Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Акулов, ін. ЕКОНОМІКА ПРАЦІ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

11.6. Аудит звітності з праці

У додатку Б наведено таблицю арифметичного контролю звітів № 1-ПВ (міс), № 1-ПВ (кв.). Скориставшись цією таблицею, аудитор може переконатися, що звіт складено без арифметичних помилок.

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» призначений для розраху­нку за заробітною платою і з розрахунків з депонентами. При цьому розрахунки ведуться за всіма видами заробітної плати, премій, допо­мог тощо. За кредитом цього рахунка відображається нарахована, за дебетом — виплачена заробітна плата і суми утримань податків, пла­тежів за виконавчими документами тощо.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор керується Зако­ном України «Про оплату праці», затвердженим Постановою Верхов­ної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144/95-ВР (зі змінами і допо­вненнями до нього відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50/97-ВР), а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердже­ною наказом Мінстату № 171 від 07.07.95.

Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної пла­ти аудитору насамперед слід ретельно ознайомитися зі встановленими нормами для різних видів оплат.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сі­тки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встановлюють самостійно у колективному до­говорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і угодами. Конкретні розміри ставок, окладів, розцінок, надбавок, премій власник встановлює з урахуванням закону. Особи, що пра­цюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично ви­конану роботу. Робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з пого­динною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відо­мості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за тарифом годинну тарифну ставку треба помножити на кількість годин зміни.

Аудитор насамперед перевіряє чисельність працівників підприємс­тва і правильність її відображення у звітності згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників від 07.07.1995 р.

Вибірково перевіряють наявність трудових книжок працівників. Відтак перевіряють правильність оформлення табеля обліку часу.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 05 02.1998 р. № 21-466 і відповідно до Кодексу законів про працю України тривалість робочого дня при шестиденному робочому тижні — 7 годин і 5 годин перед вихідними днями — не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів встанов­люють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом і перевіркою да­них розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати.

Під час аудиту встановлюють правильність окладів і ставок з по­гляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці.

Перевірку розрахунків з робітниками і службовцями із заробітної плати доцільно починати із встановлення ідентичності даних аналіти­чного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з ра­хунка 66 «Розрахунки оплати праці» у Головній книзі й балансі на од­накову дату.

Для цього звіряють сальдо на перше число відповідного місяця у Головній книзі й балансі з підсумковими сумами (сумами до видачі) розрахунково-платіжних відомостей. Причинами розходжень можуть бути перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повторного списання грошових документів із віднесенням виплат у дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»; зменшення дебіторської заборгованості або збільшен­ня кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо з одної розрахункової відомості в іншу тощо. Потім слід перевірити достовір­ність первинних документів (табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати, особових рахунків, розрахункових і розрахунково-платіжних відомостей).

При почасовій оплаті праці перевіряють правильність тарифних ставок, умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і які­сних показників роботи, правильність норм і розцінок. Перевіряють, чи не включено в табелі обліку використання часу вигаданих (підстав­них) осіб, чи заведено на таку особу особову справу у відділі кадрів.

Правильність нарахування заробітної плати визначають так:

— перевіряється правильність застосування розцінок шляхом зіставлення з документом, де вони передбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асо­ртимент продукції застосовуваним розцінкам;

— уточнюється, чи правильно визначено обсяг виконаної роботи і кі­лькість відпрацьованого часу шляхом їхнього зіставлення з обліковими листками, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, системами приймання виконаних робіт за актами приймання-здавання робіт;

— арифметичне перевіряється правильність нарахування суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товаро­обороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Під час перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати слід встановити:

— чи відповідають дані відомостей на виплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників;

— наявність у відомості печатки, підписів керівника та бухгалтера;

— чи немає у відомостях підчисток і необумовлених виправлень; чи вказані дати виплати і підписи працівників про отримання заро­бітної плати;

— правильність підрахунків платіжної відомості;

— чи правильно пораховані суми утриманих і перерахованих пода­тків із заробітної плати працівників;

— ідентичність підписів у відомості й особовій справі.

