- •Економіка праці і соціально-трудові відносини
- •Передмова
- •Розділ 1 об'єкт, предмет і завдання дисципліни
- •1.1. Еволюція поглядів на категорію «праця»
- •1.2. Праця як об'єкт вивчення дисципліни
- •1.3. Предмет і завдання дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •Розділ 2 трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Характеристика та динаміка змін у структурі населення України та світового співтовариства
- •2.2. Трудові ресурси: сутність та показники виміру
- •Середня тривалість життя і вік виходу на пенсію в окремих країнах
- •2.3. Трудовий потенціал: поняття, структура і показники оцінки
- •Трактування поняття «трудовий потенціал»
- •Розділ з соціально-трудові відносини як система
- •3.1. Сутність соціально-трудових відносин
- •3.2. Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин
- •3.3. Суперечності у соціально-трудових відносинах
- •Розділ 4 соціальне партнерство
- •4.1. Сутність соціального партнерства
- •4.2. Суб'єкти соціального партнерства
- •4.3. Механізм функціонування соціального партнерства в Україні
- •Розділ 5 ринок праці і його регулювання
- •5.1. Ринок праці: поняття, функції та підходи до його диференціації
- •5.2. Структура, механізм функціонування та регулювання ринку праці
- •Розділ 6 соціально-трудові відносини зайнятості
- •6.1. Форми і види зайнятості
- •6.2. Форми безробіття
- •6.3. Регулювання зайнятості і державна політика в цій сфері
- •Розділ 7 організація і нормування праці
- •7.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •7.2. Трудовий процес: сутність, класифікація та його раціоналізація
- •7.3. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •7.4. Організація та обслуговування робочих місць
- •7.5. Умови праці та фактори їх формування
- •7.6. Визначення економічної ефективності від заходів із вдосконалення організації праці
- •7.7. Зміст, завдання, функції і принципи нормування праці. Об'єкти нормування праці
- •7.8. Робочий час та режим праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу та методи його вивчення
- •7.9. Нормативи і норми праці. Методи встановлення норм
- •7.10. Якість норм праці. Аналіз виконання норм праці та порядок їх перегляду
- •Розділ 8 продуктивн1сть і ефективність праці
- •8.1. Ефективність праці: зміст та критерії оцінки
- •8.2. Поняття і значення продуктивності праці
- •8.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •8.4. Фактори продуктивності праці: поняття, сутність і групи
- •8.5. Резерви зростання продуктивності праці
- •8.6. Управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Розділ 9 політика доходів і опла ти праці
- •9.1. Вартість робочої сили, рівень життя та структура доходів населення
- •9.2. Заробітна плата: сутність та функції
- •9.3. Принципи і складові елементи організації оплати плати
- •10.2. Планування і аналіз чисельності працівників
- •10.3. Планування і аналіз заробітної плати
- •Розділ 11 аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.1. Сутність витрат на робочу силу
- •11.2. Звітність з праці та нормативні документи
- •11.3. Аналіз обліку витрат на робочу силу
- •11.4. Проблеми оцінки вартості трудових ресурсів
- •11.5. Відображення витрат на робочу силу на рахунках бухгалтерського обліку
- •11.6. Аудит звітності з праці
- •12.2. Сутність, цілі і задачі соціологічних досліджень у сфері праці
- •12.3. Регулювання та вдосконалювання соціально-трудових відносин
- •13.2. Мета, задачі та структура Міжнародної організації праці
- •13.3. Регулювання міжнародної міграції праці
- •13.4. Співпраця України з Міжнародною організацією праці
- •Список викорситаної та рекомендованої літератури
11.6. Аудит звітності з праці
У додатку Б наведено таблицю арифметичного контролю звітів № 1-ПВ (міс), № 1-ПВ (кв.). Скориставшись цією таблицею, аудитор може переконатися, що звіт складено без арифметичних помилок.
Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» призначений для розрахунку за заробітною платою і з розрахунків з депонентами. При цьому розрахунки ведуться за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо. За кредитом цього рахунка відображається нарахована, за дебетом — виплачена заробітна плата і суми утримань податків, платежів за виконавчими документами тощо.
Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор керується Законом України «Про оплату праці», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144/95-ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50/97-ВР), а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату № 171 від 07.07.95.
Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати аудитору насамперед слід ретельно ознайомитися зі встановленими нормами для різних видів оплат.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і угодами. Конкретні розміри ставок, окладів, розцінок, надбавок, премій власник встановлює з урахуванням закону. Особи, що працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.
Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).
При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.
Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за тарифом годинну тарифну ставку треба помножити на кількість годин зміни.
Аудитор насамперед перевіряє чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників від 07.07.1995 р.
Вибірково перевіряють наявність трудових книжок працівників. Відтак перевіряють правильність оформлення табеля обліку часу.
Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 02.1998 р. № 21-466 і відповідно до Кодексу законів про працю України тривалість робочого дня при шестиденному робочому тижні — 7 годин і 5 годин перед вихідними днями — не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати.
Під час аудиту встановлюють правильність окладів і ставок з погляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці.
Перевірку розрахунків з робітниками і службовцями із заробітної плати доцільно починати із встановлення ідентичності даних аналітичного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунка 66 «Розрахунки оплати праці» у Головній книзі й балансі на однакову дату.
Для цього звіряють сальдо на перше число відповідного місяця у Головній книзі й балансі з підсумковими сумами (сумами до видачі) розрахунково-платіжних відомостей. Причинами розходжень можуть бути перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повторного списання грошових документів із віднесенням виплат у дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо з одної розрахункової відомості в іншу тощо. Потім слід перевірити достовірність первинних документів (табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати, особових рахунків, розрахункових і розрахунково-платіжних відомостей).
При почасовій оплаті праці перевіряють правильність тарифних ставок, умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок. Перевіряють, чи не включено в табелі обліку використання часу вигаданих (підставних) осіб, чи заведено на таку особу особову справу у відділі кадрів.
Правильність нарахування заробітної плати визначають так:
— перевіряється правильність застосування розцінок шляхом зіставлення з документом, де вони передбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції застосовуваним розцінкам;
— уточнюється, чи правильно визначено обсяг виконаної роботи і кількість відпрацьованого часу шляхом їхнього зіставлення з обліковими листками, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, системами приймання виконаних робіт за актами приймання-здавання робіт;
— арифметичне перевіряється правильність нарахування суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.
Під час перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати слід встановити:
— чи відповідають дані відомостей на виплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників;
— наявність у відомості печатки, підписів керівника та бухгалтера;
— чи немає у відомостях підчисток і необумовлених виправлень; чи вказані дати виплати і підписи працівників про отримання заробітної плати;
— правильність підрахунків платіжної відомості;
— чи правильно пораховані суми утриманих і перерахованих податків із заробітної плати працівників;
— ідентичність підписів у відомості й особовій справі.
Заробітна плата за період відпустки нараховується у такому порядку. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, виходячи із заробітку за дванадцять останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року (з урахуванням вихідних і святкових днів). Отриманий середньоденний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахуваних відпускних дають запис: дебет рахунку 81/ «Витрати на оплату праці», кредит рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».
Премії та заохочування, пов'язані з трудовою діяльністю, визначають на основоположення, яке розробляється на підприємстві відповідно до типового.
Під час перевірки виплати премій слід встановити:
— чи виконано умови, згідно з якими премія виплачується шляхом перевірки усіх показників за даними бухгалтерського і статистичного обліку;
— чи дотримано порядку зниження розміру або позбавлення премій тощо.
Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Питання для самоперевірки
1. Які витрати відносять до елементів «Витрати на оплату праці» та «Відрахування на соціальні заходи»?
