5. Рівні організації та типи агроекосистем.

Штучно створені людиною рослинні угруповання посівом чи ви­саджуванням культурних рослин, під новою синонімічною назвою (агроекосистема, агроценоз, агробіоценоз, сільськогосподарська еко­система, сільськогосподарський фітоценоз, зооценоз тощо) завжди є збідненим рослинним (тваринним) угрупованням одного чи декіль­кох видів для отримання певної фіто-, зоомаси чистої продукції від автотрофів. До них зазвичай відносять посіви сільськогосподарських культур: зернових, бобових, олійних, технічних, плодових, овочевих, кормових та культурні пасовища; багаторічні насадження: плодові сади, захисні лісонасадження, штучно створенні лісові екосистеми; зооценози: стада сільськогосподарських тварин, тваринницькі фер­ми, птахоферми, зграйних, водяних тварин, риб; різні культури мі­кроорганізмів і грибів.

Штучно створені людиною агроекосистеми (біоценози) склада­ються з певних видів рослин (сортів). Рослини, які зростають на польових ділянках і є сталими елементами агроекосистем, назива­ють компонентами. Основу агрофітоценозу становлять культурні рослини полів, городів, садів, тобто едифікатори, про домінантну роль яких дбає людина.

Штучно створені агроекосистемн (біоценози) й зооценози різнять­ся від природних низкою специфічних особливостей. У них різко знижене видове різноманіття організмів. Оскільки на полях виро­щують один, рідко — декілька видів рослин, тут значно збіднюється видовий склад тварин і мікроорганізмів у біоценозі. Без постійної турботи людини вирощувані види рослин, що виведені й дібрані нею, неспроможні виграти боротьбу за існування з дикорослими ви­дами (бур'янами). Проте в агроекосистемах рослини крім потоку со­нячної енергії отримують додаткову енергію від людини, яка ство­рює умови для вирощування культурних видів рослин (.обробіток грунту, внесення добрив, боротьба з бур'янами, шкідниками, хворо­бами тощо). Вирощений урожай вилучається і не потрапляє в пода­льшому у ланцюг живлення й обміну енергією в агроекосистемі. Без належного догляду (повернення) з боку людини в агроекосистемі неминуче відбувається поступове збіднення й деградація її важли­вої складової — ґрунту.

Кожен тип агроекосистеми у своїй організації має певні компо­ненти, які беруть участь у створенні цієї динамічної системи. її ком­понентами зазвичай є видовий склад рослин, його ярусність, спів­відношення надземних і підземних органів, ступінь участі окремих нидів у формуванні системи, життєвість окремих видів, рясність вкривання та ін. Агроекосистеми характеризуються обов'язковим домінуванням вирощуваних культурних рослин, які чинять основ

ний вплив на формування біотичних особливостей штучної системи. Культурні види вирощують переважно як одновидові популяції. За­лежно від умов вирощування, періоду онтогенетичного розвитку та морфолого-фізіологічних особливостей культури її едифікаторна роль різна Найсильніші едифікаторні властивості мають багаторіч­ні трави За ступенем ослаблення цих властивостей однорічні куль­тури утворюють такий ряд типів агроекосистем: озимі, ярі колосові, зернобобові, ярі просапні, баштанні, овочеві тощо.

Під типом агроекосистеми слід розуміти сукупність окремих агроекосистем, однорідних за компонентним складом середовища та їх динамікою. Як і будь-які безживні системи вони мають багатосту­пінчасту ієрархічно зумовлену організацію. Сільськогосподарські екосистеми нижчого рівня входять до складу системних утворів ви­щого рангу і підпорядковані їм.

Найвищою ієрархічною одиницею агроекосистемного рівня є агросфера. До системного складу входять одиниці нижчих рівнів — аграрні ландшафти, які, в свою чергу, є сукупністю польових, пасо­вищних, фермських екосистем.

Агроекосистеми на відмінну від природних екосистем формують для отримання максимально можливої кількості продукції, яка слу­гує першоджерелом харчових, кормових, лікарських і сировинних ресурсів, тобто функції агроекосистем в основному обмежуються по­стачанням засобів життя.

У цьому головна причина кількісної переваги ресурсоємних і природоруйнівних типів агроекосистем.

У сучасних агроекосистемах матеріально-енергетичні, еконо­мічні й екологічні процеси виробництва біологічної продукції зна­ходяться у складних взаємозв'язках. При цьому забезпечується відтворення природного ресурсного потенціалу та ефективне ви­користання антропогенних субсидій енергії. Науково обгрунтована організація агроекосистем передбачає створення раціональної природної і природно-господарської інфраструктури (шляхи, лісові насадження, сільськогосподарські угіддя, канали та ін.), адекватні особливостям місцевого ландшафту і господарському використан­ню території загалом. Організація агроекосистем має бути набли­женою до контурів природних комплексів, що досягається оптимі-зацією агроландшафту. Проте це тільки видима частина екологіч­но обгрунтованої агроекосистеми, значно складніші внутрішні процеси масо- й енергообміну, які підтримують ландшафтно-екологічну рівновагу.

В аграрних ландшафтах людина створила природно-техноло­гічні системи для вирощування рослин (теплиці, оранжереї, парня-ки), тварин (корівники, свинарники, конюшні, вівчарні), птиці (пта­хофабрики), корисних комах (пасіки) тощо.

Теплиці й оранжереї, тваринницькі ферми і комплекси, вулики й акваріуми — це природно-технологічні системи, які функціонують за принципом штучних екосистем. Аналогічно створено космічні апарати для проживання в космосі.

Агросфера — продукт сільськогосподарської діяльності люди­ни — головний компонент антропогеоценозів.

Першу ґрунтовну характеристику антропогеогеоценозів запропо­нував В.П. Алексєєв.

Антропогеоценоз — система, об'єктами якої є люди, людські по­селення й довколишня жива і нежива природа. Антропогеоценоз не обмежується населеним пунктом. Він може поширюватись на всю територію, яку експлуатує населення, на весь простір, що є об'єктом господарської діяльності людини.

Сільськогосподарська екологія знаходиться в стадії розвитку, то­му єдиного загальноприйнятого визначення поняття агроекосисте­ми немає.

М.А. Уразаєв та ін. пропонують такі екологічні терміни для ви­значення сільськогосподарських екосистем:

♦ агросфера — глобальна екосистема, що об'єднує територію зем­ної поверхні, перетворена сільськогосподарською діяльністю люди­ни;

♦ аграрний ландшафт — екосистема, сформована в результаті сільськогосподарського перетворення ландшафту (степового, пусте­льного, тайгового тощо);

♦ сільськогосподарська екологічна система (сільськогосподарська екосистема) — екосистема на рівні господарства;

агроекосистема — поле, сад, теплиця, оранжерея;

♦ пасовищна агроекосистема — природне чи культурне пасови­ще;

фермова екосистема — корівник, свинарник, конюшня, тва­ринницький комплекс, зоопарк, віварій тощо.

Незважаючи на велику різноманітність, сільськогосподарські екосистеми різних рівнів і ієрархій мають багато спільного.