2. Інновації в управлінській діяльності

Управління освітніми інноваціями у навчальному закладі – цілеспрямований вплив суб’єкта управління (управлінця) на об’єкт управління (організацію навчального закладу – соціальну систему, яка знаходиться в стані постійного розвитку), внаслідок чого відбуваються не лише якісні зміни об’єкта управління, але й підвищується рівень його конкурентоспроможності завдяки постійному залученню інвестицій на розробку і впровадження інновацій (за Л.І. Даниленко).

Мета інноваційного управління навчальним закладом – досягнення якісних змін об’єкта, тобто перетворення його на якісно нову, конкурентоспроможну інвестиційну систему.

Інноваційне управління забезпечує переведення соціально-педагогічної системи в якісно новий стан, більш відкритий порівняно з попереднім, створюючи сприятливі умови для:

• постійної реалізації освітніх послуг;

• здійснення оперативного інформаційного зв’язку з усіма учасниками навчально-виховного та управлінського процесів;

• інтеграції у міжнародний освітній простір;

• постійного залучення інвесторів;

• створення конкурентоспроможного середовища;

• підготовки конкурентноздатних випускників, адаптованих до швидко змінюваних вимог суспільства.

Закономірності інноваційного управління:

• прямо-пропорційна залежність між інноваційним управлінням і розвитком навчального закладу;

• обернено-пропорційна залежність між інноваційним управлінням і затратами часу учасників навчально-виховного процесу на виконання своїх функціональних обов’язків – компетенцій.

ОКЛ 2 Додаток 8

Принцип інноваційності освітнього управління, який передбачає:

• зміну мети управління навчальним закладом – постійне оновлення освітнього процесу;

• наповнення змісту управління навчальним закладом модернізованими функціями – прогнозування, політико-дипломатичними, консультативними, представницькими, менеджерськими;

• запровадження нових форм управління навчальним закладом – громадських і колегіальних форм управління, техніко-технологічних та економічних методів управління тощо.

Інновація – кінцевий продукт застосування новизни з метою зміни об’єкта управління й забезпечення економічного, соціального, науково-технічного, екологічного тощо ефекту (за Л.І. Даниленко).

Масштабні інновації – змінюють освітній процес, його мету, завдання, зміст і структуру, носять всеукраїнський характер.

До масштабних освітніх інновацій відносять:

• гуманістичну освітню парадигму;

• стратегію становлення національної свідомості;

• державні стандарти освіти;

• варіативність навчальних закладів і форм здобуття освіти;

• ступенева освіта;

• залучення учасників навчально-виховного процесу навчального закладу до самоуправління;

• кредитно-модульний спосіб оцінювання навчальних досягнень учнів або 12-бальна шкала тощо.

ОКЛ 2 Додаток 9

Локальні освітні інновації – оновлюють освітній процес, а саме змінюють методи, засоби, форми навчання, виховання та управління, носять регіональний або місцевий характер

До локальних освітніх інновацій відносять:

• індивідуальні, групові та колективні форми навчання;

• проектно-цільову, системно-модульну форми управління;

• методи активного навчання, інтерактивні методи навчання, особистісно орієнтовані технології навчання, мотиваційно-ціннісні методи виховання, екологічні методи управління, комп’ютерні та телекомунікаційні засоби навчання, комп’ютерні технології в управлінні тощо.

Управлінські інновації – спрямовують управлінську діяльність на суб’єкт суб’єктну взаємодію, яка задовольняє потреби та інтереси кожного учасника цієї взаємодії.

До управлінських освітніх інновацій відносять:

• економічні технології;

• психологічні технології;

• діагностичні технології;

• інформаційні технології;

• модернізовані зміст, методи, форми управлінської діяльності;

• громадсько-державні моделі управління;

• регіональні моделі управління;

• проектні моделі управління.

ОКЛ 2 Додаток 10