16. Новітній етап науки про масову комунікацію.

З розпадом Радянського Союзу в Україні почала формуватися наукова ма-

совокомунікологічна школа. Проте не можна сказати, що 90-ті роки в історії

української науки є тим часом, коли ця школа була сформована попри те, що

з’явилося ряд публікацій, присвячених масовому спілкуванню:

Москаленко А. З., Губерський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова ко-

мунікація: Підручник. – К.: Либідь, 1997;

Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжна-

родні відносини.— К.: Освіта, 1999;

Іванов В Ф. Соціологія масової комунікації. – К.: ЦВП, 1999 та інші.

Наукові праці того періоду стали підґрунтям для становлення української

наукової школи масової комунікації.

Формування будь-якої наукової школи не відбувається раптово, цьому пе-

редує копітка робота багатьох учених; школа проходить підготовчий етап

свого становлення, накопичення наукових знань, щоб перейти до розробки

єдиної поняттєво-термінологічної системи, координації та планування нау-

кових досліджень, видання монографічних робіт, наукових журналів, бюле-

тенів, які репрезентували б наукову школу.

Підготовчий етап завжди характеризується певною стихійністю в плану-

ванні наукових досліджень, формуванні поняттєвої системи, різнотлумачен-

ням наукових фактів, боротьбою наукових поглядів учених у межах єдиного

суспільно-наукового простору.

Початок літочислення вітчизняної наукової школи масової комунікації

слід пов’язувати з організаційними моментами, зокрема зі створенням нау-

ково-освітніх осередків з масового спілкування в університетах країни.

У 2000 році вперше в історії української освіти розпочато професором

В. В. Різуном викладання курсу “Теорія масової комунікації” в Інституті

журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевчен-

ка. Цю дисципліну було включено до навчальних планів для підготовки

журналістів, видавців та редакторів, а згодом і рекламістів та фахівців зі

зв’язків із громадськістю. Через Наукову методичну комісію з журналістики

при МОН України навчальні плани активно поширюються по університетах

країни і “Теорію масової комунікації” починають викладати майже в усіх на-

вчальних закладах, де готують журналістів.

Крім того, в 2000 році Вчена рада Київського національного університету

імені Тараса Шевченка затверджує наукову школу з журналістикознавст-

ва та теорії масової комунікації під керівництвом професора В. В. Різуна.

У 2002 році в Інституті журналістики відкривається перша в Україні ка-

федра теорії масової комунікації (нині кафедра соціальних комунікацій), яку

заснував й очолив професор В. В. Різун, а в 2006 році в системі академічної196 Частина третя

науки засновується в Інституті соціальної і політичної психології АПН Ук-

раїни лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти, керівник —

старший науковий співробітник Л. А. Найдьонова.

На кафедрі теорії масової комунікації в рамках наукової школи з журналі-

стикознавства та теорії масової комунікації розгортається системна робота

на створення наукової школи: укладається бібліографічний покажчик із пи-

тань масового спілкування (видруковано в 2005 році, випуск 6 “Актуальних

питань масової комунікації”: “Матеріали до бібліографічного покажчика з

питань масової комунікації, укладеного кафедрою теорії масової комунікації

Інституту журналістики”, с. 34—39), опрацьовується наукова література, го-

тується монографічне дослідження з історії науки про масове спілкування,

починається робота над унормуванням термінологічно-поняттєвої системи.

Знаменним для розвитку досліджень у сфері масового спілкування і фор-

мування наукової школи став рік 2006. Ідея вивчення масової комунікації й

підготовки відповідних фахівців була визнана державою через включення

масового спілкування у галузь соціальних комунікацій. Постановою Кабіне-

ту Міністрів України від 13 грудня 2006 року за № 1718 "Про доповнення

переліку галузей науки, з яких може бути присуджений науковий ступінь" і

наказом Вищої атестаційної комісії України від 14 грудня 2007 року за № 67

“Про внесення змін і доповнень до Переліку спеціальностей, за якими про-

водяться захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і

доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань”

держава фактично визнала галузь суспільного спілкування, в тому числі й

масового, як окремий науковий напрям. До цього напряму, який отримав

шифр 27 “соціальні комунікації”, ввійшли спеціальності:

27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій;

27.00.02 – документознавство, архівознавство;

27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство;

27.00.04 – теорія та історія журналістики;

27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування;

27.00.06 – прикладні соціально-комунікаційні технології;

27.00.07 – соціальна інформатика.

Вища атестаційна комісія України у 2008 році створює під керівництвом

професора В. В. Різуна експертну раду з соціальних комунікацій, куди ввій-

шли:

Владимиров В. М., заступник голови, професор кафедри журналістики

Національного авіаційного університету, доктор філологічних наук;

Скотникова Т. В., вчений секретар, старший науковий співробітник інс-

титуту журналістики Київського національного університету імені Тараса

Шевченка, кандидат технічних наук; Частина третя 197

Бебик В. М., проректор з інформаційно-аналітичної роботи Університету

“Україна”, професор, доктор політичних наук, кандидат психологічних наук;

Зелінська Н. В., завідувач кафедри видавничої справи і редагування Ук-

раїнської академії друкарства (Львів), професор, доктор філологічних наук;

Ільганаєва В. О., завідувач кафедри бібліотекознавства та соціальних ко-

мунікацій Харківської державної академії культури, професор, доктор істо-

ричних наук;

Квіт С. М., президент Національного університету ”Києво-Могилянська

академія”, професор, доктор філологічних наук;

Михайлин І. Л., завідувач кафедри журналістики Харківського націона-

льного університету імені В. Н. Каразіна, професор, доктор філологічних на-

ук;

Потятиник Б. В., професор кафедри радіомовлення і телебачення фа-

культету журналістики Львівського національного університету імені І. Фра-

нка, доктор філологічних наук;

Романюк М. М., директор Львівської наукової бібліотеки імені Василя

Стефаника НАН України, професор, доктор історичних наук;

Серажим К. С., професор кафедри видавничої справи та редагування інс-

титуту журналістики Київського національного університету імені Тараса

Шевченка, доктор філологічних наук;

Холод О. М., професор кафедри соціальних теорій Криворізького навча-

льного центру Одеської національної юридичної академії, доктор філологіч-

них наук;

Черняков Б. І., завідувач кафедри журналістики Маріупольського дер-

жавного гуманітарного університету, професор, доктор філологічних наук;

Чукут С. А., професор кафедри інформаційної політики Національної

академії державного управління при Президентові України, доктор наук з

державного управління.

Ця експертна рада покликана проводити експертизу наукових досліджень

для присвоєння наукових ступенів кандидата й доктора з соціальних комуні-

кацій. Ставиться питання про координацію наукових досліджень у цій галузі

в Україні; члени експертної ради домовляються про підготовку першої віт-

чизняної монографії, присвяченої означеній проблематиці.