1. Закони управлінської діяльності як суб’єкт-суб’єктної взаємодії

Закон – зв’язок, взаємозалежність між певними явищами об’єктивної

реальності.

Закон управлінської діяльності – зв’язок, взаємозалежність між певними явищами

управлінської діяльності.

Закони управління (за О.Є. Кузьміним, О.Г. Мельник):

• спеціалізація управління;

• інтеграція управління;

• оптимальність об’єднання;

• централізація та децентралізація управління;

• демократизація управління;

• економія часу в управлінні;

• пропорціональний розвиток систем управління.

Закони управління (за М.М. Мартиненком):

• закон спільних цілей – ефективна спільна професійна діяльність людей в організації можлива лише за наявності спільної мети:

  • люди створюють організації та координують свою діяльність, щоб досягти спільної мети, тобто кінцевих результатів;

  • чим складніші цілі, тим більше людей бере участь у їх досягненні;

  • спільна праця буде ефективною лише за умови, що результати задовольняють кожного;

  • спільні цілі діяльності визначають необхідні ресурси, засоби, види діяльності;

  • необхідність досягнення спільних цілей діяльності визначає сенс існування управління.

• закон розподілу праці – цілі організації досягаються спільною працею суб’єктів та об’єктів управління:

  • відображає сутність управління як виду діяльності;

ОКЛ 2 Продовження додатка 3

• складність управлінської діяльності зумовлює виокремлення функцій управління;

• кожна функція передбачає певний вид управлінської діяльності, але всі вони об’єднані єдиним управлінням.

• закон зовнішнього доповнення – організація повинна мати потенціал, який здатний компенсувати непередбачувані зовнішні впливи:

  • підсилення впливу зовнішніх факторів ініціює внутрішні потенційні можливості;

  • оскільки зовнішні впливи мають постійний характер, то й удосконалення організації повинне бути постійним;

  • в умовах змінюваного середовища організація набуває такі якості як зберігати свої властивості, спадковість, наступність, стабільність.

• закон інерції – ефективність діяльності організації забезпечується інформацією внутрішнього та зовнішнього середовища про результати цієї діяльності:

  • інерційність організації забезпечується складом її компонентів, їх цілісністю та здатністю злагоджено, узгоджено взаємодіяти;

  • зовнішні зв’язки організації надають інформацію про досягнення організацією результатів та необхідність подальших дій;

  • виявляється в самоорганізації, удосконаленні та адаптації.

• закон економії часу – взаємозалежність і взаємозв’язок використаного часу з отриманим результатом:

  • управління організацією повинно здійснюватися таким чином, щоб на отримання оптимального результату було витрачено мінімум часу;

  • вказує на залежність виробництва від якості робочої сили, умов, форм організації та мотивації праці.

ОКЛ 2 Додаток 4