Вміст азоту, фосфору і калію в сільськогосподарських рослинах, %

Культура	Продукція	Вміст елементів живлення
		N	P2O5	K2O
На суху речовину
Пшениця Озима	зерно солома	2,80 0,45	0,85 0,20	0,50 0,90
Яра	зерно солома	0,40 0,67	0,85 0,20	0,60 0,75
Ячмінь	зерно солома	2,10 0,50	0,85 0,20	0,55 1,00
Кукурудза	зерно солома	1,91 0,75	0,57 0,30	0,37 1,64
Горох	зерно солома	4,50 1,40	1,00 0,35	0,75 1.50
Льон	насіння солома	4,00 0,62	1,35 0,42	1,00 0,97
Соняшник	насіння ціла рослина	2,61 1,56	1,39 0,76	0,96 5,25

Із збільшенням врожаю винос елементів живлення рослин збільшується. При великому рівні врожайності затрати поживних речовин на формування одиниці продукції загалом знижуються.

Найбільш продуктивним використанням рослинами поживних елементів із грунту і добрив забезпечується при добрих грунтово-кліматичних умовах, високому рівні агротехніки. Одночасно досягається мінімальне використання елементів живлення на одиницю продукції.

Мікроелементи виносяться з врожаєм лише десятки або сотні грамів на 1 га, і потрібність багатьох з них може повністю забезпечуватися за рахунок грунту та внесення органічних одбрив.

Більшість мікроелементів, такі , як калій, сірка, магній зазвичай наявні в грунті в кількостях, доступних для забезпечення рослин.. Крім того вони вносяться в грунт з меліорантами, а також наявні в органічних мінеральних добривах.

Для покращення стану живлення сільськогосподарських культур в польових умовах більше всього необхідно вносити азот, фосфор, калій.

1.1.3. Роль окремих елементів живлення

Всі елементи живлення рослин фізіологічно рівноцінні – тобто жоден елемент не може бути замінений іншим.

Нестача будь якого макро- або мікроелемента призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту і розвитку, зниження врожаю і його якості. При гострому дефіциті елементів живлення у рослин з’являються характерні ознаки голодування.

Азот. Азот входить до складу амінокислот, з яких побудована молекула білка, де на азот припадає 16-18%. Білкові сполуки є складовою частиною протоплазми. Без азоту не утворюються білкові сполуки, без яких не може бути протоплазми, а отже, й життя. Азот і зольні елементи, які входять до складу рослин у меншій кількості, ніж вуглець, мають велике значення. Без їх участі неможливе утворення безазотистих та беззольних органічних сполук. Живлення рослин зольними елементами й азотом добре піддається регулюванню через застосування добрив. Азот входить до складу хлорофілу, нуклеїнових кислот, фосфатидів, глюкозидів, алкалоїдів, ферментів, рістактивуючих та інших речовин. 

Фосфор. Входить до складу органічних (нуклеїнових кислот, фосфопротеїдів, фосфатидів, фітину, лецитину, сахарофосфатів) і мінеральних сполук (солей фосфорної кислоти). Фосфор засвоюється переважно кореневою системою рослин у вигляді іонів фосфорної кислоти (HP2O− ,4 HPO24− , PO34−). Засвоєння фосфору з піро- і метафосфатів та деяких органічних сполук незначне. Рослини поглинають більше фосфору у перший період росту, що дає їм змогу створити певний запас цього елемента. Недостатнє фосфатне живлення зумовлює затримку росту і розвитку рослин, їх дозрівання, погіршення якості продукції і зниження; врожайності. Оптимальне фосфатне живлення підвищує врожай і сприяє підвищенню якості продукції, поліпшує стійкість рослин проти полягання і низьких температур. Надмірне живлення рослин фосфором зумовлює скорочення вегетаційного періоду, що призводить до недобору товарної продукції, зниження коефіцієнта використання фосфору з добрив. Вміст фосфору в рослинах становить 0,5–1% Р2О5

Калій. Бере участь в процесах синтезу і відтоку вуглеводів в рослинах, обумовлює водоутримуючу здатність клітин і тканин, впливає на стійкість рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища і пошкодження культур хворобами. Бере участь у формуванні клітинних оболонок.

Магній. Входить до складу хлорофілу, бере участь в пересуванні фосфору в рослинах і вуглеводному обміні, впливає на активність окислювально-відновних процесів. Магній входить також до складу основного фосфорвмісної запасної органічної сполуки — фітину. При недоліку магнію знижується вміст хлорофілу в зелених частинах рослин і розвивається хлороз між жилками листа (жилки залишаються зеленими)

Сірка. Має важливе значення в житті рослин. Основна кількість її в рослинах знаходиться у складі білків (сірка входить до складу амінокислот цистеїну, цистину і метіоніну) і інших органічних сполук — ферментів, вітамінів, масел. Сірка бере участь в азотному, вуглеводному обміні рослин і процесі дихання, синтезі жирів. При недоліку сірки утворюються дрібні, зі світлим жовтуватим забарвленням листя на витягнутих стеблах, погіршуються ріст і розвиток рослин.

