18. Система масової комунікації.

Від характеру залежить система масової комунікації. Класичною є така

система (схема 1), в основі якої лежать суб’єктно-об’єктні зв’язки (комуні-

кант як суб’єкт, виконує активну роль у спілкуванні; комунікат як об’єкт,

виконує пасивну роль у спілкуванні й залежить від комуніканта):

комунікант

|

повідомлення (висловлювання)

|

засоби спілкування

|

комунікат

|

(ефективна) реакція комуніката

Схема 1.

Класична система масової комунікації відображає природу масового спіл-

кування, суть якої полягає в тому, що комунікант завжди воліє до “підкорен-

ня” комуніката, отримання ефекту порозуміння, згоди, але при цьому не бе-Частина перша 25

реться до уваги чи навіть не допускається конфлікт між комунікаторами,

який виражається у “непокірності” комуніката, у його небажанні розуміти,

співпереживати, реагувати відповідним чином.

“Непокірність” комуніката розглядається як чинник, що знижує ефектив-

ність масового спілкування, заважає порозумінню, якого прагне комунікант.

Схема класичної системи масової комунікації завжди відображає спілку-

вання, що має успішний результат, коли стовідсоткову ефективність комуні-

каційного процесу забезпечено.

Класична система масового спілкування приховує в собі глибинну суть

суспільства як цілісного соціального організму, необхідною умовою норма-

льної життєдіяльності якого є порядок, що забезпечується системою соціаль-

них норм. Так, на думку правознавців, під суспільним порядком слід розумі-

ти врегульованість, стабільність, узгодженість, злагодженість відносин, пев-

ну гармонію в поведінці людей. “Суспільний порядок не виникає сам по собі,

він — наслідок урегульованості, упорядкованості соціальних відносин” (Тол-

качова Н. Звичаєве право.— К, 2006.— С. 37). Призначення масової комуні-

кації якраз і полягає у поширенні та підтриманні суспільного порядку, ос-

кільки вона оперує насамперед категорією соціальної поведінки аудиторій,

людей, мас, натовпів, публік, інших соціальних утворень.

Таким чином, природа масової комунікації не в забезпеченні особистих

бажань, а в суспільних інтересах, потребах, завданнях. Однак вона може ви-

ступати проміжною ланкою в забезпеченні особистих бажань (збагачення,

зведення рахунків тощо), бути засобом власного задоволення, але все одно

масова комунікація залишається формою соціального регулювання, впливу

на великі групи, є засобом соціального перерозподілу, гуртування людей, за-

лучення їх на свій бік (наприклад, у політичній боротьбі), хоч кінцево резу-

льтати соціального регулювання можуть бути засобом власного задоволен-

ня, навіть маніякальної насолоди з того, що вдалося підкорити для своїх ко-

рисливих цілей величезні групи людей, здійснити керування ними, вплинути

на долю мільйонів, цілу країну, а то й увесь світ!

Вивчення реального процесу масової комунікації переконує в тому, що

спілкування може проходити різні проміжні етапи: від невизначеності — до

взаємозгоди; від невизначеності — до конфлікту; від невизначеності — че-

рез конфлікт — до порозуміння і т. д. Тобто пасивна роль комуніката зміню-

ється активною роллю. Через те класична система масового спілкування мо-

же мати варіанти. Одним із них є система з суб’єктно-суб’єктним зв’язком

(суб’єктно-суб’єктний підхід до масової комунікації, коли масі відводиться

активна роль у процесі спілкування — схема 2).

Уявлення про масу як суб’єкта передбачає її здатність фільтрувати інфор-

мацію, брати до уваги тільки те, що відповідає системі масових цінностей,

масовим настроям, громадській думці. В результаті реакція комуніката може26 Частина перша

бути неефективною з точки зору мовця, але все одно якийсь ефект та буде

отримано.

комунікант

|

повідомлення (висловлювання)

|

засоби спілкування

|

комунікат

|

фільтри (внутрішньосистемні — цінності, моральні засади, стани

комунікаторів і т.д.; позасистемні — вплив соціуму, наприклад у

вигляді цензури, телефонного права тощо)

|

ефекти як реакція комуніката

Схема 2.

Пасивні й активні маси — це не види мас, а стани маси в процесі впливу

на неї. У пасивному стані маса перебуває, коли: 1) існує висока довіра до ко-

муніканта; 2) члени маси втрачають свідомий контроль за ситуацією, своїми

вчинками тощо; 3) цінності, моральні засади, погляди, цілі комунікаторів

збігаються.

В активному стані маса перебуває у таких випадках: 1) члени маси конт-

ролюють ситуацію, поведінку; 2) відсутня висока довіра до комуніканта;

3) цінності, моральні засади, погляди, цілі комунікаторів не збігаються.

Одна й та сама маса може бути в різних станах. Її активний стан передує

пасивному у випадку, коли вона формується або зазнає “ін’єкції вільнодумс-

тва” збоку, коли роль особистостей у спільноті явно відчутна.

Чи треба систему з суб’єктно-суб’єктним зв’язком вважати альтернатив-

ною класичній? Все-таки ні. Оскільки кінцевою метою будь-якого масового

спілкування є “підкорення” комуніката. Активність маси не відміняє, а лише

ускладнює завдання, методи і технологію мовця щодо отримання бажаного

результату — впливу на маси. “Покорити” свою аудиторію — і є результа-

том масового спілкування.

Таким чином, можна говорити про два принципові варіанти класичної си-

стеми масового спілкування: 1) авторитарну систему масового спілкування

(маса є пасивною) і 2) демократичну систему масового спілкування (маса

активна).