансамблі, клуби, ама­торські трупи, створюються в земляцтвах, при культурно- просвітніх та дозвіллєвих закладах. За статистичними даними, проведеними "Національним центром статистики в сфері куль­тури, відпочинку та розваг", танці є найпопулярнішим видом дозвіллєвої діяльності, особливо серед дітей та підлітків. Учас­ники хореографічних гуртків та шкіл беруть активну участь в міжнародних фестивалях та конкурсах, національних культур­но-мистецьких проектах, виступають в земляцтвах, навчальних закладах, культурно-просвітніх та громадських центрах. Серед підростаючого покоління формується думка про танцювальне мистецтво як невід'ємну складову щоденного життя, важливий чинник у зміцненні фізичного та духовного здоров'я нації.

В багатьох зарубіжних країнах створено фонди та організації для розвитку естетичного виховання. Зокрема, цим питанням опікується "Королівське товариство виховання засобами мис­тецтва" у Великобританії, "Національна асоціація художнього виховання" у США, Міжнародне товариство виховання засо­бами мистецтва при ЮНЕСКО. Головними завданнями таких організацій є підтримка дослідницької діяльності в галузі гума­нітарних знань, проведення культуротворчих заходів, надання допомоги у реалізації програм з естетичного виховання та ху­дожньої творчості, підтримка функціонування дозвіллєвих за­кладів у сільській місцевості.