2. Конкретно-наукова методологія

Вирішуючи конкретні завдання, кожна наука використовує спеціальні методи дослідження, які ґрунтуються на загальнонаукових. Конкретнонаукова методологія виконує синтетичну функцію всередині конкретних наук за умов їх взаємодії. Особливо важливе значення означена взаємодія набуває тоді, коли розмова йде про дослідження на міждисциплінарному рівні, зокрема у такій галузі, як соціальна робота, яка утворилася на базі соціології, психології та педагогіки, а отже, використовує методи і засоби означених галузей.

Соціальна робота вивчає явище соціалізації, яке активно розробляє соціологія, тому в цьому напрямі використовуються соціологічні теорії, які пов’язані зі становленням та функціонуванням соціальних груп, а також взаємовідносинами між ними, використовуються методи соціологічних досліджень у процесі вивчення ставлення клієнтів до різних питань.

Соціальна робота активно застосовує методи психологічного дослідження, щоб більш точно зрозуміти особливості психологічних процесів, які відбуваються з клієнтом чи соціальною групою, що є підґрунтям для розробки форм та методів соціально- педагогічного впливу.

Процеси соціалізації, адаптації, реабілітації та ін., в соціальній роботі безпосередньо пов’язані з особливостями виховання, навчання та розвитку, а отже, потребує використовування педагогічних методів дослідження. Таким чином, соціальна робота є інтегрованим напрямом наукового дослідження, який спирається на методичну базу таких дисциплін, як соціологія, педагогіка, психологія та соціальна робота.

У сучасній науковій літературі поняття «соціальна робота» розглядається у трьох основних значеннях:

а) як навчальна дисципліна з підготовки фахівців із соціального захисту та соціальної допомоги;

б) як практична діяльність із надання допомоги тим, хто її потребує (сироти,

люди з обмеженими можливостями, нужденні та ін.);

в) галузь наукових знань, що має власний категоріальний апарат, ґрунтується на системі підходів, принципів, закономірностей, забезпечений сукупністю методів дослідження.

Але виходячи з того, що соціальна робота на теренах України відносно новий напрям, то, як правило, науковці і фахівці роблять основний акцент на перших двох значеннях цього поняття, залишаючи без належної уваги саме науковий вектор. Визначення статусу соціальної роботи як науки відбувається не просто. Існує думка, що соціальна робота – це прикладна дисципліна, яка спрямована на вивчення проблем окремої сфери соціології, тому не має потреби у розробці методології соціальної роботи. Виходячи з вищевикладеного, вважаємо за потрібне зупинитися саме на розкритті соціальної роботи як наукового напряму.

Соціальна робота як наука вивчає характер взаємодії внутрішніх можливостей індивіда або групи осіб та засобів, які мають забезпечити реалізацію цих можливостей у різноманітних соціальних ситуаціях. На сучасному етапі розвитку суспільства особливо загострилася потреба у систематичному виявленні потенціалу людини та

цілеспрямованому його використовуванні. На цьому тлі, питання – чи доцільно соціальній роботі, яка вивчає означені проблеми, виділятися у самостійний напрям, і розробляти власні теорії, виглядає риторичним. На нашу думку, існує специфічний тип зв’язків таких як соціальна підтримка, соціальна допомога, соціальна реабілітація, соціальна корекція, соціальний захист та ін., які не вивчаються соціологією, психологією та педагогікою. Іншими словами, існує ціла низка явищ, процесів, зв’язків, накопичено різноманітні форми, які пов’язані з життєдіяльності соціальних суб’єктів і означені явища та типи зв’язків не тотожні тим, які вивчають інші соціальні науки і не розглядаються ними. Все вищевикладене вказує на необхідність дослідження означених явищ саме теорією соціальної роботи.

Безумовно, ми не можемо не бачити прикладного спрямування наукових досліджень у соціальній роботі. Є очевидним, що як система наукових знань, соціальна робота складається з двох взаємопов’язаних та взаємообумовлених складових: теоретико- методологічної та прикладної. Теоретико-методологічна частина – складає підґрунтя для пізнавальної діяльності і включає в себе теорії, закони, категоріальний апарат та ін. Прикладна частина – спрямована на безпосереднє застосування теоретичних знань у щоденній соціальній роботі, спрямований на конкретну людину.

