Контрольні питання

1. Віднайдіть у наведеному переліку найбільш правильне визначення, що характеризує одного з головних суб’єктів трудових правовідносин: власник, уповноважений ним орган; роботодавець; фізична особа, юридична особа, працедавець. Обгрунтуйте.

2. Чи можна вважати, що всі суб’єкти трудового права є суб’єктами трудових відносин? А правовідносин?

3. Уважно проаналізуйте зміст ст. 3 КЗпП України. Спробуйте віднайти принаймні два варіанти її тлумачення щодо сфери дії трудового права. Наведіть їх.

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття та види трудових колективів, їх правовий статус.

2. Повноваження трудових колективів, їх класифікація. Органи трудового колективу: порядок утворення, повноваження.

3. Право працівників на об’єднання у профспілки. Функції профспілок, права й обов’язки профспілок. Гарантії прав профспілок.

Джерела:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Кодекс законів про працю України. – К., 2013.

3. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р.

4. Закон СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» від 17 червня 1983 р.

Практичне заняття № 5

Тема. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування

Мета: формування знань, умінь, навичок, застосування щодо зайнятості населення.

Питання для обговорення

1. Поняття зайнятості та її види.

2. Державна політика у сфері зайнятості.

3. Порядок реєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних.

4. Порядок працевлаштування окремих категорій громадян.

5. Правовий статус безробітного.

6. Органи, що здійснюють працевлаштування, їх правовий статус.

Короткі теоретичні відомості

Безробітний – особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зайнятість – це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих і суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання , заснованих на їх власності , у тому числі безоплатно.

Статус безробітного може набувати:

1. Особа працездатного віку до призначення пенсії.

2. Інвалід, який не досяг встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку й отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу;

3. Особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці.

Статус безробітного надається за особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації територіальних органах Державної служби зайнятості, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахування доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижча розміру зарплати такої особи за останнім місцем роботи з урахування середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа за реєстрована як безробітна.