Тема 7. Історична наука на початку хх ст.

1. Німецька історіографія: неокантіанство й занепад позитивізму

2. Французька історіографія. Криза позитивістської методології й початок формування "нової наукової школи"

3. Історична наука в Англії. Криза ортодоксального позитивізму

4. Еволюція позитивізму в історіографії США. Виникнення прогресивного напрямку

5. Італійська історіографія. Крочеанський ідеалістичний історизм проти позитивізму

Джерела та література:

1. Долин В. М. Историки Франции ХIX-ХХ в. М., 1981.

2. Григорьева И, В. Исторические взгляды Антонио Грамши. М., 1978.

3. Купина А.Е. США: методологические проблемы историографии (практика исследований). М., 1988.

4. Иванов Г. М. Кризис позитивистской концепции исторического источника и Б. Кроче // Вопросы истории. 1974. № I.

5. Лопухов Б. Р. О «тождестве» философии и истории в работах Бенедетто Кроче// «Вопросы философии». 1970, № 1.

6. Мурадян А. А. Американская историография тихоокеанской политики США в XIX в. М., 1975. Гл. 2.

7. Парфёнов И. Д. Концепция империализма Д. Гобсона и ее влияние на английскую историографию//Новая и новейшая история, Саратов, 1974. – Вып. 2.

8. Парфенов И. Д. Англия и раздел мира в последней трети XIX века. Саратов, 1978.

9. Смоленский Н.И. Леопольд фон Ранке. Методология и методика исторического исследования // Методологические и историографические вопросы исторической науки. – Томск, 1966.

10. Согрин В.В. Критические направления немарксистской историографии США ХХ века. – М., 1987.

Методичні рекомендації

Відповідь на перше питання слід розпочати з характеристики історіографічної ситуації на зламі ХІХ – ХХ ст., коли на розвиткові історичної науки позначилися бурхливі суспільно-політичні події – війни, революції соціальні, національні та антинаціональні рухи. Усе це спричинило рух за перегляд попередніх методологічних підвалин історичної науки, вибору плюралістичних підвалин науки в цілому й історичної зокрема.

Важливу роль зіграла діяльність неокантіанської баден-баденської історичної школи, зокрема В. Віндельбанда, Г. Ріккерта в системі методології історії. Дати аналіз процесу класифікації наук (номотетичних та ідіографічних) здійснених в межах їх методології.

У другому питанні, насамперед, доцільно охарактеризувати соціально-політичний контекст розвитку історичної науки у Франції. Зазначити, що він проходив в умовах критики позитивістської історіографії. Головним анти позитивістським центром стала соціологічна школа Еміля Дюркгейма (1858 – 1917), а також «Міжнародний центр синтезу» Анрі Берра (1863 – 1954). Обидва наукові центри відзначались єдністю поглядів на характер соціальних функцій історичної науки. Вони виступали прихильниками «історичного синтезу».

Третє питання передбачає розгляд напрямів історичних досліджень в Англії. Зазначити, що поруч з успіхами в сфері організації історичних досліджень намітились ознаки кризи методології, що проявилось у зростанні впливу релятивістських теорій (існують течії ліберального та консервативного спрямування). Провідними істориками даного періоду виступають Джордж Тревельян (1838 – 1928), автор книги «Кліо – муза історії» та Генрі Максвелл, автор синтезу «Вік імперії. 1801 – 1901 рр.». Економічна історія представлена Джоном Гобсоном (1858 – 1940), автором знаменитої праці «Імперіалізм» та Джоном Клепем (1873 – 1946) з його синтезом «Економічна історія Англії в ХІХ ст.» .

Відповідь на четверте питання доцільно розпочати з американської доктрини «реформізму», яка формувала стратегію захисту ліберальної демократії й капіталізму. Особливу увагу звернути на економічний (прогресистський) напрям американської історіографії . В якості прикладу розвитку «прогресистського напряму» проаналізувати творчість фундатора напряму Фредеріка Терненра (1861 – 1932). Аналіз його концепції здійснюється на основі постановчої праці «Про роль кордону в американській історії».

Зазначити також фактор впливу на американську історіографію «економізму» Чарлз Бірд (1874 – 1948), автору теорії «індустріалізму». В сфері політичної історії виділити роль «імперської школи»: Едварда Ганнінга (1856 – 1931), Гербера Осгуда (1856 -1918).

Заключне, п’яте питання, присвячене італійській історіографії, має розглядатися на прикладі анти позитивістської концепції Бенедетто Кроче (1866 – 1952). В якості розгляду його поглядів доцільно використати працю «Теорія та історія історичної науки».