- •1. Предмет і основні завдання курсу „Педагогіка”.
- •2. Особливості педагогічної професії.
- •3. Основні категорії педагогіки.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Загальна характеристика педагогічного процесу.
- •6. Класифікація методів виховання.
- •10. Особистісно орієнтоване навчання.
- •8. Зміст роботи класного керівника.
- •9. Система освіти в Україні.
- •Міністерство має нову назву Міністерство освіти, і науки, молоді та спорту України
- •11. Проблема мети виховання в педагогіці.
- •12. Загальна характеристика навчального процесу.
- •13. Основні напрями виховання.
- •14. Функції навчального процесу.
- •15. Управління навчально-виховним процесом у загальноосвітній школі.
- •16. Методи навчання, їх класифікація та загальна характеристика.
- •17. Форми організації навчання, їх класифікація.
- •18. Сутність і зміст процесу виховання.
- •19. Методи виховання.
- •20. Види, форми, методи контролю та оцінювання знань учнів.
- •21. Виховання як педагогічна категорія.
- •22. Закони та закономірності виховання.
- •23. Основні напрями модернізації системи освіти в Україні.
- •24. Принципи виховання.
- •25. Система педагогічних наук.
- •26. Поняття методів навчання.
- •27. Процес навчання як категорія дидактики.
- •28. Навчання, виховання і психічний розвиток особистості.
- •29. Зміст освіти як дидактична категорія.
- •30. Форма організації навчання як дидактична категорія.
- •31. Проблема диференціації навчання у загальноосвітній школі.
- •32. Сучасні підходи до здійснення виховного процесу.
- •33. Соціальна зумовленість мети виховання.
- •34. Гуманізація як провідний принцип виховання.
- •35. Основні напрями змісту виховання.
- •36. Шляхи і засоби реалізації змісту виховання.
- •37. Класифікація форм організації виховного процесу.
- •38. Теорія і практика колективного виховання.
- •39. Проблема співвідношення особистості й колективу у виховному процесі.
- •40. Педагогічне керівництво процесом формування колективу.
- •41. Родинно-сімейне виховання.
- •42. Взаємодія школи і сім’ї в процесі виховання школярів.
- •43. Дитячі та юнацькі організації у вихованні учнівської молоді.
- •44. Урок – основна форма організації навчання у загальноосвітній школі.
- •45. Структура та функції державних органів освіти
- •46. Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •47. Планування роботи школи.
- •48. Основні категорії дидактики.
- •49. Завдання і функції класного керівника.
- •50. Планування роботи класного керівника.
3. Основні категорії педагогіки.
Педагогіка має свій понятійний апарат – систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До педагогічних категорій належать: виховання, навчання, освіта.
Виховання – цілеспрямований і організований вплив на розвиток особистості. У педагогіці поняття категорія «виховання» вживається в його широкому і вузькому значеннях.
У широкому значенні виховання – це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив вихователя на вихованця з метою всебічного розвитку його особистості. Тобто, під вихованням у даному значенні розуміють цілісний вплив педагога на розвиток усіх сторін особистості вихованця. Поняття виховання у широкому розумінні охоплює собою два вужчих поняття: навчання і виховання у вузькому значенні.
З психологічної точки зору структура особистості не є однорідною. Дещо умовно тут можна виділити дві сфери: мотиваційно-ціннісну (потреби, почуття, переконання, цінності, ідеали, риси характеру тощо) та інструментальну (знання, уміння, навички, здібності).
Виховання у вузькому значенні – це цілеспрямований чи вплив вихователя на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості вихованця.
Навчання – це спеціально організована, доцільна і керована взаємодія вчителя і учнів, спрямована на розвиток інструментальної сфери особистості (знань, умінь, навичок, здібностей). Знання, уміння і навички є компонентами змісту освіти.
Освіта – процес і результат навчання, обсяг засвоєних учнем систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення. Правильним також буде визначення освіти, як процесу і результату оволодіння учнями системою наукових знань, умінь та навичок, формування на їх основі світогляду, моральних якостей особистості, розвитку її творчих сил та здібностей.
Педагогіка широко використовує міжнаукові категорії «розвиток», «формування» і «соціалізація».
4. Методи педагогічних досліджень.
Поняття «метод» грецького походження, що означає «шлях дослідження, спосіб пізнання». Отже, метод – це спосіб діяльності, спрямованої на досягнення поставленої мети. Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для того, щоб отримати різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу потрібно підібрати комплекс методів, тобто методику дослідження.
Сучасна педагогіка використовує такі методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв’ю, психолого-педагогічний експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування, математичні методи.
Метод педагогічного спостереження – організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють такі види спостереження: пряме; опосередковане, самоспостереження
Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань. Метод інтерв’ю – метод отримання інформації за допомогою усного опитування. Інтерв’ю допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів, дає змогу вести спостереження за їхніми психологічними реакціями.
Психолого-педагогічний експеримент – це метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини в процесі педагогічного впливу на неї. Експеримент дає змогу реєструвати факти, розкривати закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, становлення особистості, виявляти можливості для оптимізації цього процесу.
Вивчення продуктів діяльності – метод дослідження, за якого використовують систему процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини.
До соціологічних методів дослідження відносяться: анкетування, рейтинг (оцінювання), узагальнення незалежних характеристик. Наприклад, якщо потрібно з’ясувати, як використовують вільний час школярі, правомірно провести анкету і запропонувати їм відповісти на питання, що вони роблять у вільний від навчання час. Таким чином, можна швидко вивчити це питання і описати велику кількість учнів. Соціометрія – галузь соціології, яка вивчає міжособистісні взаємними в малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях; це метод вивчення структури й рівня міжособистісних емоційний зв’язків у групі. Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію.
Тестування – метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень. Математичні методи використовують для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого в процесі дослідження. У педагогіці використовують такі види математичних методів: метод реєстрування, метод ранжування, метод моделювання, статистичні методи.
