Оригінальні графічні техніки
Рисунок
Малювання – один з найдавніших видів творчості, який прийшов з епохи палеоліту. Первісна людина, створюючи наскальні зображення тварин, продряпуючи прикрашання на виробах з кістки або каменю, користувалась одним з основних художніх засобів, притаманних рисунку, -- лінії. Проте поняття рисунка, початок його історії як особливого виду мистецтва відноситься до більш пізнього часу: на Далекому Сході до ІІ ст. до н.е. (час винайдення паперу), а на європейському континенті – до ХІ-ХІІ ст. Великий художник епохи Відродження Мікеланджело писав свого часу: “Рисунок – це джерело і душа всіх видів зображення і корінь кожної науки”.
Рисунок – це передовсім зображення на аркуші паперу, поле якого є складовою частиною композиційної побудови в малюнку. Співвідношеннями розмірів чистого поля паперу і зображення, розподілом форм і об’ємів, іноді намічених кількома швидкими лініями, рисувальник створює ілюзію простору, реальності, яка набуває того ж ступеню переконливості, що і в живопису.
Матеріали, якими малюють художники, відрізняються великим різноманіттям. Розрізняють дві групи технік: “суху” і “вологу”. До першої відносяться рисунки олівцем, вуглем, сангіною і пастеллю, до другої – малюнки пером і пензлем з використанням рідких фарбових речовин, таких як туш, бістр, сепія та акварель. Кожна техніка створює свій художній і кольоровий ефект. Нерідко художник, досягаючи потрібного враження, сполучає у малюнку кілька технік.
За своїм характером і призначенням рисунок може бути то швидким начерком, що фіксує миттєві враження художника, то початковим ескізом композиції майбутньої картини, то абсолютно закінченим твором, що отримує право на самостійне життя.
Найбільш ранні малюнки на папері відносяться до межі середньовіччя і Відродження. Першим, за словами Вазарі, хто “ввів звичай малювати живих людей з натури”, був великий італійський художник початку ХІУ ст. Джотто.
«Сухі» техніки
Рисунок олівцем
Найбільш розповсюдженою технікою рисунку є різноманітні олівці: графітні, італійські, свинцеві, кольорові.
Графітний олівець створює сіруватий тон з легким відблиском. Італійський володіє глибиною та інтенсивністю чорного тону, матового і бархатистого. Свинцевий олівець відрізняється темно-сірим відтінком.
1 2
Сєров в.О. Портрет балерини т.П.Карсавіної.1909. Графітний олівець.
Едуард Мане. Портрет мадам Жюль Вийме. Б. 1880. Італійський олівець.
Рисунок вуглем, сангіною, пастеллю
Вугіль, сангіна, пастель належать до так званих «сухих» технік.
Вугіль – матеріал для малювання у вигляді тонких паличок, отриманих шляхом обпалу дерева, або виготовленням з вугільного порошку (пресований вугіль). Рисунки вуглем володіють особливою бархатистістю.
Леонардо да Вінчі Свята Анна з Марією, малим Христом та Іоанном Хрестителем. 1490. Коричневий папір, вугіль.
Сангіна ( від лат. кров) – рисувальний матеріал, що виготовляється у вигляді паличок і володіє відтінками від коричневого до червоного кольору.
Пастель – рисувальний матеріал у вигляді кольорових паличок. Нею працюють на жорсткому папері або картоні, в минулому на пергаменті. Виконаний пастеллю твір має матову пухнасту поверхню, відрізняється дзвінкою інтенсивністю кольору.
1 2 3