Заробітна плата за період відпустки нараховується у такому по­рядку. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, ви­ходячи із заробітку за дванадцять останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заро­біток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року (з урахуванням вихідних і святкових днів). Отриманий серед­ньоденний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахуваних відпускних дають запис: дебет рахунку 81/ «Витрати на оплату праці», кредит рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

Премії та заохочування, пов'язані з трудовою діяльністю, визнача­ють на основоположення, яке розробляється на підприємстві відповідно до типового.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

— чи виконано умови, згідно з якими премія виплачується шляхом перевірки усіх показників за даними бухгалтерського і статистичного обліку;

— чи дотримано порядку зниження розміру або позбавлення пре­мій тощо.

Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утри­мання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Питання для самоперевірки

1. Які витрати відносять до елементів «Витрати на оплату праці» та «Відрахування на соціальні заходи»?

2. Які витрати на робочу силу — є прямими, а які — непрямими?

3. Охарактеризуйте структур заробітної плати виробничого персоналу.

4. У чому полягає методика аналізу фонду заробітної плати?

5. Для чого використовують регулювання оплати праці та в чому його суть.

6. Якими нормативно-правовими актами керується аудитор під час перевірки розрахунків з оплати праці?

7. Які документи вивчає аудитор під час перевірки звітності з праці?

8. Яка послідовність дій аудитора при перевірці розрахунків з оплати праці? .

9. Які існують проблеми оцінки вартості трудових ресурсів? Перерахуйте їх.

10. Які рахунки бухгалтерського обліку призначені для відображення витрат на робочу силу?

Тести для самоконтролю

1. Розмір преміальних доплат робітникам визначається у процентах від:

а) додаткової заробітної плати;

б) сум основної та додаткової заробітної плати;

в) заводських витрат;

г) цехових витрат;

д) тарифної заробітної плати.

2. Заробітна плата робітника-відрядника залежить від:

а) годинної тарифної ставки;

б) розцінки;

в) відпрацьованого часу;

г) якості продукції;

д) кількості виготовленої продукції.

3. Заробітна плата робітника-погодинника залежить від:

а) розцінки;

б) годинної тарифної ставки;

в) кількості виготовлених деталей;

г) відпрацьованого часу;

д) якості продукції.

4. Витрати на робочу силу включають:

а) оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також роботи, що оплачуються погодинно;

б) витрати з найму, відбору робочої сили, витрати з нормування та планування чисельності персоналу і праці, витрати, пов'язані з навчанням і перенавчанням, витрати на оплату праці допоміжних робітників, зайня­тих ремонтом обладнання і транспортних засобів, підготовкою та об­слуговуванням робочих місць, що включаються до складу загальновиробничих витрат;

в) оплата простоїв, оплата за невідпрацьований час, оплата за брак, який виник не з вини робітника, доплати за відхилення від нормальних умов праці;

г) надбавки за якість роботи та високу майстерність, стаж роботи, винагороду за вислугу років, за підсумками роботи підприємства за рік, різні премії, пов'язані з виробничою діяльністю;

д) все вище вказане є вірним.

5. Заробітна плата між членами бригади, що працюють у різних умовах, розподіляється на основі:

а) обсягу випущеної продукції;

б) відпрацьованого часу;

в) коефіцієнта виконання норм;

г) розряду робіт;

д) коефіцієнто-годин.

6. При плануванні зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:

а) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;

б) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;

в) темпи зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати.

7. Вкажіть основні види доплат до заробітної плати:

а) за високу професійну майстерність;

б) за роботу у наднормативний час;

в) за вислугу років;

г) за час простою не з вини робітника;

д) за знання і використання в роботі іноземних мов;

є) за суміщення професій;

є) за навчання учнів;

ж) за роботу у нічний час.

8. Назвіть основні види надбавок до заробітної плати:

а) за роботу у наднормативний час;

б) за високу професійну майстерність;

в) за вислугу років;

г) за знання і використання в роботі іноземних мов;

д) за суміщення професій; є) за навчання учнів.

9. Місячний фонд заробітної плати включає:

а) доплати за навчання учнів;

б) доплати за основні і додаткові відпустки;

в) премії;

г) доплати за керівництво бригадою і роботу в нічний час;

д) доплати підліткам і матерям-годувальницям;

є) тарифну заробітну плату відрядників і погодинників;

є) денний фонд заробітної плати.