Наукове дослідження у галузі соціальної роботи – це соціально-організований процес пізнання, в якому відбувається напрацювання теоретичних систематизованих знань про сутність соціальної роботи, її зміст, методи та засоби діяльності соціального працівника. Специфіка та складність досліджень у соціальній роботі полягає у тому, що об’єктом дослідження виступає вся система взаємозв’язків людини та навколишнього середовища. Але слід зазначити, що останнім часом, у теоретико-методологічному обґрунтуванні соціальної роботи, актуалізується значущість системи уявлень про взаємовідносини людини і суспільства. Найважливіша проблема, яку вирішує соціальна робота як галузь наукових знань, – що є основою соціальних проблем, суспільні відносини й суспільство загалом, чи людина, яка потребує більш прискіпливого ставлення до власного виховання. Сучасна теорія соціальної роботи активно відпрацьовує обидва напрями:

а) розглядаючи як основну причину соціальної дисгармонії устрій суспільства, а отже, наукова думка акцентує увагу на соціальних чинниках, які вивчає соціологія, і розглядає можливе проведення реформування та змін суспільного устрою з метою зменшення соціальної напруги;

б) вказуючи основною причиною людину, її особистісні характеристики і тим самим, розкриваючи широкі можливості у вивченні процесів досягнення гармонії між людиною і суспільством через активізацію дослідження у соціально-педагогічному і соціально-психологічному напрямі соціальної роботи. Іншими словами, йдеться про наукову розробку і впровадження виховних закладів нової генерації, спрямованих на соціалізацію, кореляцію та реабілітацію людини.

Як видно з вищенаведеного, однією з причин, що стримує розвиток соціальної роботи як наукового напряму є неоднозначність тлумачення та різноманітність у підходах щодо визначення її об’єкта та предмета. Щодо цієї проблеми, то фундаментальна методологія наголошує, що у якості об’єкта тієї чи іншої науки виступає певна сфера реальної дійсності. Наведене концептуальне положення дає підстави вважати, що об’єктом дослідження соціальної роботи є сфера соціальної дійсності, в якій цілеспрямовано конструюється система взаємовідносин особистості та соціуму. Виходячи з того, що соціальна робота як науковий напрям розглядає можливості надання допомоги у становленні, розвитку та самореалізації особистості на основі поєднання як зовнішніх (соціальних), так і внутрішніх (психологічних) умов, цілеспрямовано організованих форм соціального та психолого-педагогічного впливу, вважаємо, що предметом дослідження соціальної роботи виступає вся сукупність чинників як зовнішнього,

так і внутрішнього характеру, цілеспрямовано організованих впливів. Зокрема, це соціальна допомога, її цілі, зміст, сутність, принципи, методи та форми здійснення.

Спираючись на об’єкт і предмет дослідження у соціальній роботі, її основними завданнями, як наукового напряму, слід вважати наступні: розробка методик ефективного аналізу стану соціального середовища, розробка новітніх технологій у галузі соціальної допомоги, проектування та прогнозування розвитку організаційних структур соціальної роботи та ін.

Слід зазначити, що останнім часом все гостріше відчувається потреба у активізації структурного усвідомлення та розробці соціальної роботи як галузевої науки. У цьому сенсі доцільно, на нашу думку, розробити відносно самостійні розділи наукового забезпечення соціальної роботи:

а) методологія дослідження проблем соціальної роботи;

б) теоретичні основи проведення прикладних досліджень в соціальній роботі;

в) міждисциплінарні дослідження спрямовані на наукове забезпечення соціальної роботи.

Оцінка існуючих у соціальній роботі, як науковому напрямку, теорій та гіпотез, передбачає введення певних критеріїв емпіричної перевірки вірності теоретичних теорій, а також розробку відповідно до цих критеріїв методів дослідження. Таким чином, процес дослідження у галузі соціальної роботи має включати в себе наступні етапи:

• усвідомлення теоретичної та практичної нестачі існуючого знання, яке визріває на підставі професійної діяльності;

• формування проблеми та висування гіпотези, можливостей її вирішення та отримання кінцевих результатів;

• теоретичне вивчення проблеми;

• емпірична перевірка сформованої гіпотези.

Слід зазначити, що конкретна реалізація поданого процесу дослідження може суттєво відрізнятися виходячи з теоретичної та практичної мети дослідження, можливостями якими він володіє.