- •Кафедра географії та краєзнавства основи ландшафтознавства
- •Розділ 1. Глобальний рівень організації природи землі
- •1.2.3. Джерела енергії процесів у географічній оболонці
- •1.2.4. Вертикальна ярусність географічної оболонки розділ 2. Загальні закономірності географічної оболонки
- •Розділ 3. Природні комплекси регіонального та локального рівнів
- •Розділ 4. Ландшафти, змінені під впливом діяльності людини
- •Розділ 1. Глобальний рівень організації природи землі
- •1.1. Вступ
- •1.1.1. Поняття про природні комплекси та геосистеми
- •1.1.2. Місце землезнавства і ландшафтознавства в системі географічних наук
- •1.1.3. Об’єкт, предмет і завдання курсу “Основи ландшафтознавства”
- •1.1.4. Історія розвитку ландшафтознавства
- •1.2. Співвідношення основних понять, що відображають глобальний рівень організації природи Землі
- •1.2.1. Поняття географічний простір, географічна оболонка, біосфера та ландшафтна сфера
- •1.2.2. Межі, склад та будова географічної оболонки
- •1.2.3. Джерела енергії процесів у географічній оболонці
- •1.2.4. Вертикальна ярусність географічної оболонки
- •1.2.5. Контактні зони у географічній оболонці
- •Розділ 2. Загальні закономірності географічної оболонки
- •2.1. Основні закономірності географічної оболонки
- •2.1.1. Закономірність цілісності географічної оболонки
- •2.1.2. Закономірність кругообігів речовини та перетворення енергії
- •Циркуляція атмосфери
- •Кругообіги океанічних течій
- •Світовий кругообіг води
- •Біологічні кругообіги
- •2.1.3. Закономірність ритмічності у географічній оболонці
- •2.2. Зональність як закономірність просторової організації географічної оболонки
- •2.2.1. Причини зональності
- •2.2.2. Поясно-зональні структури на суходолі і океані
- •2.2.3. Періодичний закон географічної зональності
- •2.3. Азональність як закономірність просторової організації географічної оболонки
- •2.3.1.Чинники фізико-географічної диференціації азонального характеру
- •2.3.2. Циркумокеанічні структури
- •2.3.3. Секторність природи материків
- •2.3.4. Циркумконтинентальні структури
- •2.3.5. Висотна поясність
- •2.3.6. Морфоструктурна диференціація природних комплексів
- •2.4. Полярна асиметрія як закономірність просторової організації географічної оболонки
- •2.4.1. Асиметрія фігури Землі
- •2.4.2. Прояви полярної асиметрії у літосфері та гідросфері
- •2.4.3. Прояви полярної асиметрії в атмосфері
- •2.4.4. Прояви полярної асиметрії у біосфері та природній зональності
- •2.5. Закономірність безперервності та нерівномірності розвитку географічної оболонки
- •2.5.1. Відмінність понять динаміка та розвиток географічної оболонки
- •2.5.2. Основні етапи розвитку географічної оболонки
- •2.5.3. Інтегральна спрямованість розвитку географічної оболонки
- •2.5.4. Коротка історія розвитку географічної оболонки
- •2.5.5. Поняття ноосфера і антропосфера
- •2.5.6. Людство як компонент географічної оболонки
- •Розділ 3. Природні комплекси регіонального та локального рівнів
- •3.1. Фізико-географічне районування
- •3.1.1. Сутність фізико-географічного районування
- •3.1.2. Принципи фізико-географічного районування
- •3.1.3. Методи фізико-географічного районування
- •3.1.4. Одиниці фізико-географічного районування
- •3.1.5. Схеми фізико-географічного районування
- •Обґрунтування трьохрядної системи а.Г.Ісаченко
- •3.1.6. Значення фізико-географічного районування.
- •3.2. Ландшафтний (локальний) рівень диференціації географічної оболонки
- •3.2.2. Компоненти ландшафту
- •3.2.3. Чинники ландшафтоутворення
- •3.2.4. Морфологічні одиниці ландшафту
- •Р ис. 6. Вплив рельєфу на формування фацій
- •3.2.5. Типологічна класифікація фацій
- •3.2.6. Урочища та їх типологія
- •3.3. Зміни в ландшафтах
- •3.3.1.Структура ландшафту
- •3.3.2. Функціонування ландшафту
- •3.3.3. Динаміка ландшафту
- •3.3.4. Розвиток ландшафту
- •3.4. Систематика природних ландшафтів.