10. Коли темпи росту продуктивності праці випереджають темпи зростання його оплати, то відбувається:

а) перевитрати фонду заробітної плати;

б) економія фонду зарплати;

в) не відбувається ні яких змін.

Практичні завдання для самостійної роботи

Задача 1. Визначити відрядно-преміальну заробітну плату робітника, який за місяць виготовив 185 виробів при плані 140 шт./міс. Розцінка за складання виробу становить 10,35 грн./шт. Доплати за виконання плану 15%, а за кожний процент перевиконання плану — 1,2%.

Задача 2 Визначити заробітну плату підсобника, денна тарифна ставка якого становить 48 грн./зміну. Підсобник обслуговує двох основних робітни­ків Змінна норма виробітку першого робітника — 20, другого — 10 шт./зміну.

Фактичний випуск за зміну на першому робочому місці становив 28 виробів, на другому — 16 виробів. Система оплати — непряма відрядна.

Задача 3. Перевірити правильність нарахувань та утримань із заробітної плати соцвнесків та податку з доходів підсобника Коваля П.П., якщо за відпрацьовані 18 робочих днів січня 2010 року нараховано 820 грн. зарплати. Утримання соцвнесків складає 53,25 грн. і 120,0 грн. податок з доходів (права на пільгу він не має). Розрахунки та бухгалтерський і податковий облік представити у вигляді таблиці.

№

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Податковий облік, грн.

Дт

Кт

ВД

ВВ

1

2

3

4

5

6

7

Розділ 12

МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ

ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

12.1. Специфіка досліджень проблем трудової організації

в умовах ринку

Специфіка досліджень полягає у використанні спеціальних соціологічних і соціально-психологічних методів, що взаємно доповнюють один одного і несуть велику кількість нової інформації.

Соціологічне дослідження включає п'ять взаємозалежних етапів.

— підготовка дослідження; .

— збір первинної інформації, неузагальнених зведень, що підляга­ють подальшій обробці;

— підготовка зібраної інформації до обробки та и обробка,

— аналіз обробленої інформації; .

— написання за результатами дослідження звіту з висновками і рекомендаціями.

На першому етапі дослідження складаються програма чи проект дослідження установлюється вибірка (одиниця спостереження), визначаються методи збору інформації, проводиться пробне (пілотажне) дослідження. Програма дослідження містить загальний контур дослідження. У ній формулюються проблема, об'єкт і предмет дослідження, цілі, задачі і гіпотези дослідження, визначається його новизна, здійснюється операціоналізація понять (коли теоретичні характеристики і поняття яких-небудь процесів і явищ переводяться на емпіричний рівень можуть бути виміряні), розробляється робочий план дослідження з установленням термінів, виконавців, матеріальної бази.

Для збору інформації використовують: аналіз документів, опиту­вання експеримент. Ось лише деякі проблеми, що вимагають дослі­дження в умовах ринкової системи господарювання:

1) проблеми, пов'язані з умовою і змістом пращ;

2) матеріальне становище працівників і їхній соціальний захист,

3) перспективи розвитку трудової організації в умовах різномані­тності форм власності, проблеми її виживання;

4) судове поводження, фактори й умови, що на нього впливають,

5) проблеми, пов'язані з задоволеністю працею, її мотивацією,

6) ставлення до праці і трудова адаптація;

7) трудовий конфлікт, причини, шляхи вирішення і т д.

Нині проблеми власності і приватизації стають вкрай актуальними. Тому завжди необхідний аналіз не тільки їхніх економічних, а й соціа­льних аспектів. Розглядаючи власність з точки зору соціології, ми ба­чимо, до вона є об'єктом уваги людей, відіграє очевидну чи прихова­ну роль у їхньому житті, трудовій та економічній діяльності, до неї прагнуть, тобто власності властиві соціальні аспекти. Як найбільш універсальні можна назвати такі:

— умови досягнення, підтримки і реалізації влади, панування над людьми, підпорядкування конкретних індивідів, груп, суб'єктів;

— спосіб максимального багатства, найпривабливішого і легкого виду доходу, одержання перспективного прибутку, а не поточної заро­бітної плати;

— соціальний престиж, умови входження до класу власників, більш привабливий, ніж клас найманих робітників;

— фактор свободи і самостійності, реалізації підприємницької психології;

— можливість прийняття управлінських рішень;

— механізм захисту в трудових відносинах, гарантії робочого місця, контролю заробітної плати, умов праці і реалізації, її продукту і т. д.