2. Які витрати на робочу силу — є прямими, а які — непрямими?
3. Охарактеризуйте структур заробітної плати виробничого персоналу.
4. У чому полягає методика аналізу фонду заробітної плати?
5. Для чого використовують регулювання оплати праці та в чому його суть.
6. Якими нормативно-правовими актами керується аудитор під час перевірки розрахунків з оплати праці?
7. Які документи вивчає аудитор під час перевірки звітності з праці?
8. Яка послідовність дій аудитора при перевірці розрахунків з оплати праці? .
9. Які існують проблеми оцінки вартості трудових ресурсів? Перерахуйте їх.
10. Які рахунки бухгалтерського обліку призначені для відображення витрат на робочу силу?
Тести для самоконтролю
1. Розмір преміальних доплат робітникам визначається у процентах від:
а) додаткової заробітної плати;
б) сум основної та додаткової заробітної плати;
в) заводських витрат;
г) цехових витрат;
д) тарифної заробітної плати.
2. Заробітна плата робітника-відрядника залежить від:
а) годинної тарифної ставки;
б) розцінки;
в) відпрацьованого часу;
г) якості продукції;
д) кількості виготовленої продукції.
3. Заробітна плата робітника-погодинника залежить від:
а) розцінки;
б) годинної тарифної ставки;
в) кількості виготовлених деталей;
г) відпрацьованого часу;
д) якості продукції.
4. Витрати на робочу силу включають:
а) оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також роботи, що оплачуються погодинно;
б) витрати з найму, відбору робочої сили, витрати з нормування та планування чисельності персоналу і праці, витрати, пов'язані з навчанням і перенавчанням, витрати на оплату праці допоміжних робітників, зайнятих ремонтом обладнання і транспортних засобів, підготовкою та обслуговуванням робочих місць, що включаються до складу загальновиробничих витрат;
в) оплата простоїв, оплата за невідпрацьований час, оплата за брак, який виник не з вини робітника, доплати за відхилення від нормальних умов праці;
г) надбавки за якість роботи та високу майстерність, стаж роботи, винагороду за вислугу років, за підсумками роботи підприємства за рік, різні премії, пов'язані з виробничою діяльністю;
д) все вище вказане є вірним.
5. Заробітна плата між членами бригади, що працюють у різних умовах, розподіляється на основі:
а) обсягу випущеної продукції;
б) відпрацьованого часу;
в) коефіцієнта виконання норм;
г) розряду робіт;
д) коефіцієнто-годин.
6. При плануванні зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:
а) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;
б) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;
в) темпи зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати.
7. Вкажіть основні види доплат до заробітної плати:
а) за високу професійну майстерність;
б) за роботу у наднормативний час;
в) за вислугу років;
г) за час простою не з вини робітника;
д) за знання і використання в роботі іноземних мов;
є) за суміщення професій;
є) за навчання учнів;
ж) за роботу у нічний час.
8. Назвіть основні види надбавок до заробітної плати:
а) за роботу у наднормативний час;
б) за високу професійну майстерність;
в) за вислугу років;
г) за знання і використання в роботі іноземних мов;
д) за суміщення професій; є) за навчання учнів.
9. Місячний фонд заробітної плати включає:
а) доплати за навчання учнів;
б) доплати за основні і додаткові відпустки;
в) премії;
г) доплати за керівництво бригадою і роботу в нічний час;
д) доплати підліткам і матерям-годувальницям;
є) тарифну заробітну плату відрядників і погодинників;
є) денний фонд заробітної плати.
10. Коли темпи росту продуктивності праці випереджають темпи зростання його оплати, то відбувається:
а) перевитрати фонду заробітної плати;
б) економія фонду зарплати;
в) не відбувається ні яких змін.
