Загальні принципи лікування хронічних прогресуючих захворювань нирок

1. Етіологічна терапія.

По можливості елімінації етіологічних факторів при різних нефропатіях: бактеріальних, вірусних, токсичних.

2. Патогенетична терапія.

Препарати, що впливають на імунне запалення.

Глюкокортикостероїди. Цитостатичні препарати. Алкілуючі агенти (циклофосфамід і хлорбутін). Методи терапії, прийом всередину, внутрішньовенна «пульс»-терапія. Селективні імуносупресорів. Циклоспорин.

Антикоагулянти, антиагреганти.

3. Нефропротективна терапія.

Групи ліків з передбачуваною і доведеним нефропротективным дією: ІАПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II 1 типу. Антагоністи кальцію з нефропротективными властивостями. Інші антигіпертензивні препарати з передбачуваним нефропротективным дією.

Корекція ліпідних, пуринових порушень. Вплив інгібіторів гідроксіметілглютаріл-КоА редуктази на прогресування нефросклерозу. Нефропротективные властивості гепаринів.

Особливості фармакокінетики препаратів у хворих з порушеною функцією нирок. Небезпека поліпрагрмазіі.

4. Симптоматична терапія.

Значення немедикаментозних методів лікування (режим, дієта, питний режим). Роль дієти в гальмуванні прогресування ниркової недостатності і профілактики її метаболічних ускладнень. Основні принципи дієтотерапії в нефрології. Завдання дієти у хворих зі зниженою функцією нирок.

Діуретики. Білкові препарати для парентерального введення. Кетостеріл.

Корекція остеопатії. Лікування анемії.

5. Ектракорпоральние методи лікування

Плазмаферез. Гемо і іммуносорбція. Ультрафільтрація.

Поєднані методи лікування.

Подальше ведення хворих.

Дотримання режиму – виключення переохолоджень, стресів, фізичного перевантаження.

Дієта – стіл № 7.

Завершення/продовження медикаментозного лікування.

Фітотерапія

Спостереження протягом року: щоквартально вимірювання АТ, загальний аналіз крові,

загальний аналіз сечі, добова протеїнурія (при нефротичному синдромі), концентрація

креатиніну і/або сечовини у сироватці крові.

Санаторно-курортне лікування у період ремісії (кліматичні фактори).

Санація та усунення вогнищ інфекції.

Працевлаштування на роботу, не пов’язану із переохолодженням, фізичними перевантаженнями, стресами.

Направлення на МСЕК (при тривалій активності хронічного ГН, важкому нефротичному синдромі і АГ).

Диспансерне спостереження проводиться нефрологом поліклініки для встановлення

характеру перебігу захворювання (стабільний, прогресуючий ) на підставі пе­ріодичних

(двічі на рік) оглядів хворого, динаміки аналізів сечі, крові, ви­значення функціона

льного стану нирок. Необхідно звільнити хворого від щеплень, введення -глобуліну,

рекомендувати зменшити фізичні та психічні перевантаження, проводити санацію

хронічних вогнищ інфекції.

Тривалість диспансерного спостереження після гострого інтерстиціального

нефриту 5 років. Обов'язково слід обстежувати хворого після респіраторних інфекцій,

травм, пере­охолоджень тощо. Хворим протипоказана праця у шкідливих умо­вах. Після

гострого ТІН доцільне звільнення від перевантажень і забезпечення щадного режиму не

менше як на 3—4 міс. Праце­здатність у хворих, які одужали, повністю відновлюється.

У разі ХНН частота обстежень хворого збільшується до 4—6 разів на рік.