- •3.4.1. Класифікація природних ландшафтів Землі
- •3.4.2. Критерії виділення таксономічних одиниць класифікації ландшафтів
- •3.4.3. Основні типи ландшафтів на Землі: серії теплозабезпеченості та ряди вологозабезпеченості
- •Розділ 4. Ландшафти, змінені під впливом діяльності людини
- •4.1. Антропогенна трансформація ландшафтів
- •4.1.1. Основні чинники нестійкості ландшафту до антропогенних впливів
- •4.1.2. Поняття про антропогенні модифікації природних комплексів
- •4.1.3. Види ландшафтів за ступенем антропогенної трансформації
- •4.1.4. Поняття про культурний ландшафт (за а.Г.Ісаченком)
- •4.2. Основи вчення про антропогенний ландшафт
- •4.2.1. Поняття про антропогенний ландшафт
- •4.2.2. Особливості класу селитебних антропогенних ландшафтів
- •4.2.3.Особливості класу сільськогосподарських антропогенних ландшафтів
- •4.2.4.Особливості класу сакральних антропогенних ландшафтів
- •4.2.5.Особливості тафальних ландшафтів
- •Список літератури для вивчення курсу а) Основна література
- •Додаткова література
- •Рецензія
- •Рецензія
2.2. Зональність як закономірність просторової організації географічної оболонки
2.2.1. Причини зональності
Сутність закономірності зональності полягає в закономірній зміні природних компонентів і утворених ними природних комплексів по широті (від екватора до полюсів). Зональність обумовлюється збільшенням енергетичної основи усіх процесів у географічній оболонці — сонячної радіації — від полюсів до екватора. Багато фізико-географічних явищ розподіляються на земній поверхні у формі витягнутих вздовж паралелей смуг або субширотно. Така просторова структура властива передусім кліматичним, гідрологічним, гідрохімічним явищам, ґрунтовому і рослинному покриву.
В основі такого просторового розподілу явищ полягає закономірне надходження на землю сонячної радіації, що спадає в середньому від екватора до полюсів пропорційно до географічної широти. Протягом року внаслідок зміни кута нахилу земної осі до площини орбіти характер надходження сонячної радіації змінюється, причому в літні місяці найбільше значення атмосферної радіації характерне для полюса (полярний день). В атмосфері потоки сонячної радіації перетворюються (відбиваються, поглинаються), внаслідок чого розподіл сонячної радіації, що надходить до земної поверхні, ускладнюється.
Відбивні здатності земних покривів, теплоємкість і теплопровідність, перенесення теплової енергії призводять до величезного ускладнення розподілу теплоенергетичних характеристик. Головна закономірність, властива розподілу сонячної радіації на верхній межі атмосфери — її зменшення від екваторіальних широт до полярних, — зберігається в просторовій структурі поглиненої радіації, радіаційного балансу, температури повітря.
Ця закономірність полягає в основі виникнення п'яти теплових поясів: жаркого, двох помірних і двох холодних. Теплові пояси виділяли ще в Стародавній Греції, причому про симетрію північної і південної півкуль судили, можливо, на підставі дедукції і методу аналогії. У Арістотеля (4 ст. до н. е.) вже були докази кулястості Землі, а звідси було відносно просто зрозуміти, що за жарким поясом у південній півкулі пояси мають повторювати пояси північної півкулі.
Через сезонне переміщення зазначених поясів тиску виникає просторова диференціація на сім типів поясів: 1) екваторіальний; 2) субекваторіальний; 3) тропічний; 4) субтропічний; 5) помірний; 6) субарктичний та 7) арктичний. У південній півкулі формується аналогічна система. Оскільки екваторіальні пояси двох півкуль зливаються, загальна кількість кліматичних поясів на земній поверхні дорівнює тринадцяти.
Кліматичні пояси є підставою для виділення географічних поясів — найбільших зональних підрозділів географічної оболонки. Кількість географічних поясів і навіть їх назви збігаються з кліматичними. Однак межі кліматичних і географічних поясів збігаються не всюди. Це можна побачити, зіставивши розташування поясів на картах.
Ступінь прояву зональності неоднакова для різних природних компонентів і розподіляється так: клімат — рослинність — тваринний світ — ґрунти — поверхневі води — ґрунтові води — рельєф. Чітко виділяються поясні структури, що мають широтне простягання: пояси освітленості, кліматичні пояси, географічні пояси.
Останні визначаються величинами радіаційного балансу (ккал/см2 рік), тобто залишкової сонячної радіації, яка продуктивно використовується у кожному географічному поясі на різноманітні процеси — випаровування, нагрівання, переміщення повітря і води, літогенезу, продукування біомаси, утворення ґрунту тощо. Географічні пояси мають наскрізний характер, розповсюджуються по широті і на суходолі, і на океанічну поверхню у зв’язку з аналогічним (кількісно) енергетичним базисом взаємодії природних компонентів.