Розуміння соціального значення власності ще не дає повної відпо­віді на запитання про те, чому люди поводяться певним чином у конк­ретних ситуаціях врегулювання відносин власності, узгодження і спо­рів із приводу прав володіння і розпорядження. Існує чимало причин цього поводження. Спробуємо сформулювати лише деякі з них.

Насамперед, люди різняться у своїх потребах і інтересах, тому в неоднаковій мірі мають потребу у власності як засобі їхньої реалізації. Якщо одні прагнуть бути власниками будь-що-будь, то іншим влас­ність байдужа, вони не пов'язують з нею власне благополуччя чи вза­галі не вважають її необхідною в якомусь окремому випадку.

Велика кількість людей відноситься до державної власності як до най­кращого соціально-економічного устрою чи навпаки, розглядає приватну власність як природний спосіб життя і спосіб вирішення всіх проблем. Навіть серед реальних власників ми знайдемо супротивників приватиза­ції, а серед не власників — її «безкорисливих» прихильників. Цілі шари населення ставляться до приватизації як до чергової політичної кампанії, або «великої політики», у яку не слід втручатися і яка незабаром пройде, Тому вони займають або пасивно-байдужу позицію, або активно-критичну. Адже власність у випадку приватизації — цё не тільки блага і прибуток, а й відповідальність. Усі люди різною мірою здатні до відпові­дальності, це необхідно враховувати при вивченні даного питання.

Стосовно до власності і приватизації наглядно виявляються соціа­льно-психологічні фактори наслідування. З одного боку, природні швидкі дії через острах відстати від інших, опинитися останнім, упус­тити момент для заняття гідної позиції в нових умовах праці і господарювання; з іншого — обережність, що випливає з прагнення не ви­конувати ризиковану роль лідера, а слідувати вже реальним прикладам благополучної реформи. При дослідженні трудової організації необ­хідно враховувати як різноманітність форм власності, так і відсоток власників (відсоток власності в адміністрації; фахівців у сфері інженерної й економічної праці; працівників, що виконують кваліфіковані функції, робітників, підприємців, іноземних осіб і компаній і т. д.), то­му що це позначається на соціальних процесах і внутрішніх взаєминах працівників у трудовій організації.

Аналіз зміни форм власності дозволить вивчити, як міняється мен­талітет окремих працівників, цілих соціальних груп, їхнє трудове пово­дження. Наприклад, зникають конфлікти і страйки, оскільки у свідомос­ті людей підвищується ціна робочого часу, слабшає необхідність стро­гого адміністративного контролю за працею, люди починають звільня­тися від утриманських відносин, чекань дотацій і т. д. Навіть робітники у випадку зміни власності починають більш критично і принципово ста­витися до штату і персоналу, структури й ефективності робочих місць. Зміну трудового поводження можна помітити і на повсякденному рівні. Самі працівники починають оцінювати приватні організації і підприєм­ства значно вище, ніж державні, і судять про це за заробітною платою, якістю товарів, стилем взаємин із клієнтами, відповідальністю і пережи­ванням працівників за авторитет підприємства.

Однак є факти, які показують, що зміна власності не впливає на менталітет працівника. Коли підприємство продовжує працювати «за старинкою», низький рівень оплати праці, немає очікуваного сплеску трудової активності працівників, позначається фактор соціальної інер­ції і т. д. І це теж необхідно вивчати.

У нових умовах господарювання повинне вивчатися і ставлення працівників до особистого, чужого, загального. Людям властива скла­дна психологія в цьому питанні. Якщо одні сприймають чуже і загаль­не як особисте, то інші — особисте як чуже і загальне. Це може вияв­лятися у ставленні до власності на засоби виробництва в трудових організаціях у впливі цього ставлення на трудове поводження. Не мо­жна випустити з уваги і процес криміналізації власності, тому що ці проблеми турбують різні шари населення.