Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1393205.rtf
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
401 Кб
Скачать
☆

3.2 Політичні системи та їх середовище в порівняльному аналізі

Типологія політичних систем є нагальною потребою розвитку політичної науки для порівняльного аналізу окремих країн, політичних систем та їх структурних і функціональних елементів. Сучасна політична наука може запропонувати безліч підходів як до самої типології політичних систем, так і до розгляду основних критеріїв, покладених в основу певної типології.

Традиційний марксистський підхід основним критерієм типології політичних систем суспільства вважає панівний спосіб виробництва. Відповідно типи політичних систем ставляться в пряму залежність від типу суспільно-економічної формації. Відповідно до цього підходу в історії людства виділяється рабовласницька і феодальна політичні системи. А політичні системи XX ст. поділяються на такі типи: буржуазні, соціалістичні і країн, що розвиваються [20].

У західній політології використовуються інші критерії для типології політичних систем.

Так, Т. Парсонс в основу своєї типології поклав принцип «стійкості» . І відповідно з цим виділяє: відкриті політичні системи, що відрізняються динамічною структурою і мають широкі взаємозв'язку з навколишнім соціальним середовищем, закриті політичні системи, що мають фіксовану структуру і характеризуються відсутністю зв'язків і взаємодій із соціальним середовищем [20, C. 75-78].

Досить широке поширення одержала типологія політичних систем за типом пануючого політичного режиму. Тут зазвичай виділяють: авторитарні, тоталітарні та демократичні політичні системи.

Наявність різноманітності в типологіях, виділення безлічі критеріїв пояснюється складною структурою самої політичної системи і різноманіттям конкретних проявів. Проте жоден з розглянутих підходів не може вичерпно аналізувати все різноманіття існуючих політичних систем.

При такому різноманітті проявів і характеристик політичних систем для їх типології доцільно виділяти комплексний критерій класифікації. Але тоді сама типологія представлятиме собою багатоступеневу систему, де одна і та ж політична система за різними показниками буде потрапляти в різні групи. Тому найбільш доцільно здійснювати багатоаспектну характеристику конкретної політичної системи відповідно з притаманними певній системі характерними ознаками або рисами, не намагаючись створити ієрархію політичних систем суспільства [19].

Визначення основних класифікаційних ознак або параметрів дозволить не тільки охарактеризувати ту чи іншу політичну систему, а й провести порівняння. Тим самим є можливість визначити переваги і недоліки різних політичних систем, а також намітити перспективи подальшого розвитку.

Серед основних класифікаційних критеріїв, необхідних для всеосяжної характеристики політичної системи, можна назвати наступні:

1) панівний спосіб виробництва, а також наявність або відсутність елементів іншого способу виробництва (точніше економічні основи суспільства);

2) ступінь зрілості і рівень розвитку різних інститутів політичної організації: тип і форма держави; рівень розвитку громадянського суспільства; тип та особливості партійної системи; політична динаміка держави та ін.

3 ) характер політичного режиму;

4 ) особливості взаємин церкви і держави;

5 ) рівень розвитку політичної організації соціальних груп і прошарків;

6) характер соціально-політичних відносин і соціально-класова структура суспільства;

7 ) розвиток правової системи та реалізація принципів правової держави;

8 ) рівень розвитку політичної культури;

9 ) панівні принципи політичної діяльності;

10 ) ідеологічні основи політичної системи.

Все це дозволяє на основі засвоєних теоретичних знань про сутність політичної системи суспільства конкретно-історично аналізувати реально існуючі політичні системи, розібратися в їх різноманітності і порівняти їх конкретні прояви.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши розвиток порівняльної політології та політичну систему як її галузь, можна зробити такі висновки:

1. Порівняльна політологія пройшла своє конституювання та розвивалась одночасно зі становленням політичної науки і в своєму розвитку пройшла три етапи. Перетворення порівняльної політології в самостійну галузь політичної науки відбулося в межах другого етапу, який розпочався в 50-их роках ХХ ст. Цей етап характеризувався поступовою абсорбацією порівняльного методу більшістю галузей політичної науки. Третій етап бере початок з середини 70-их років і характеризується плюралізмом методологічних підходів, теорій та концепцій, які використовують для проведення порівняльних досліджень.

