Приймальне відділення

Типи приймальних відділень:

1. Централізовані – одне відділення зі складною структурою, що створюється на базі багатопрофільних неінфекційних лікарень.

2. Децентралізовані – відділення, що створюються на базі інфекційного відділення, пологових будинків, дитячих відділень.

Основні функції приймального відділення.

Приймальне відді­лення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарне оброблення, транспортування хворих у лі­кувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, у разі потреби в приймальному відділенні надають не­відкладну медичну допомогу.

Організація розташування приймальних відділень у лікарнях. При централізованій системі планування лікарень усі лікувальні та діагностичні відділення, у тому числі й приймальне відділення, знаходяться в одному корпусі.

При павільйонній системі приймальне відділення розташову­ється в окремому корпусі або в одному з лікувальних корпусів, де знаходиться відділення реанімації або хірургічне відділення.

У деяких лікарнях (інфекційного профілю) кожне лікувальне відділення здійснює прийом хворих самостійно.

Приймальне відділення має бути розміщене недалеко від в'їз­ду на територію лікарні і бути зручним для транспортування хво­рих – мати під'їзні асфальтовані доріжки, широкі сходи та двері для проходу з носилками.

Устрій приймального відділення. Приймальне відділення скла­дається із приміщення для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолято­ра, санпропускника, кабінету чергового лікаря, санвузла.

Неподалік від приймального відділення розташовують пере­в'язувальну, іноді – малу операційну, рентгенкабінет, лаборато­рію, склад для зберігання одягу хворих.

Можливі варіанти поступлення хворих у приймальне відділення.

У приймальне відділення лікарні хворі поступають:

- за направленням дільничного лікаря в разі неефективності амбулаторного лікування, так звана планова госпіталізація;

- доставляють машиною "швидкої допомоги" при нещасних випадках, травмах, гострих захворюваннях чи загостреннях хро­нічних захворювань;

- самостійно, без направлення, якщо хворому на вулиці зро­билося погано і він сам звернувся до приймального відділення;

- у разі переведення з інших лікувально-профілактичних за­кладів.

Хворих, які потребують невідкладної допомоги, приймають у відповідних відділеннях, обминаючи приймальне відділення.

Документація приймального відділення

• „Журнал обліку прийому хворих” Ф001 – О

• „Журнал відмовлень в госпіталізації” Ф001 – О

• „Медична карта стаціонарного хворого” Ф003 – О

• „Статистична карта вибулого зі стаціонару” Ф066 – О

• „Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання” Ф058 – О

Послідовність дій під час прийому хворих у приймальне відділення

Оформлення документів на хворого, який поступає в лікувальне відділення стаціонару

1. Хворого оглядає лікар і вирішує питання щодо госпіталіза­ції, способу санітарного оброблення та транспортування.

2. Медична сестра або лікар оглядають хворого на наявність інфекційних захворювань та педикульозу. Ретельно оглядають шкіру, волосисті ділянки тіла, зів, вимірюють температуру тіла.

3. Медична сестра оформляє титульну сторінку "Медичної карти стаціонарного хворого". При цьому уважно записує всі пас­портні дані (прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць і рік народження, домашню адресу, домашній і службовий телефони, місце роботи, посаду); хто направив; попередній діагноз; діагноз при­ймального відділення; назву відділення, в якому лікуватиметься хворий; дату й час (годину з хвилинами) госпіталізації.

4. Із паспорта, якщо там зазначено, записують дані про групу крові та резус-фактор.

5. Шляхом опитування з'ясовують і відзначають у карті побіч­ну дію ліків (алергійні реакції).

6. Під час госпіталізації дітей або хворих похилого віку запи­сують домашню адресу, місце роботи, телефон батьків, дітей або найближчих родичів.

7. Якщо хворий перебуває в непритомному стані, всі дані про нього медична сестра отримує від осіб, які його супроводжують, або медичного персоналу "швидкої допомоги".

8. У випадку, коли відсутні будь-які паспортні дані про хво­рого, котрий перебуває в непритомному стані, медична сестра по­відомляє про це в найближче відділення міліції, зазначає прикме­ти хворого, дає перелік його речей. У всіх документах до з'ясу­вання даних хворого реєструють як "невідомого".

9. Відомості про хворого (прізвище, ім'я, по батькові, № кар­ти, дату приймання, назву відділення стаціонару) медична сестра заносить до алфавітної книги, яка є документом для довідкової служби.

10. Якщо у хворого є документи, гроші, цінні речі, медична сестра приймає їх за описом у трьох примірниках і передає на зберігання в сейф бухгалтерії лікарні.

11. Якщо хворому відмовляють у госпіталізації через відсут­ність показання або місця у відділенні, у "Журнал відмов у госпі­талізації" записують паспортні дані, дані об'єктивного обстежен­ня, діагноз, причину відмови. Усі дані засвідчує лікар.

Антропометричні дослідження параметрів фізичного розвитку людини включають: визначення маси тіла, вимірювання зросту, окружності грудної клітки та живота.

