Санітарно-протиепідемічний режим лікарні

http://ua.textreferat.com/referat-15532.html

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D

Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних,санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігаютьвиникненню внутрішньолікарняних інфекцій.

Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території лікарні та її приміщень, внутрішнього обладнання, освітлення, опалення, вентиляції тощо.

Досягти належного санітарно-протиепідемічного рівня дозволяє регулярне проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізації у кожному відділенні стаціонару.

Реєстрацію хворих, їх клінічне обстеження та первинну діагностику, а також санітарну обробку проводять у приймальному відділенні лікарні. Від рівня кваліфікації медичного персоналу приймального відділення часто залежать успіх та результати лікування.

Кожне приймальне відділення повинно бути оснащене усім необхідним для проведення санітарно-гігієнічної обробки хворого: кушеткою, шафою для чистої білизни і бачками для брудної білизни, мочалками для миття хворих, милом, протипедикульозною укладкою, бритвами для гоління, повітряними та водними термометрами, ганчірками і щітками для обробки ванни, спеціально виділеним промаркованим інвентарем (відра, швабри) для прибирання та дезінфекції приміщення санпропускника, гідропультом та достатньою кількістю дезінфікуючих розчинів. До складу протипедикульозної укладки входять: лупа, настільна лампа, бритва, ножиці, машинка для стрижки волосся, густий гребінь, розфасований карбофос, літровий слоїк для приготування розчину карбофосу, 10 % оцтова кислота, клейонка для вичісування волосся та відро для його спалювання, косинки (з матерії і клейонки), мішок для одягу, окуляри, дві маски, халат і косинка для персоналу.

Хворих, які поступають у стаціонар, передусім слід оглянути на наявність інфекційних захворювань, корости, трихофітії та педикульозу. Ретельно обстежують шкірний покрив, волосисті ділянки тіла, слизову ротоглотки та білизну хворого, вимірюють температуру тіла. При огляді ротоглотки використовують одноразові (дерев’яні) або багаторазові (металеві) шпателі, які після огляду підлягають замочуванню на 1 год в одному з дезрозчинів (наприклад, 3 % хлораміні, 0,5 % сульфохлорантилі тощо). Після цього їх занурюють на 30 хв у 0,3-0,5 % розчин біодезу, миють у ньому протягом 0,5 хв, ополіскують під проточною і дистильованою водою і сушать у стерилізаторах при температурі 80-85 С до повного зникнення вологи. Термометри дезінфікують у 1 % розчині хлораміну або 0,1 % розчині дезоксону протягом 15 хв.

Після огляду кожного хворого клейонку кушетки протирають 1 % розчином хлораміну або 0,5 % розчином хлорного вапна, прополіскують водою і висушують.

Ще у приймальному відділенні медична сестра ознайомлює хворого з лікарняним режимом, якого пацієнт повинен неухильно дотримуватися.

Необхідність санітарної обробки та її об’єм встановлює лікар У разі потреби хворому підстригають нігті, волосся, голять його, здійснюють гігієнічну ванну, душ або обтирання і переодягають у чистий лікарняний одяг.

У разі виявлення в пацієнта педикульозу знищення вошей розпочинають ще у приймальному відділенні.

Алгоритм знищення вошей у хворого

Необхідні матеріали	Послідовність дій	Примітка
1.  Протипедикульозна укладка. 2.  Розфасований кар­бофос (50 % 3 мл або 30 % 5 мл). 3.  Тепла вода. 4.  Косинки з матерії і з клейонки. 5.  5-10 %  розчин оцто­вої кислоти.	1.  Дістати з протипедикульозної укладки й одягти, додатковий халат, косинку, маску та рукавиці. 2.  Приготувати 0,15 % водно-емульсійний розчин карбофосу шляхом розчинення розфасо­ваного карбофосу (3 мл 50 % розчину або 5 мл 30 % розчину) в 1 л теплої води. 3.  Отриманим розчином обробити волосся голови хворого. 4.  На 30 хв обв’язати голову косинкою з полотна, а поверх – з клейонки. 5.  Волосся голови промити теплою водою і сполоснути 5-10 % оцтовою кислотою. 6.  Густим гребінцем вичесати волосся хворого над клейонкою.	В осіб, яким застосування кар­бофосу протипока­зане (вагітні, діти до 5 років), вико­ристовують 5 % борну мазь (10-25 г), 0,25 % емульсію дикрезилу (10-30 мл), 20 % водно-мильну суспензію бензилбензоату (10-30 мл) чи лосьйон «Ніттіфор» (50-60 мл). Експозиція при застосу­ванні вказаних засобів становить 20-30 хв, лосьйону – 40 хв.

