7. Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.

Історія розвитку земельного права незалежної України починається з земельної реформи, затвердженої Постановою Верховної Ради України з цього питання від 18 грудня 1990 В даній Постанові підкреслюється, що земельна реформа є складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв'язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

У 2001 р. держава отримала новий Земельний кодекс. З прийняттям цього документа в цілому і введення його в дію було знято питання про невідповідність земельного законодавства Конституції України, покладено край хаосу в земельних правовідносинах, захищені права громадян на землю, що сприятиме стабілізації у відносинах і як результат - підвищенню ефективності економіки країни.

8. Поняття і класифікація джерел земельного права.

Джерелами земельного права є нормативно-правові акти, які містять загальнообов'язкові правові вимоги, норми, правила, що регулюють суспільні відносини у сфері використання, відтворення та охорони земель.Ознаки: розраховані на багаторазове застосування, регулюють однотипні суспільні земельні відносини і невизначене коло осіб, видають відповідні органи.

Джерела земельного права як нормативно-правові акти слугують основою дощ правозастосовчих, інтерпретаційних та інших актів і за своєю сутністю є системоутворюючими. Саме їм мають відповідати правозастосовні та інтерпретаційні акти.

За змістом, тобто юридичною силою, джерела земельного права можна класифікувати на конституційні, законодавчі, підзаконні та локальні.

Самостійним критерієм розмежування джерел земельного права є територія їх дії. Ці джерела можуть бути загальнодержавними та локальними.

Можлива класифікація джерел земельного права за часом дії. Більшість таких джерел приймається на невизначений термін дії, протягом встановленого терміну.

За характером правового регулювання: матеріальні процесуальні.

За формою законодат акта: кодифікований не кодифікований

По предмету регулювання прав: загальні і спеціальні.

Система джерел земельного права України - це сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених законодавчих, підзаконних та локальних нормативно-правових актів, що є зовнішньою об'єктивізацією земельної політики держави.

9. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.

Конституційні основи - це норми Конституції, які закріплюють основи суспільного і державного ладу, а також основоположні принципи суспільних відносин. Серед конституційних положень можна виділити норми, що регулюють основи суспільних земельних відносин.

До першої групи конституційних норм, які регулюють земельні відносини, належать ст. 13 та ст. 14 Конституції України. Ст. 13 говорить про те, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. У ч. 2 зазначеної статті передбачається, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ст. 14 земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Другу групу конституційних норм, що регулюють земельні відносини, що становлять статті 24, 26 та 41 Конституції України. Зокрема, ст. 24 Конституції України передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а ст. 26 закріплює, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Ст. 41, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, користуватися для задоволення своїх потреб об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Конституція захищає право власності на землю, визначаючи, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і що право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток і мотивуватися суспільною необхідністю, на підставі і в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

До складу третьої групи конституційних норм, що регулюють земельні відносини, що лежать норми, що визначають компетенцію органів державної влади та місцевого самоврядування щодо використання та охорони земель.

До складу четвертої природоохоронні конст положення (кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі)