- •1. Предмет і основні завдання курсу „Педагогіка”.
- •2. Особливості педагогічної професії.
- •3. Основні категорії педагогіки.
- •4. Методи педагогічних досліджень.
- •5. Загальна характеристика педагогічного процесу.
- •6. Класифікація методів виховання.
- •10. Особистісно орієнтоване навчання.
- •8. Зміст роботи класного керівника.
- •9. Система освіти в Україні.
- •Міністерство має нову назву Міністерство освіти, і науки, молоді та спорту України
- •11. Проблема мети виховання в педагогіці.
- •12. Загальна характеристика навчального процесу.
- •13. Основні напрями виховання.
- •14. Функції навчального процесу.
- •15. Управління навчально-виховним процесом у загальноосвітній школі.
- •16. Методи навчання, їх класифікація та загальна характеристика.
- •17. Форми організації навчання, їх класифікація.
- •18. Сутність і зміст процесу виховання.
- •19. Методи виховання.
- •20. Види, форми, методи контролю та оцінювання знань учнів.
- •21. Виховання як педагогічна категорія.
- •22. Закони та закономірності виховання.
- •23. Основні напрями модернізації системи освіти в Україні.
- •24. Принципи виховання.
- •25. Система педагогічних наук.
- •26. Поняття методів навчання.
- •27. Процес навчання як категорія дидактики.
- •28. Навчання, виховання і психічний розвиток особистості.
- •29. Зміст освіти як дидактична категорія.
- •30. Форма організації навчання як дидактична категорія.
- •31. Проблема диференціації навчання у загальноосвітній школі.
- •32. Сучасні підходи до здійснення виховного процесу.
- •33. Соціальна зумовленість мети виховання.
- •34. Гуманізація як провідний принцип виховання.
- •35. Основні напрями змісту виховання.
- •36. Шляхи і засоби реалізації змісту виховання.
- •37. Класифікація форм організації виховного процесу.
- •38. Теорія і практика колективного виховання.
- •39. Проблема співвідношення особистості й колективу у виховному процесі.
- •40. Педагогічне керівництво процесом формування колективу.
- •41. Родинно-сімейне виховання.
- •42. Взаємодія школи і сім’ї в процесі виховання школярів.
- •43. Дитячі та юнацькі організації у вихованні учнівської молоді.
- •44. Урок – основна форма організації навчання у загальноосвітній школі.
- •45. Структура та функції державних органів освіти
- •46. Контроль і оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •47. Планування роботи школи.
- •48. Основні категорії дидактики.
- •49. Завдання і функції класного керівника.
- •50. Планування роботи класного керівника.
6. Класифікація методів виховання.
У загальному розумінні, метод – це шлях пізнання й перетворення дійсності. Метод виховання – це найкоротший шлях досягнення оптимальних педагогічних результатів відповідно до поставлених виховних цілей.
Загальні методи виховання завжди використовуються в певних конкретних умовах, які впливають на характер методу, модифікують його, виступаючи у вигляді прийомів. Наприклад, існує метод заохочення, якому відповідають такі прийоми: заохочення вчителя, батьків, учня. Отже, прийом – це складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один.
Методи виховання слід відрізняти від засобів виховання. Засоби – те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети твори духовної і матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва), слово вихователя, різноманітні види діяльності (навчання, гра, художня самодіяльність, спорт), конкретні заходи (вечори, збори). Ці засоби використовуються в процесі реалізації того чи іншого методу.
Методи виховання діляться на загальні та часткові. Загальні методи виховання застосовуються в різних напрямах виховання: моральному, трудовому, естетичному і т. д. Часткові методи – це ті, які застосовуються переважно з метою формування лише певної якості особистості.
Щодо класифікації методів виховання, то це досить складне питання. Багато педагогів працюють над розв’язанням його. Кожен висуває свої підходи до класифікації. Найбільш прийнятна класифікація – це та, в основу якої покладено цілісну структуру діяльності особистості, що включає в себе: 1) усвідомлення процесу діяльності; 2) стимулювання діяльності; 3) організація діяльності; 4) контроль та аналіз результатів діяльності. Виділяють чотири основні групи загальних методів виховання:
1. Методи формування свідомості особистості. Вони включають методи різностороннього впливу на свідомість, почуття та волю учнів з метою формування їх поглядів і переконань: а) метод бесіди б) метод лекції. в) метод диспуту. г) метод прикладу.
2. Методи організації діяльності спілкування та формування досвіду суспільної поведінки. Ця група методів забезпечує зв’язок, формування єдності свідомості та поведінки дитини:
а) педагогічна вимога. б) метод привчання. в) метод вправляння. в) метод виховуючих ситуацій. Педагогічна ситуація – це спеціально створені педагогічні умови, коли дитина поставлена перед вільним вибором поведінки.
3. Методи стимулювання поведінки і діяльності особистості:
а) метод змагання. Змагання може бути індивідуальним і колективним, тривалим та епізодичним; б) метод заохочення. Заохочення – це спосіб вираження позитивної оцінки поведінки і діяльності особистості; в) метод покарання. Покарання – це вплив на особистість, який виражає осуд її дій та вчинків. г) гра. Гра – вид діяльності дітей, який виник історично, полягає у відтворенні дій дорослих і відносин між ними.
4. Методи самовиховання. Мета цієї групи методів – це вдосконалення своєї особистості наближення до ідеалу поведінки особистості. До цієї групи методів належать такі методи: самопізнання, самоставлення, саморегуляція.