Практичні завдання для самостійної роботи
Задача 1. Визначити відрядно-преміальну заробітну плату робітника, який за місяць виготовив 185 виробів при плані 140 шт./міс. Розцінка за складання виробу становить 10,35 грн./шт. Доплати за виконання плану 15%, а за кожний процент перевиконання плану — 1,2%.
Задача 2 Визначити заробітну плату підсобника, денна тарифна ставка якого становить 48 грн./зміну. Підсобник обслуговує двох основних робітників Змінна норма виробітку першого робітника — 20, другого — 10 шт./зміну.
Фактичний випуск за зміну на першому робочому місці становив 28 виробів, на другому — 16 виробів. Система оплати — непряма відрядна.
Задача 3. Перевірити правильність нарахувань та утримань із заробітної плати соцвнесків та податку з доходів підсобника Коваля П.П., якщо за відпрацьовані 18 робочих днів січня 2010 року нараховано 820 грн. зарплати. Утримання соцвнесків складає 53,25 грн. і 120,0 грн. податок з доходів (права на пільгу він не має). Розрахунки та бухгалтерський і податковий облік представити у вигляді таблиці.
№ |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
Сума, грн. |
Податковий облік, грн. |
||
Дт |
Кт |
ВД |
ВВ |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
Розділ 12
МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ
ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
12.1. Специфіка досліджень проблем трудової організації
в умовах ринку
Специфіка досліджень полягає у використанні спеціальних соціологічних і соціально-психологічних методів, що взаємно доповнюють один одного і несуть велику кількість нової інформації.
Соціологічне дослідження включає п'ять взаємозалежних етапів.
— підготовка дослідження; .
— збір первинної інформації, неузагальнених зведень, що підлягають подальшій обробці;
— підготовка зібраної інформації до обробки та и обробка,
— аналіз обробленої інформації; .
— написання за результатами дослідження звіту з висновками і рекомендаціями.
На першому етапі дослідження складаються програма чи проект дослідження установлюється вибірка (одиниця спостереження), визначаються методи збору інформації, проводиться пробне (пілотажне) дослідження. Програма дослідження містить загальний контур дослідження. У ній формулюються проблема, об'єкт і предмет дослідження, цілі, задачі і гіпотези дослідження, визначається його новизна, здійснюється операціоналізація понять (коли теоретичні характеристики і поняття яких-небудь процесів і явищ переводяться на емпіричний рівень можуть бути виміряні), розробляється робочий план дослідження з установленням термінів, виконавців, матеріальної бази.
Для збору інформації використовують: аналіз документів, опитування експеримент. Ось лише деякі проблеми, що вимагають дослідження в умовах ринкової системи господарювання:
1) проблеми, пов'язані з умовою і змістом пращ;
2) матеріальне становище працівників і їхній соціальний захист,
3) перспективи розвитку трудової організації в умовах різноманітності форм власності, проблеми її виживання;
4) судове поводження, фактори й умови, що на нього впливають,
5) проблеми, пов'язані з задоволеністю працею, її мотивацією,
6) ставлення до праці і трудова адаптація;
7) трудовий конфлікт, причини, шляхи вирішення і т д.
Нині проблеми власності і приватизації стають вкрай актуальними. Тому завжди необхідний аналіз не тільки їхніх економічних, а й соціальних аспектів. Розглядаючи власність з точки зору соціології, ми бачимо, до вона є об'єктом уваги людей, відіграє очевидну чи приховану роль у їхньому житті, трудовій та економічній діяльності, до неї прагнуть, тобто власності властиві соціальні аспекти. Як найбільш універсальні можна назвати такі:
— умови досягнення, підтримки і реалізації влади, панування над людьми, підпорядкування конкретних індивідів, груп, суб'єктів;
— спосіб максимального багатства, найпривабливішого і легкого виду доходу, одержання перспективного прибутку, а не поточної заробітної плати;
— соціальний престиж, умови входження до класу власників, більш привабливий, ніж клас найманих робітників;
— фактор свободи і самостійності, реалізації підприємницької психології;
— можливість прийняття управлінських рішень;
— механізм захисту в трудових відносинах, гарантії робочого місця, контролю заробітної плати, умов праці і реалізації, її продукту і т. д.
