13.3. Регулювання міжнародної міграції праці

Сферою інтересів Міжнародної організації праці є боротьба з безробіттям, розвиток системи професійної освіти і перепідготовки кадрів у зв'язку з безробіттям, міграційними процесами, порушенням прав людини, умовами праці, охороною навколишнього середовища та ін.

Міжнародні міграційні процеси регулюються країнами, які беруть участь в обміні трудовими ресурсами.

Міграція трудових ресурсів — переміщення людей у міжнародно­му територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного проживання.

Рис. 13.2. Напрямки регулювання міграційних процесів

Регулювання цих питань здійснюється на одно-, дво-, та багатосто­ронніх засадах.

Одностороннє регулювання мас на меті державне регулювання міграційних процесів відповідно до національних інтересів без узго­дження з іншими країнами.

Двостороннє регулювання передбачає укладання двосторонніх міждержавних угод.

Багатостороннє регулювання міграційних процесів ґрунтується на міжнародних угодах та конвенціях, укладених на регіональному світо­вому рівнях, в рамках інтеграційних об'єднань.

Регулюванням міжнародної міграції робочої сили займається і МОП, метою якої є:

— сприяння забезпеченню соціальної справедливості для трудящих;

— організація безкоштовної служби допомоги мігрантам;

— запобігання недостовірному інформуванню мігрантів;

— полегшення від'їзду, переміщення й прийом емігрантів;

— розробка міжнародної політики та програми спрямованої на поліпшення умов праці та життя;

— встановлення міжнародних трудових стандартів;

— здійснення програми технічного співробітництва.

МОП прийняла більше 300 конвенцій у галузі міграції робочої сили.

Систематизовані Конвенції і Рекомендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла біля 200 Конвенцій і Рекомен­дацій з широкого спектра питань у сфері праці. Це — основні права люди­ни, зайнятість і навчання, умови праці або техніка безпеки і гігієна праці.

Право на працю — одне з основних прав людини. Уперше це пра­во було проголошено у Загальній Декларації прав людини в 1948 році. Ст. 23 Декларації проголошує, що кожна людина має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі і сприятливі умови праці, належні умови професіональної підготовки, соціальний захист, соціальну та медичну допомогу, самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні й

культурні права зазначається, що право на працю — це право кожної людини отримати можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Міжнародно-правові акти про працю підкреслюють неприпустимість примусової праці. Європейська конвенція про права людини (1959 р.), Конвенція МОП № 29 про примусову або обов'язкову працю (1930 р.) визнача­ють примусову працю як будь-яку роботу або службу, що вимагається від будь-якої особи під загрозою покарання, якщо тільки ця особа не запропонувала добровільні послуги. При цьому зазначається, що не є примусовою праця, що застосовується в зв'язку з надзвичайними (непереборними) обставинами, внаслідок законів про обов'язкову війсь­кову службу, а також те, що виконується внаслідок судового вироку. Конвенція №105 про скасування примусової праці вказує на неприпу­стимість примусової праці як засобу політичного впливу (виховання) або як міри покарання за наявність чи за висловлення політичних по­глядів (переконань), протилежних встановленій політичній, соціальній або економічній системі. Саме ці дві конвенції (№ 29 і № 105) ратифі­кувала найбільша кількість держав (Конвенцію № 29 ратифікували 143 держави, а Конвенцію № 105 — 129 держав). Україною було ратифі­ковано 58 Конвенцій МОП (Додаток В).

Важлива роль в регулюванні міграційними процесами покладена на Міжнародну організації міграції (MOM), Міжурядові комітети з пи­тань міграції, Комісія ООН з народонаселення. МОП співробітничає зі всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВОЗ) і Міжнародною асоціацією соціального забезпечення (МАСЗ).Таким чином діяльність МОП в області соціально-трудових відносин сприяє підвищенню доб­робуту та поліпшенню якості трудового життя, вирішенню ряду про­блем пов'язаних з міжнародним рухом робочої сили.