2. Просторова структура агроекосистем.

Структура і динаміка. Незважаючи на різноманітність компонентів агрофітоценозу, головними організаційними елементами його структури завжди є культурні рослини та бур'яни. Чисті одновидові посіви за відсутності бур'янів є одноярусними угрупованнями. Зі зрос­танням забур'яненості ниви проявляється вертикальне розчлену­вання агрофітоценозу, тобто формується його ярусність. Переважно верхній ярус формують культурні рослини, забур'янені вівсюгом, осотом польовим, будяком кучерявим. Бур'яни можуть сформувати і свій власний ярус над ярусом сільськогосподарських рослин. Серед­ній ярус угруповання можуть утворювати волошка синя в агрофіто­ценозі жита або лобода біла та щириця загнута в посівах кукурудзи. Нижній ярус (до 25 см) формують такі бур'яни, як фіалка польова, грицики звичайні, галінсога дрібноцвіта, талабан польовий, незабудка польова. Виткі бур'яни (березка польова, гірчак березковидний, гірчак шорсткий) є позаярусними рослинами.

Ярусне розміщення бур'янів в агрофітоценозах засвідчує їх вимогливість до світла. Більшість бур'янів — це світлолюбні рослини. Найшкідливіші бур'яни розмішуються у верхньому та середньому ярусах агрофітоценозу, розвивають чималу надземну фітомасу, яка затінює культурні рослини. Бур'яни нижнього ярусу конкурують із сільського­сподарськими рослинами за вологу та мінеральні речовини, але не за світло. Ярусність в агрофітоценозах простежується не лише в надзем­ній частині, а й у підземній — в розміщенні кореневих систем.

Аспективність агрофітоценозу цілком залежить від екології культури рослини, тому на добре оброблюваному полі мозаїчність не виділяється. Вона можлива тільки за недосконалої агротехніки при посіві. За масового розвитку бур'янів може розвиватися аспективність агрофітоценозу, тобто його фізіономність. Так, на засмічених посівах ярих зернових поле змінюється спочатку зеленим, а з часом солом'яно-жовтим аспектом злаків та бур'янів.

Сезонна мінливість кількості бур'янів в агрофітоценозах харак­теризується швидким зростанням числа особин на одиницю площі залежно від погодних умов року. За достатньої кількості вологи і тепла бур'яни добре проростають і з часом формують генеративні органи.

2. Трофічна структура агроекосистем.

Екосистема складається з абіотичного середовища та біотичного співтовариства. Для підтримки кругообігу речовин необхідний певний запас неорганічних молекул у засвоюваній формі. Біотичне співтовариство складається з трьох груп організмів:

• Продуценти;

• Консументи;

• Редуценти.

Продуценти – це організми, які здатні будувати свої тіла за рахунок неорганічних компонентів і енергії сонця.

Консументи – організми, що споживають органічні (а не мінеральні) речовини продуцентів або інших консументів і трансформують їх у інші органічні форми.

Редуценти – живуть за рахунок мертвих органічних речовин і переводять їх знову у неорганічні сполуки.

Ланцюги живлення в екосистемі

Організми пов’язані між собою ланцюгами живлення, або трофічними ланцюгами.

Місце, яке організм займає у трофічному ланцюгу, називають трофічним рівнем.

В основному їх 4:

1-й трофічний рівень – продуценти

2-й трофічний рівень –консументи 1-го порядку

3-й трофічний рівень –консументи 2-го порядку

4-й трофічний рівень – редуценти.