Залізо. Входить до складу окислювально-відновних ферментів рослин і бере участь в синтезі хлорофілу, процесах дихання і обміну речовин. При недоліку заліза (що зазвичай виявляється тільки на карбонатних або перезволожених грунтах) унаслідок порушення утворення хлорофілу у сільськогосподарських культур, особливо винограду і плодових дерев, розвивається хлороз. Листя втрачає зелене забарвлення, потім біліють і передчасно обпадають.

Бор. Вплив на вуглеводний, білковий і нуклеїновий обмін, ряд інших біохімічних процесів в рослинах. При його недоліку порушуються синтез і особливе пересування вуглеводів, формування репродуктивних органів, запліднення і плодоношення.

Молібдену належить виняткова роль в азотному живленні рослин. Він бере участь в процесах фіксації молекулярного азоту (бобами в симбіозі з бульбочковими бактеріями і вільноживучими грунтовими азотфіксуючими мікроорганізмами) і відновленні нітратів в рослинах. Зовнішні ознаки недоліку молібдену схожі з ознаками азотного голодування — різко гальмується зростання рослин, унаслідок порушення синтезу хлорофілу вони набувають блідо-зеленого забарвлення.

Марганець. Входить до складу окислювально-відновних ферментів, що беруть участь в процесах дихання, фотосинтезу, вуглеводного і азотного обміну рослин. Він грає важливу роль в засвоєнні нітратного і амонійного азоту рослинами. Найхарактерніший симптом марганцевого голодування — точковий хлороз листя. На листових пластинках між жилками з'являються дрібні жовті хлоротичні плями, потім уражені ділянки відмирають.

Мідь. Входить до складу цілого ряду окислювально-відновних ферментів і бере участь в процесах фотосинтезу, вуглеводного і білкового обміну. При недоліку міді різко знижується урожай зерна, а при гострому мідному голодуванні спостерігається повна відсутність плодоношення.

Цинк. Впливає на обмін енергії і речовин в рослинах, що обумовлене його участю у складі ряду ферментів і в синтезі ростових речовин — ауксинів. При недоліку цинку різко гальмується зростання рослин, порушується фотосинтез, процеси фосфорилування, синтез вуглеводів і білків, обмін фенольних з'єднань. Специфічні ознаки цинкового голодування — затримка зростання міжвузлів, поява хлорозу.

Кобальт — мікроелемент, що необхідний для біологічної фіксації молекулярного азоту і є компонентом вітаміну B12. Недолік кобальту (зовнішні ознаки схожі з симптомами азотного голодування) може виявлятися перш за все у бобових культур.

1.1.4. Ставлення рослин до умов живлення в різні періоди росту та розвитку.

У житті рослини можна розрізнити два періоди живлення, на які варто зважати при використанні добрив.

Початковий період розвитку – рослини споживають відносно не великі абсолютні кількості всіх поживних елементів, але вельми чутливі як до нестачі так і до надлишку їх в розчині.

В наслідок напруженості синтетичних процесів при слаборозвиненій ще кореневій системі молоді рослини особливо вимогливі до умов живлення. Отже. В прикореневій зоні в цей період поживні елементи повинні знаходитись в легкорозчинній формі, але концентрація їх не повинна бути високою, з переважанням фосфору над азотом і калієм. Забезпечення достатнього рівня постачання всіма елементами з початку вегетації має важливе значення для формування врожаю.

Споживання всіх елементів живлення рослинами значно зростає в період інтенсивного росту надземних органів – стебел та листків..

Період плодоутворення. Потреба всіх елементів живлення поступово зменшується, а потім їх надходження припиняється. Далі відбувається повторне використання поживних елементів, раніше накопичених рослинами

Неоднакова кількісна потреба і інтенсивність поглинання рослинами окремих елементів живлення повинні враховуватися при розробці системи удобрення.

Найбільш важливо забезпечити сприятливі умови живлення рослин на початку вегетації і в періоди максимального поглинання. Для цього необхідно поєднувати різні способи внесення добрив: основне до посіву, при посіві і підживлення.

Таким чином регулюючи умови живлення рослин за періодами зростання відповідно до їх потреби шляхом внесення добрив, можна ціле направлено впливати на величину врожаю і його якість.