22. Закони та закономірності виховання.

Закон − це фiлософська категорiя, яка вiдображає необхiдне, icтoтне, стiйке, повторювальне, загальне для даної галузi вiдношення мiж явищами об'сктивної дiйсностi. З категорiєю закон тісно пов'язана категорiя закономipнicть.

Закономiрнiсmь − це, насамперед, певна впорядкованiсть подiй, вiдносна постiйнiсть, сталiсть головних детермiнуючих факторiв, регулярнiсть зв'язкiв мiж речами. Також закономірності визначають як суттєвий об’єктивний зв’язок між явищами.

Закони й закономiрностi є теоретичною основою регулювання ефективного перебiгу певного процесу, практичної дiяльностi людини. Вони не мiстять у собi прямих вказiвок i рекомендацiй, як дiяти в конкретних ситуацiях, а є теоретичною основою для розроблення й обrpунтування способiв дiй i поведiнки людини на piвні принципiв, правил, вимог.

Закони регулюють дiю одного головного детермiнуючого фактора, яким обмежується нормальне функцiонування якогось явища, а закономiрностi - сукупнiсть детермiнуючих факторiв, постiйна дiя яких є необхiдною, сталою й достатньою для одержання якісного результату.

Закон i закономiрнiсть в педагогiцi − це об'єктивнi, необхiднi, загальнi й cумісні зв'язки мiж метою та завданнями, змiстом та методами педагогiчного процесу i його результатами, що виявляються у змiнi знань, вмінь, переконань, поведiнцi вихованцiв.

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

Перша закономірність полягає в органічному зв’язку виховання з суспільними потребами і умовами виховання;

Друга закономірність виявляється у тому, що людина виховується під впливом різноманітних факторів.

Третя закономірність полягає в тому, що найбільш успішно проходить процес виховання в природному для нього національному руслі з врахуванням національного менталітету вихованця.

Четверта закономірність виявляється в тому, що результати виховання є залежними від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну сферу, зокрема на формування думок, поглядів, переконань.

П’ята закономірність полягає у визначальній ролі діяльності і спілкування у вихованні.

Закономірності виховання є теоретичною основою принципів виховання.

23. Основні напрями модернізації системи освіти в Україні.

Одна з характерних особливостей сучасного періоду розвитку цивілізації полягає в тому, що масштаби змін, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності суспільства, значні, а їх наслідки радикальні.

Глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти.

Діяльність більшості освітніх установ перетворюється у міру розвитку інформаційних технологій. Таким чином, головним завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій у поширенні знань. Ці технології дозволяють делокалізовані систему розповсюдження знань за допомогою технології, завдяки якій якісну освіту стає доступним для кожного мешканця Землі, незалежно від місця його проживання.

Глобалізація в галузі освіти передбачає інтеграцію та координацію національних освітніх систем. Тому особливої важливості набуває проблема стратегічної орієнтації та інтеграції національних систем освіти. Національне освіта повинна прагнути до збереження кращих традицій і стандартів класичної освіти. При цьому необхідно впровадження інновацій у вітчизняну освіту. Реформування освітньої системи має бути орієнтоване на вироблення моделі, що враховує як вітчизняний досвід, так і кращі досягнення світової освітньої практики.

Сьогодні, національна освітня система зазнає серйозні трансформації. Йде пошук шляхів перетворень у цій сфері діяльності у світлі Болонського процесу. Прагнення адаптуватися до світових стандартів освіту викликає необхідність першочергового вирішення таких ключових питань, як визначення місця освіти у сучасному світі, модернізації освітніх структур, вдосконалення методики викладання, впровадження новітніх технологій в освітній процес та інших

Не можна ігнорувати той факт, що, як і в інших сферах діяльності, в освітній сфері склався свій ринок послуг, якому, як і будь-якому ринку, притаманне суперництво і конкуренція. Сьогодні потрібні нові підходи до організації роботи загальноосвітніх закладів, гнучке управління, бачення перспектив.

В умовах ринковою економіки, забезпечення конкурентної переваги досягається з використанням такого інструменту, як стратегічне планування, яке передбачає розробку комплексу організаційних заходів, орієнтованих на можливі зміни, насамперед, внутрішніх і зовнішніх умов роботи в майбутньому, на визначення місця кожного навчального закладу в нестандартних умовах ринку освітніх послуг.