2. Існує досить багато видів порівняльних досліджень в залежності від особливостей об’єкта дослідження, що свідчить про розвиток порівняльної політичної науки і пошук як нових напрямів дослідження, так і ефективного пізнавального інструментарію. Найчастіше компаративісти використовують сьогодні такі види порівняльних досліджень, як «case-study», бінарне, регіональне, тематичне, крос-національне й крос-темпоральне порівняння. Але головним є не стільки тип порівняння, який обирає дослідник, скільки те, чи володіє дослідник теорією і методом порівняння, чи знає обмеження застосування одного чи іншого різновиду порівняння та чи вміє використовувати його переваги.

3. Використання порівняльного методу в порівняльній політичній науці породжує значну кількість методичних проблем, пов’язаних з об’єктом дослідження, можливістю використання статистичного аналізу, вибором контекстуальних ознак тощо. Відтак, варто звернути увагу на проблеми, що можна поділити на якісні (проблеми «порівняльності», «недостатньо випадків, багато змінних», «проблема Гелтона») та кількісні (виміру, інтерпретації та еквівалентності політичних явищ, що вивчаються).

4. Політична система – це впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних стосунків (суспільних та політичних) інститутів, що виконують певні політичні функції. Це сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.

5. Категорія «політична система» відображає політичну діяльність, підкреслює системний характер політичного життя, оскільки різнорідні елементи системи вступаючи у взаємовідносини роблять її динамічною, готовою до постійних змін і в той же час роблять її єдиним, цілісним суспільним організмом.

6. Знання про політичну систему було об’єднано в цілісну структуру завдяки створенню теорії політичної системи, зокрема вченими США. Соціологічну концепцію «соціальної системи» Т. Парсонса, ідеї системно-функціонального аналізу М. Леві та інших трансформували в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дойч та інші вчені у концепцію політичної системи. Ці вчені аналізували не тільки державу, але і всю політичну систему, її структурні компоненти: різноманітні політичні інститути, політичні процеси, що сприяли інтеграції та політичній стабілізації суспільства. Адже, відомо, що рівень розвитку суспільства залежить від розвитку його політичної системи, від її структури та функціонування. В політичну систему включаються не тільки політичні інститути, безпосередньо ті що беруть активну участь в політиці (держава, партії, лідери), але і економічні, соціальні, культурні інститути, традиції, цінності, норми, що мають політичне значення і опосередковано впливаючи на політичний процес. Призначення всіх вказаних політичних і суспільних інститутів ( в їх політичному значенні) полягає в тому, щоб розподіляти ресурси (економічні, валютні, матеріальні, технологічні і т. д.) і спонукати населення до ухвалення цього розподілу як обов'язкове для всіх. 7. У компаративістиці порівняльні дослідження вивчають політичний світ, який необмежений лише простою онтологією причинних і наслідкових зв'язків, але охоплює дію суб'єктивного чинника у політиці. Крім того, порівняльне дослідження повинно обов'язково поєднувати загальні характеристики та конкретні деталі. Застосування формальних моделей для аналізу вимагає поєднання розгляду абстрактних теоретичних конструкцій з поясненням конкретних прикладів, окремих випадків, які здатні ілюструвати ці приклади. Результатом порівняння є ідентифікація, зіставлення певного політичного явища з визначеним класом явищ, або визначення спільних/відмінних рис щодо того явища, яке аналізується.

8. Порівняльне дослідження політичних систем виявляє подібності та відмінностей як політичних систем загалом, так і їх політичних явищ, об’єктів та процесів. Порівняння політичних систем носить багаторівневий характер, оскільки аналізує макросоціальний та мікросоціальний рівень системи, що й визначає глибину даного дослідження. Ще однією особливою рисою даної методології є спільне використання кількісного та якісного аналізу політичних інститутів, політичних процесів тощо. Застосування даної методології у вивченні політичних систем вимагає розроблення концептуальних засад порівняльного аналізу. Дана проблема є на сьогодні актуальною у політологічних дослідженнях.

