- •У сфері аграрного виробництва (частина 2)
- •За кордоном (частина 2)
- •(Частина 2)
- •2. Об’єкт, предмет та завдання агроекології.
- •3.Міждисциплінарні зв’язки агроекології.
- •4.Методи досліджень в агроекології.
- •(Частина 1)
- •Видова структура агроекосистем.
- •Трофічна структура агроекосистем.
- •Просторова структура агроекосистем.
- •5. Рівні організації та типи агроекосистем.
- •6. Екологічні чинники агроекосистем.
- •Тема 1.3. Охорона ґрунтового покриву (частина 1)
- •2. Основні принципи системи протиерозійних заходів
- •3. Іригаційна ерозія ґрунту і заходи щодо її запобігання
- •4. Прийоми меліоративного поліпшення солонцевих ґрунтів
- •5. Переущільнення ґрунтів і заходи щодо його зменшення
- •6. Рекультивація земель
- •Тема 1.4. Екологічні проблеми при використанні мінеральних добрив (частина 1)
- •2. Нітрати, їx негативний вплив і шляхи його запобігання
- •3. Шляхи можливого забруднення навколишнього середовища добривами і заходи щодо його запобігання
- •4. Використання полімерів-структуроутворювачів
- •Тема 2.1.Пестициди як фактор забруднення навколишнього середовища
- •2.Екологізація захисту рослин
- •2.1. Агротехнічний метод
- •2.2. Біологічний метод
- •2.3. Раціональне застосування хімічного методу
- •2.4. Механічний метод
- •2.5. Фізичний метод
- •Тема 2.2.Іонізуюче випромінювання як екологічний фактор у сфері аграрного виробництва (частина 2)
- •2. Надходження радіонуклідів у рослини
- •3. Надходження радіонуклідів у продукцію тваринництва
- •4. Дія іонізуючого випромінювання на сільськогосподарські рослини
- •5. Заходи щодо зменшення вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва
- •Тема 2.3.Концепція біологічного (альтернативного) землеробства за кордоном (частина 2)
- •1. Системи альтернативного землеробства
- •2. Перспективи розвитку альтернативного землеробства
- •1. Системи альтернативного землеробства
- •2. Перспективи розвитку альтернативного землеробства
- •Тема 2.4.Стійкість агроекосистеми як основаїї продуктивності (частина 2)
- •2. Техногенні та біологічні принципиінтенсифікації землеробства
- •Адаптивна стратегія інтенсифікаціїстійких агроекосистем
- •Структура і продуктивність агрофітоценозуяк чинник стійкості агроекосистеми
- •Вплив шкідників і хвороб на стійкість агроекосистеми.
- •Список рекомендованої літератури
2. Об’єкт, предмет та завдання агроекології.
У буквальному розумінні — це наука про організми «у себе дома». Зазвичай екологію визначають як науку про відношення організмів до середовища, що їх оточує. Вона належить до фундаментальних підрозділів біології, які досліджують якості життя на надорганізменому рівні організації. У центрі поняття сучасної екології — концепція екосистеми.
Об'єкти досліджень екології як науки, що вивчає вплив компонентів (елементів) середовища на організми, різноманітні і складні. Компоненти середовища, які впливають на організми рослин або тварин, називають екологічними чинниками (світло, температура, вода, повітря, поживні речовини). Угруповання у їх взаємовідносинах із навколишнім середовищем також є об'єктами екологічних досліджень.
Агроекологія є одним з головних розділів прикладної екології. Це комплексна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є агросфера планети, а предметом - взаємозв'язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси, взаємозв'язки між компонентами агроекосистеми і специфіка колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень. Проте, загальноприйнятого визначення поняття «агроекологія» ще немає.
У словнику-довіднику «Природовикористання» (М.Ф. Реймерс, 1990) зазначається: агроценологія (агроекологія) — наукова дисципліна про агроценози, що як центральний об'єкт розглядає вид або сорт, заради якого створюється агроценоз.
У тлумачному термінологічному словнику «Екологія та охорона навколишнього середовища» (1998) агроекологією (сільськогосподарською екологією) названо розділ прикладної екології, що вивчає вплив чинників середовища (біотичних і абіотичних) на продуктивність культурних рослин, а також структуру й динаміку угруповань організмів, які живуть на сільськогосподарських полях, вплив агробіоценозів на життєдіяльність культурних рослин.
Більш вичерпним є визначення В.А.Чернікова, наведене в підручнику «Агроекологія» (2000).
Агроекологія — це комплексна наукова дисципліна, яка вивчає взаємодію людини з навколишнім середовищем у процесі сільськогосподарського виробництва, вплив сільського господарства на природні комплекси та їх компоненти, взаємодію між компонентами агроекосистем і специфіку колообігу в них речовин, перенесення енергії, характер функціонування агроекосистем в умовах техногенних навантажень.
Цілі агроекосистем:забезпечення стійкого виробництва якісної продукції, максимальне використання природного біоенергетичного потенціалу агроекосистем, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектору, виключення і мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище.
Предметом вивчення агроекологіїє штучні фітоекосистеми (посіви і насадження сільськогосподарських культур, тваринницькі ферми та комплекси, а також аграрні ландшафти у взаємозв'язку з середовищем проживання). Агроекологія розглядає системи землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва з погляду витрачання і відтворення природних ресурсів, оцінює обґрунтованість екологічних рішень. Вона має розробляти теоретичні основи для екологічно безвідходного і нешкідливого виробництва продукції рослинництва і тваринництва, таке формування агроландшафтів, щоб вони зберігали гармонійну рівновагу з біосферою1.
Головне і, мабуть, кінцеве завдання сільськогосподарської екології — знайти формулу найоптимальнішого співвідношення у вирощуванні рослин і тварин за певних умов середовища. Мірилом цього співвідношення є врожай, продуктивність тварин, які крім кількісних показників характеризуються високою якістю продукції, чистотою навколишнього середовища.
Головна мета агроекології - забезпечення сталого виробництва якісної біологічної екологічно чистої продукції, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора; ефективна екологізація всіх галузей сільського виробництва.
Агроекологія - нова комплексна сільськогосподарська наука, що вивчає всі сучасні екологічні проблеми, пов'язані з агропромисловим виробництвом та шляхи екологізації всіх галузей сільського господарства; агроекологія - ідеологічна основа раціонального, економічно збалансованого виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції.
Агроекологія вивчає особливості екологічних процесів у агросфері. Агроекологія розглядає системи землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур і тварин у світлі витрачання і відтворення природних ресурсів, оцінює екологічну обгрунтованість екологічних рішень. Агроекологія - ідеологічна основа екологічно збалансованого функціонування агросфери в XXI столітті.