Визначення маси тіла.

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. Запропонуйте хворому звільнити сечовий міхур і кишеч­ник.

3. Запропонуйте хворому зняти верхній одяг і взуття.

4. Вимийте руки з милом, висушіть рушником.

5. Перевірте рівновагу вагів нульовим положенням грузиків, закрийте затвор.

6. Постеліть на ваги чисту клейонку або аркуш паперу.

7. Запропонуйте пацієнту стати на середину основи вагів об­личчям до шкали.

8. Відведіть затвор і пересувайте грузик на нижній шкалі до­ти, доки приблизно не буде визначена маса тіла.

9. Пересувайте малий грузик верхньої планки до досягнення рівноваги та визначте масу тіла з точністю до 100 г.

10. Закрийте затвор. Дозвольте хворому зійти з основи вагів.

11. Показники нижньої (одна поділка відповідає 1 кг) та верх­ньої (одна поділка відповідає 100 г) планок підсумуйте.

12. Вирахуйте середню масу одягу хворого із загальної маси.

13. Повідомте пацієнта про масу його тіла.

14. Отриманий результат занесіть до відповідного медичного документа (2-га сторінка "Медичної карти стаціонарного хворо­го", графа: "особливі позначки" або "Листок сестринської оцінки стану хворого").

15. Здійсніть дезінфекцію клейонки та медичних ваг.

16. Вимийте і висушіть руки.

Примітка. В окремих випадках визначення маси тіла тяжко­хворого здійснюють у положенні сидячи на табуреті. Масу табу­рету вирахуйте із загальної маси.

Вимірювання зросту

Визначення зросту хворого в положенні стоячи:

1. Здійсніть психологічну підготовку хворого.

2. Запропонуйте пацієнту зняти верхній одяг і взуття.

3. Вимийте руки з милом, витріть рушником.

4. Постеліть на основу ростоміра чисту клейонку або аркуш паперу.

5. Станьте збоку від ростоміра і підніміть планшетку вище від передбачуваного росту хворого.

6. Запропонуйте хворому стати на основу ростоміра так, щоб п'яти, лопатки й потилиця торкалися планки ростоміра.

7. Простежте, щоб вухо і зовнішній кут очної щілини були на одному горизонтальному рівні.

8. Планшетку ростоміра опустіть на тім'я хворого і визначте зріст на шкалі.

9. Повідомте хворого про його зріст.

10. Запропонуйте хворому зійти з основи ростоміра.

11. Отриманий результат занесіть до відповідного медичного документа (амбулаторна карта або "Медична карта стаціонарного хворого").

12. Проведіть дезінфекцію клейонки, ростоміра.

13. Вимийте і висушіть руки.

Визначення зросту хворого у положенні сидячи

1. Здійсніть психологічну підготовку хворого.

2. Запропонуйте хворому зняти верхній одяг і взуття.

3. Вимийте руки з милом, витріть рушником.

4. Установіть лавку.

5. Станьте збоку від ростоміра і підніміть планшетку вище від передбачуваної висоти.

6. Допоможіть хворому сісти на лавку ростоміра так, щоб сідниці, лопатки та потилиця торкалися планки ростоміра.

7. Планшетку ростоміра опустіть на тім'я хворого.

8. До показника на планці ростоміра додайте відстань від під­ ноги до лавки ростоміра.

9. Повідомте хворого про його зріст.

10. Отриманий результат занесіть до відповідного медичного документа.

11. Вимийте і висушіть руки.

Визначення зросту хворого у положенні лежачи

1. Здійсніть психологічну підготовку хворого.

2. Вимийте руки з милом, витріть рушником.

3. Хворого покладіть на лівий чи правий бік так, щоб потилиця, сідниці, п'яти розміщувалися на одній лінії (поверхня ліжка або кушетки повинна бути рівною).

4. Сантиметровою стрічкою виміряйте відстань від тім'я хво­рого до нижньої поверхні п'ят.

5. Повідомте хворого про його зріст.

6. Отриманий результат занесіть до відповідного медичного документа.

7. Вимийте та висушіть руки.

Вимірювання окружності грудної клітки

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. Запропонуйте хворому зняти одяг з верхньої частини тіла.

3. Вимийте руки з милом, витріть рушником.

4. Сантиметрову стрічку обведіть навколо грудної клітки так, щоб вона ззаду проходила під нижніми кутами лопаток, а спере­ду – на рівні IV ребра (у чоловіків під сосками).

5. Виміряйте окружність грудної клітки в стані спокійного ди­хання, під час максимального видиху і вдиху.

6. Отриманий результат занесіть у листок сестринської оцін­ки стану хворого.

7. Продезінфікуйте сантиметрову стрічку.

8. Вимийте і висушіть руки.

Примітка. Різниця вимірів окружності грудної клітки нази­вається екскурсією грудної клітки. Величини різниці вимірів у 8-10-12 см свідчать про добрий розвиток дихального апарату. У людей, які не займаються фізичною працею і фізкультурою, а також у людей із захворюваннями органів дихання екскурсія грудної клітки не більше ніж 5-6 см.