Для того, щоб вивчати політичну систему, використовуючи порівняльний метод, потрібно виділити системні критерії порівняння. Такими критеріями може бути політичний режим (демократичний, авторитарний, тоталітарний), взаємодія політичної системи із зовнішнім та внутрішнім середовищем, стабільність системи тощо. Критеріями порівняння політичних систем також виступають політична влада, рівень розвитку громадянського суспільства, політична культура, партійна система, інституційна структура системи, її політична організація соціальних груп, політична свідомість громадян тощо.

Все це дозволяє на основі засвоєних теоретичних знань про сутність політичної системи конкретно-історично аналізувати існуючі політичні системи, розібратися в їх різноманітті і порівняти їх конкретні прояви.

Таким чином, застосування порівняльного методу у вивченні політичних систем є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу, без застосування експериментальних досліджень, більш детально проаналізувати їх політичні явища та процеси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины / Г. Алмонд. // Политическая наука: новые направления. М.: Вече, 1999. С. 79–83.

  2. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор / Г. Алмонд, Дж. Пауэлл, К. Стром, Р. Далтон // – М.: Аспект Пресс, 2002. – С.17 – 92.

  3. Бебик В. Політологія: теорія, методологія, практика: підручник / В. Бебик. – Міжрегіональна академія управління персоналом. – К., 1997. – 245 с.

  4. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник / А. Білоус . – К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000. – 200 с.

  5. Геллей С. Основи політології: навчальний посібник / С. Геллей, С. Рутар – К., 1999.− С. 232-265

  6. Ильин М. В. Основные методологические проблемы сравнительной политологии / М. Ильин. // Полис. – 2001. – № 6.

  7. Кармазіна М. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях / М. Кармазіна, О. Могилевець. // Політичний менеджмент. – 2006. – № 5.

  8. Кобильник В. Порівняльний метод як основа політичного дослідження / В. Кобильник // Збірник наукових праць «Політологічні студії». Вип. 2, 2011. – С. 54 - 64.

  9. Мазіна А. Політична система як наукова категорія та суспільно-політичний феномен / А. Мазіна. // Стратегічні пріоритети, №4(5), 2007. С. 56-60

  10. Політологія: Підручн. для вищих навч. закладів / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна, І. Полурізка. – К., 2002. - С. 445–463.

  11. Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) / Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. –

С. 22 -30.

  1. Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці / А. Романюк. // Вісник Львівського університету. Серія : Філософські науки. – 2006. Вип. 9. – С.190 – 199.

  2. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем Західної Європи: інституційний вимір / А. Романюк. — Львів : Тріада плюс, 2004. — 392 с.

  3. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи / А. Романюк. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С.6 – 40.

  4. Романюк А. Становлення порівняльної політології та головні особливості методу поріняльних досліджень / А. Романюк. // Збірник наукових праць «Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку».- Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка». Вип.16. 2005. – С.15-21.

  5. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник / Ф. Рудич. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: Либідь, 2009. – С. 352-463.

  6. Сморгунов Л. В. Сравнительная политология: проблемы и этапы развития / Л. Сморгунов. // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 1999. – № 2. С. 58.

  7. Федоркин Н.С. Методологический потенциал сравнительных исследований политических систем / Н. Федоркин. // Пространство и время. 2013. № 3 (13). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.space-time.ru/arxiv/zhurnal-prostranstvo-i-vremya-3-13-2013.html

  8. Шведа Ю. Р. Теорія політичної системи: навчально-методичний посібник / Ю. Шведа. – Львів, 2009. – 135 с.

  9. Шойх Э. Шаг за шагом / Э. Шойх. // Сравнительная социология: Избранные переводы / РАН Институт социально-политических исследований / И. Б. Орлова (науч. ред.), Т. И. Шумилина (пер.). – М.:Academia, 1995. – С. 14.

  10. Lijphart A. Comparative Politics and the Comparative Method // American Political Science Review. – 1971. – Vol. 65. – № 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://links.jstor.org/sici?sici=0003-0554%65197112

Размещено на Allbest.ru

36

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]