Розуміння соціального значення власності ще не дає повної відповіді на запитання про те, чому люди поводяться певним чином у конкретних ситуаціях врегулювання відносин власності, узгодження і спорів із приводу прав володіння і розпорядження. Існує чимало причин цього поводження. Спробуємо сформулювати лише деякі з них.
Насамперед, люди різняться у своїх потребах і інтересах, тому в неоднаковій мірі мають потребу у власності як засобі їхньої реалізації. Якщо одні прагнуть бути власниками будь-що-будь, то іншим власність байдужа, вони не пов'язують з нею власне благополуччя чи взагалі не вважають її необхідною в якомусь окремому випадку.
Велика кількість людей відноситься до державної власності як до найкращого соціально-економічного устрою чи навпаки, розглядає приватну власність як природний спосіб життя і спосіб вирішення всіх проблем. Навіть серед реальних власників ми знайдемо супротивників приватизації, а серед не власників — її «безкорисливих» прихильників. Цілі шари населення ставляться до приватизації як до чергової політичної кампанії, або «великої політики», у яку не слід втручатися і яка незабаром пройде, Тому вони займають або пасивно-байдужу позицію, або активно-критичну. Адже власність у випадку приватизації — цё не тільки блага і прибуток, а й відповідальність. Усі люди різною мірою здатні до відповідальності, це необхідно враховувати при вивченні даного питання.
Стосовно до власності і приватизації наглядно виявляються соціально-психологічні фактори наслідування. З одного боку, природні швидкі дії через острах відстати від інших, опинитися останнім, упустити момент для заняття гідної позиції в нових умовах праці і господарювання; з іншого — обережність, що випливає з прагнення не виконувати ризиковану роль лідера, а слідувати вже реальним прикладам благополучної реформи. При дослідженні трудової організації необхідно враховувати як різноманітність форм власності, так і відсоток власників (відсоток власності в адміністрації; фахівців у сфері інженерної й економічної праці; працівників, що виконують кваліфіковані функції, робітників, підприємців, іноземних осіб і компаній і т. д.), тому що це позначається на соціальних процесах і внутрішніх взаєминах працівників у трудовій організації.
Аналіз зміни форм власності дозволить вивчити, як міняється менталітет окремих працівників, цілих соціальних груп, їхнє трудове поводження. Наприклад, зникають конфлікти і страйки, оскільки у свідомості людей підвищується ціна робочого часу, слабшає необхідність строгого адміністративного контролю за працею, люди починають звільнятися від утриманських відносин, чекань дотацій і т. д. Навіть робітники у випадку зміни власності починають більш критично і принципово ставитися до штату і персоналу, структури й ефективності робочих місць. Зміну трудового поводження можна помітити і на повсякденному рівні. Самі працівники починають оцінювати приватні організації і підприємства значно вище, ніж державні, і судять про це за заробітною платою, якістю товарів, стилем взаємин із клієнтами, відповідальністю і переживанням працівників за авторитет підприємства.
Однак є факти, які показують, що зміна власності не впливає на менталітет працівника. Коли підприємство продовжує працювати «за старинкою», низький рівень оплати праці, немає очікуваного сплеску трудової активності працівників, позначається фактор соціальної інерції і т. д. І це теж необхідно вивчати.
У нових умовах господарювання повинне вивчатися і ставлення працівників до особистого, чужого, загального. Людям властива складна психологія в цьому питанні. Якщо одні сприймають чуже і загальне як особисте, то інші — особисте як чуже і загальне. Це може виявлятися у ставленні до власності на засоби виробництва в трудових організаціях у впливі цього ставлення на трудове поводження. Не можна випустити з уваги і процес криміналізації власності, тому що ці проблеми турбують різні шари населення.