Вимірювання окружності живота

Вимірювання окружності живота проводять при ожирінні й асциті для спостереження динаміки цих показників при лікуванні хворих.

1. Вимірювання проведіть вранці до сніданку.

2. Проведіть психологічну підготовку хворого.

3. Запропонуйте хворому лягти на спину і звільнити від одя­гу ділянку живота.

4. Вимийте руки з милом, витріть рушником.

5. Сантиметрову стрічку обведіть навколо тулуба так, щоб ззаду вона проходила на рівні III поперекового хребця, а спере­ду – на рівні пупка.

6. Отриманий результат занесіть у листок сестринської оцін­ки стану хворого.

7. Продезінфікуйте сантиметрову стрічку.

8. Вимийте і висушіть руки.

Санітарне оброблення хворого

1. Огляньте тіло хворого на предмет виявлення інфекційних захворювань, корости, педикульозу та зробіть відповідний запис на титульній сторінці медичної карти.

2. Вирішіть з лікарем питання щодо виду та обсягу санітарно­го оброблення.

3. Якщо є потреба, обріжте хворому нігті знезараженими но­жицями. Не травмуйте нігтьові валики. У разі поранення травмо­вану ділянку обробіть антисептиком.

4. У людей похилого віку нігті бувають товсті та щільні, тому перед зрізанням їх слід розпарити у воді.

5. У разі потреби допоможіть хворому роздягтися. Одяг скла­діть у спеціально виділений чистий мішок, заповніть при цьому квитанцію у двох примірниках із точним зазначенням назви та кількості речей. Один примірник здайте на склад із речами, дру­гий – вклейте в медичну карту.

6. Для миття хворого виділіть індивідуальну прокип'ячену мо­чалку та мило.

7. Закрийте корком отвір ванни, заповніть її до половини теп­лою (35-37 °С) водою. За відсутності змішувача спочатку налийте у ванну холодну воду, потім – гарячу, щоб уникнути накопи­чення пари в приміщенні.

8. Ослабленого хворого супроводжуйте до ванної кімнати, під­тримуйте під пахви, коли він сідає у ванну та підіймається з неї.

9. Якщо хворий не може митися сам, допоможіть йому в цьо­му. Спочатку вимийте голову, тулуб, руки й нарешті ноги.

10. Під час миття спостерігайте за станом хворого.

11. Після миття шкіру витріть сухим рушником.

Якщо є можливість, то краще хворих мити під душем, що лег­ше сприймається організмом.

Запам'ятайте! У разі погіршення самопочуття хворого (запа­морочення, серцебиття, біль у ділянці серця, блідість) треба при­пинити митися; допомогти хворому вийти з ванни; вкласти на ку­шетку з трохи піднятим ножним кінцем; накрити простирадлом; піднести до носа тампон, змочений нашатирним спиртом; розтер­ти скроні; до голови прикласти рушник, змочений холодною во­дою, і викликати лікаря.

Обтирання тяжкохворого. Якщо ванна та душ протипоказані, зробіть хворому обтирання теплою водою з милом.

1. Залежно від стану хворого оголіть усе тіло чи окремі його частини, підстеліть під хворого чисту клейонку.

2. Рушник або полотняну серветку змочіть теплою водою з милом і швидко протріть тіло, починаючи з обличчя, шиї й закін­чуючи кінцівками.

3. У разі потреби протирайте почергово різні ділянки тіла, при­кривайте вже обтерті простирадлом або ковдрою. Спершу про­тріть спину та поперек, обсушіть рушником, потім покладіть хво­рого на спину.

4. Обробіть ділянку грудей, обсушіть і накрийте ковдрою.

5. Далі протріть живіт, руки, ноги.

6. Після санітарного оброблення допоможіть хворому надягти чисту лікарняну білизну й тапочки.

7. На титульній сторінці медичної карти зробіть позначку про проведене санітарне оброблення.

8. З приймального відділення транспортуйте хворого у відповідне відділення стаціонару.

Запам'ятайте! Санітарне оброблення хворих слід здійснювати у спеціально відведеному приміщенні, в якому немає зустрічного потоку хворих.

Гоління, стрижка волосся

1. З дозволу хворого можете постригти волосся за допомогою ножиць або машинки для гоління волосся.

2. Голити волосся в ділянці операційного поля потрібно не раніше як за 2 год до операції, щоб не виникли гноячкові утво­рення.

3. Можете голити волосся сухим методом.

4. У станок заправте лезо і голіть за ходом росту волосся. При цьому злегка натягуйте шкіру лівою рукою в протилежний від станка бік.

5. Можете голити волосся і після попереднього намилювання шкіри мильною піною або кремом для гоління.

6. Після гоління ділянку шкіри витріть стерильною серветкою, обробіть 70% розчином етилового спирту, тому що в мікроподряпини можуть потрапити мікроби з поверхні шкіри і спричинити гноячкові утворення.