2. Політична система: поняття, структура, критерії

2.1 Політична система як галузь політології

Здатність суспільства реагувати на потреби індивідів, які постійно зростають, пристосовуватись до зміни умов свого існування забезпечується політичною системою. Завдяки діяльності політичних інститутів та структур, а також, виконанню індивідами своїх політичних функцій, політична система цілеспрямовано впливає на різноманітні сфери суспільного життя. Фундаментом впливу політичної системи на соціальні відносини є можливість шляхом управління розділяти ресурси в середині суспільства, створювати певні стандарти та норми поведінки для населення.

Категорія «політична система» відображає політичну діяльність, підкреслює системний характер політичного життя, оскільки різнорідні елементи системи вступаючи у взаємовідносини роблять її динамічною, готовою до постійних змін і в той же час роблять її єдиним, цілісним суспільним організмом. У політології існують різні погляди, як на тлумачення поняття «політична система», так і на сутність цього феномена. Так, наприклад, прихильники соціологічної теорії обміну вважають політичну систему інститутом, який підтримує стабільність загальних правил щодо відносин обміну. Згідно з конфліктологічною концепцією, політична система є інструментом легалізації та продуктивного розв’язання соціальних конфліктів. Крім того, ряд вчених визначають політичну систему як комплекс взаємодій елементів, завдяки яким досягається владний розподіл цінностей (Д. Істон), як сукупність взаємодіючих ролей (Г. Алмонд), як деякий підсумок процесу політики (К. фон Бойме), як система державних, громадських організацій і трудових колективів, які приймають участь у реалізації влади та управлінні суспільством (М. Марченко), як система, що складається з ідей і політичних цінностей, організацій, інститутів, норм, відносин, традицій (Р. Манд, Б. Топорнін, А. Лопатка).

Таке розмаїття думок природне, оскільки, з одного боку, відображає закономірний процес постійного накопичення і розвитку наукових даних про політичні системи, підкреслює її складний і суперечливий характер, а з іншого – виділяє різні суб’єктивні методологічні й ідеологічні позиції авторів.

Узагальнюючи всю сутність уявлень про політичну систему, можливо визначити політичну систему як сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури. Політична система суспільства характеризується властивими їй ознаками і особливостями, які відрізняють її від економічної, соціальної, правової та інших систем. До характерних ознак і особливостей політичної системи, які пояснюють її суть, належать такі:

• забезпечення формування та здійснення політичної, державної влади;

• підтримка органічного зв’язку насамперед із соціальною, економічною та культурною системами;

• притаманна найбільша інституціоналізація;

• здійснення більш глибокого впливу порівняно з іншими системами (економічною, моральною, ідеологічною тощо) на все суспільство;

• є наймобільнішою системою [9, С. 59.].

У сучасному науковому осмисленні політичної системи можна виділити два підходи. У першому з них політична система вивчається як теоретичний, ідеальний компонент, який дає змогу виявляти і описувати системні властивості різних політичних явищ. Політична система розглядається не як відтворення політичної її дійсності, а як засіб (інструмент) системного аналізу політики. За такого визначення поняття «політична система» може застосовуватися для аналізу будь якого відносно цілісного і самостійного політичного утворення: держави, партії, профспілки, громадсько-політичні рухи тощо, кожне з яких можна розглядати як специфічну політичну систему.

У другому - поняття «політична система» визначає реальний складний механізм формування і функціонування владних відносин у суспільстві. Цей механізм включає: політичну діяльність і політичні відносини між різними політичними суб’єктами (групи та індивіди); політичну організацію, до якої входять держави, партії, політичні асоціації, політичні та правові норми, політична свідомість і політична культура тощо.

Опираючись на зазначені підходи, під час порівняльного аналізу політичних систем варто враховувати цілу низку критеріїв, які характеризують їх взаємозв’язки:

• інвайроментальний критерій – через нього визначається взаємозв’язок середовища і системи;

• інституціональний критерій – допомагає встановити організаційні властивості елементів системи – держава, партії, громадські організації, масові об’єднання, які беруть участь у політичному житті;

• регулятивний критерій – до нього належать правові й політичні норми як нормативні основи діяльності інститутів системи;

• комунікативний критерій – характеризує внутрішні системні властивості, зв’язки та відносини;

• функціональний критерій – визначає політичний режим і процес, що утворюються в результаті діяльності з елементів системи;

• культуротворчий або ідеологічний критерій – у ньому окреслена політична культура і свідомість;

• рольовий – визначає призначення політичної системи як цілого у суспільному житті окремої країни і на міжнародній арені, а також роль окремих елементів політичної системи [10, С. 445-463].

Українські вчені С. Гелей та С. Рутар виділили такі особливості політичної системи, які відрізняють її від інших систем:

• володіє монополією на владу в масштабах усього суспільства;

• визначає стратегію суспільного розвитку загалом та економічну, соціальну, культурну і зовнішню політику зокрема;

• репрезентує інтереси панівних соціальних груп або всього суспільства на рівні політичної влади;

• забезпечує політичне та адміністративно-державне управління суспільними процесами;

• сприяє стабілізації або приводить до дестабілізації суспільного життя;

• формує правову систему, функціонує в її рамках або виходить за межі правового поля [5, С. 232-265].