 

Приміщення і предмети, з якими стикався хворий на педикульоз, обробляють 0,5 % водним розчином хлорофосу, 0,15 % водною емульсією карбофосу, порошком піретруму, 1 % дустом неопіну, 5 % дустом метилацетофосу за допомогою ручних розпилювачів або аерозольними балонами «Неофос-2», «Карбозоль» та ін. Одяг хворого підлягає дезінсекції у дезкамері. Пацієнта повторно оглядають через кожні 10 днів з метою виявлення вошей. Про кожний випадок педикульозу надсилають термінове повідомлення (форма № 058/о) у санітарно-епідеміологічну станцію за місцем проживання хворого.

Приймальне відділення лікарні прибирають не рідше двох разів на день вологим методом із застосуванням хлорвмісних дезінфікуючих розчинів (1 % розчин хлораміну або 0,5 % розчин хлорного вапна). Промаркований для прибирання інвентар (відро, швабра, щітка, ганчірка) після використання замочують на 1 год у цьому ж дезрозчині.

У палаті хворому виділяють ліжко з чистою білизною, яка перед тим пройшла камерну обробку, і необхідні предмети догляду (склянку, судно, сечоприймач, плювальницю тощо).

Кожні 7-10 днів хворі здійснюють гігієнічне миття всього тіла і змінюють білизну, про що робиться відповідний запис у медичну карту стаціонарного хворого (форма № 003/о). Брудну білизну збирають у спеціальні бавовняні мішки або металеві баки з кришками, зберігають у спеціально відведених для цього місцях, а після дезінфекції відправляють у пральню лікарні.

Поточна дезінфекція передбачає регулярне прибирання і провітрювання палат й процедурних кабінетів (не рідше 2 разів на день). Ганчіркою, змоченою дезінфікуючим розчином (1 % розчин хлораміну, 0,5 % розчин хлорного вапна, мийні засоби тощо), протирають підлогу і меблі, що є в палаті. Панелі миють і протирають вологою ганчіркою один раз у 3 дні, а віконні рами, двері, стелю та плафони – один раз у місяць. Тумбочки і столики один раз на тиждень звільняють від продуктів і ретельно протирають.

Для палат, коридорів, вбиралень та інших приміщень виділяють окремі відповідно підписані відра, ганчірки й щітки. Після використання їх замочують на 60 хв у хлорвмісному дезрозчині.

Особливо суворо слід дотримуватись протиепідемічного режиму в інфекційних і хірургічних стаціонарах. Для запобігання внутрішньолікарняного інфікування необхідно розміщувати інфекційних хворих в окремих боксах або напівбоксах. У першу чергу цього принципу треба дотримуватися у відділеннях для хворих з респіраторною патологією.

У разі кишкових інфекцій та інфекцій зовнішнього покриву найбільш важливим профілактичним заходом є ретельне миття рук до і після кожного контакту з хворим. Виділення хворих засипають хлорним вапном. Причому до рідких виділень (сеча, блювотиння, харкотиння) додають 1/5 частину хлорного вапна, а до оформлених (кал) хлорного вапна додають у 2 рази більше і лише через 1 год після цього виливають у каналізацію. Підкладні судна з-під сечі миють водою і дезінфікують протягом 1 год у спеціально відведених для цього баках в 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна, після чого прополіскують і просушують. Після виписки хворого зі стаціонару його лікарняний одяг і постільну білизну дезінфікують.

Оскільки значна частина внутрішньошпитальних інфекцій передається через продукти харчування, важливо запобігти можливості їх інфікування. Роздачу їжі здійснюють буфетниця та чергова медична сестра, які перед цим надягають чисті халати «для роздачі їжі». Санітарки до роздачі їжі не допускаються. Прибирання буфетної (столи, підлога) проводять після кожної роздачі їжі вологим способом із застосуванням звичайних хлорвмісних дезрозчинів. Генеральне прибирання проводять 1 раз на тиждень.

У соматичних відділеннях, де є їдальні для хворих, після обслуговування пацієнтів зі столів збирають брудний посуд і протирають їх спеціально виділеними для цього двома серветками, одна з яких змочена в дезінфікуючому розчині. Після цього здійснюють вологе прибирання підлоги їдальні, користуючись спеціально виділеним і промаркованим інвентарем.

Посуд після механічного видалення залишків їжі з нього знежирюють у 2 % розчині соди або мийному засобі при температурі 45 °С і дезінфікують в 1 % розчині хлорного вапна при температурі 50 °С протягом 30 хв. Насамкінець посуд промивають у теплій воді і сушать у вертикальному положенні.

Ганчірки, які використовувались для миття посуду, додатково замочують у дезрозчині на 1 год, кип’ятять 15 хв, висушують і зберігають у спеціально відведеному місці.

Санітарні вузли не рідше як двічі на день прибирають вологим способом, використовуючи хлорвмісні дезрозчини й спеціально виділений і помічений інвентар.