- •Вступ Розділ № 1 живлення рослин і застосування добрив
- •Надходження поживних речовин в рослини та їх винос з врожаєм сільськогосподарських культур.
- •Надходження елементів живлення в рослини.
- •Вміст азоту, фосфору і калію в сільськогосподарських рослинах, %
- •1.2. Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур в добривах
- •1.3. Склад грунту і застосування добрив
- •1.3.1. Склад грунту
- •Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм фосфору
- •Групування ґрунтів за ступенем кислотності, що визначається сольовою витяжкою
- •Групування ґрунтів за вмістом гумусу, гідролізованого азоту і нітрифікаційної здатності
- •Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм калію
- •Розділ 2. Складання системи добрив під культури в сівозміні
- •2.1. Складання плану використання добрив.
- •Озима пшениця
- •Кукурудза на зерно
- •2.1.4. План використання добрив
- •2.2. Розрахунок балансу поживних речовин в грунті.
- •Розрахунок балансу поживних речовин в грунті.
Групування ґрунтів за ступенем кислотності, що визначається сольовою витяжкою
Група ґрунтів |
Колір на картограмі |
Ступінь кислотності |
рН (КСІ) |
1 |
Червоний |
Дуже сильнокислі |
Близько 4,0 |
2 |
Рожевий |
Сильнокислі |
4,1–4,5 |
3 |
Оранжевий |
Середньокислі |
4,6–5,0 |
4 |
Жовтий |
Слабокислі |
5,1–5,5 |
5 |
Світло-зелений |
Близькі до нейтральних |
5,6–6,0 |
6 |
Зелений |
Нейтральні |
Понад 6,0 |
Для характеристики азотного режиму ґрунту і рівня забезпеченості культур азотом визначають стандартними методами:
Вміст гумусу за методом Тюріна;
Вміст легкогідролізованого азоту за Тюріним і Кононовою або лужногідролізованого азоту за Корнфілдом. Кількість азоту в ґрунті, що визначається цими методами, включає не тільки доступні для рослин мінеральні форми, але й азот органічних сполук, які легко гідролізуються та служать резервом для засвоєння рослинами після мінералізації.
Таблиця 4
Групування ґрунтів за вмістом гумусу, гідролізованого азоту і нітрифікаційної здатності
Номер групи |
Гумус (за Тюріним), % |
Легкогідролізуємий азот за Тюріним і Кононовою |
Лужногідролізуємий азот за Корнфілдом |
Нітрифіка- ційна здатність, мг NО3 на 1 кг ґрунту |
мг на 1 кг ґрунту |
||||
1 |
< 2,0 |
< 30 |
< 100 |
< 5,0 |
2 |
2,1–4,0 |
31–40 |
101–150 |
5,1–8,0 |
3 |
4,1–6,0 |
41–50 |
151–200 |
8,1–15,0 |
4 |
6,1–8,0 |
51–70 |
> 200 |
15,1–30,0 |
5 |
8,1–10,0 |
71–100 |
– |
30,1–60,0 |
6 |
> 10,0 |
> 100 |
– |
> 60,0 |
Для визначення рухомого фосфору і калію в основних типах ґрунтів використовують різні методи
Рухомий фосфор в дерново-підзолистих ґрунтах визначають методом Кірсанова і Чірікова, в чорноземах – методом Чірікова і Труога, в сіроземах і інших карбонатних ґрунтах – методом Мачигіна, в красноземах – методом Арреніуса;
Рухомий калій в дерново-підзолистих ґрунтах визначають методами Кірсанова, а також Маслової і Пейве, в некарбонатних чорноземах – методами Чірікова і Бровкіної, в сіроземах і карбонатних чорноземах – методами Протасова і Мачигіна в модифікації ЦІНАО, в красноземах – методом Онівні.
Таблиця 5
Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм фосфору
Номер групи |
Р2О5 |
|||
Кірсанова |
Чірікова |
Мачигіна |
Арреніуса |
|
1 |
<25 |
<20 |
<10 |
<80 |
2 |
25–50 |
20–50 |
10–15 |
80–150 |
3 |
50–100 |
50–100 |
15–30 |
150–300 |
4 |
100–150 |
100–150 |
30–45 |
300–450 |
5 |
150–250 |
150–200 |
45–60 |
450–500 |
6 |
>250 |
>200 |
>60 |
>600 |
Таблиця 6
