Лікування набрякового синдрому. Гострий гломерулонефрит.

Як правило, призначення дієти № 7, постільний режиму, обмеження вживання рідини приводять до зменшення й зникненню набряків. При виражених набряках, особливо в комбінації з артеріальною гіпертензією, слід проводити розвантажувальні дні:

- цукровий (150 г цукру й 1-2 склянки кип'яченої води з лимоном; уся кількість води й цукру розподіляється на 4-5 приймань);

- овочевий (1,5 кг різних овочів у вигляді салату без солі з невеликою кількістю сметани, рослинної олії; уся кількість овочів розподіляється на 4-5 приймань);

- кавуновий (1,5 кг кавуна на день, по 300 г 5 раз у день);

- фруктовий або ягідний (1,5 кг фруктів або ягід - яблука, полуниця, виноград, малина - по 250 г 6 раз на день).

Якщо набряки не зникають, призначають сечогінні засоби, що не виявляють нефротоксичної дії: гіпотіазид 50-100 мг у день; фуросемід 40-80 мг у день; урегіт 50-100 мг у день; тріампур-композитум (комбінація гіпотіазида й тріамтерена) по 1 таблетці 2-3 рази в день; верошпірон (альдактон) 75-200 мг у день. Сечогінні засоби призначають короткими 3-5 денними курсами, при необхідності для досягнення діуретичного ефекту поєднують два-три препарати (наприклад, гіпотіазид + фуросемід + альдактон).

Якщо набряки являються проявленим нефротичного синдрому, те, крім перечисленнях заходів, необхідно провести внутрішньовенне переливання плазми, альбуміну, призначати лікування гепарином, імунодепресантами.

При лікування салуретиками можливий розвиток гіпокаліємії, у таких випадках назначаються дієта, багата калієм, і препарати калію.

Лікування ГНН.

При розвитку ГНН при гострому гломерулонефриті різко обмежують застосування рідини, калію та білка, виключають із раціону натрій, призначають великі дози сечогінних засобів, гепарину, преднізолону, при неефективності цих заходів проводиться гемодіаліз.

Лікування набрякового синдрому при хронічному гломерулонефриті.

Набряки при хронічному гломерулонефриті звۥязані з гіпоальбумінемією і різким зниженням здатності нирок виділяти натрій і воду. Основними напрямками лікування набрякового синдрому при хронічному гломерулонефриті є:

- дотримання постільного режиму при виражених набряках;

- обмеження в дієті повареної солі до 0,5-2,3 г у добу (залежно від виразності набряків);

- оптимальна кількість білка в дієті (не менш 1 г/кг у добу);

- застосування сечогінних засобів (див. вище);

При розвитку вираженої ХНН препаратів вибору є фуросемід, тому що тіазідні діуретики малоефективні, а лікування верошпироном і тріамтереном недоцільно у зв'язку зі здатністю антагоністів альдостерону викликати гіперкаліємією.

- при виражених набряках рекомендуються розвантажувальні дні;

- при гіпоальбумінемії й гіпопротеінемії показане внутрішньовенне вливання альбуміну, плазми;

- при виражених набряках, рефрактерних до лікування, проводиться ультрафільтрація крові (гемодіаліз у режимі ультрафільтрації) при цьому за одну 2-3-годинну процедуру видаляється до 2-3 л рідини;

- при невеликих набряках можна одержати ефект при лікуванні сечогінними рослинами.