1. Рембрандт. Портрет Иоганнеса Втенбогарта. Фрагмент. 1633-34. Амстердам, Рейскмузеум.

2. Левицький л.Г. Портрет Урсули Мнішек. 1782. Москва, Третьяковська галерея.

3. Леонардо да Вінчі. Мона Ліза (Джоконда). 1506-09. Париж, Лувр.

Багатошаровий живопис – це техніка живопису, що засновується на нанесенні декількох шарів фарби. Кожен шар необхідно висушити перед нанесенням наступного. Техніка має кілька етапів: підмальовок, пастозна прорисовка і лесування. Олійні фарби діляться на покривні непрозорі (білила, кадмій, стронцієва жовта), напівпрозорі (більшість земляних фарб), прозорі лесувальні (краплак, смарагдова зелена, сієна натуральна, умбра, ультрамарин).

У ІІ пол. ХІХ ст. з'явився живопис роздільними мазками різного кольору, що були розраховані на оптичне змішування кольорів, коли глядач розглядає ту чи іншу картину на певній відстані. Цією технікою користувались імпресіоністи К.Моне, А.Сіслей, К.Піссаро, О.Ренуар та інші. Нео-імпресіоністи Ж.Сера і П.Сіньяк накладали мазки на полотно у вигляді окремих кольорових крапок. Ця техніка отримала назву пуантилізм або дивізіонізм.

1 2 3

1. Каміль Піссарро. Сільська місцевість. Церква і ферма в Ераньї. 1895.

2. Поль Синьяк. Папський палац. Авіньйон. Б. 1990. Париж, Музей д’Орсе.

3. Тео ван Рейссельберг. Потрет Жанни Піссарро. 1895.

8.4. Формат, обрамлення, етапи роботи над живописним твором

У станковому живописі велику роль грає формат картини. Він також пов'язаний з особливостями живописної техніки, композиції, інтер'єру, для якого призначено картину. Найчастіше художники віддають перевагу прямокутному (вертикальний чи горизонтальний) формату. Але він може бути і круглим (тондо), овальним або ж виконаний у найвигадливіших формах, наприклад, так звані дюседепорти – декоративні композиції над дверима, що широко застосовувались в мистецтві рококо.

Формати живописних творів

Прямокутний формат – пейзаж (марина, ведута), портрет

Квадратний формат - зустрічається рідко через труднощі

композиційних рішень

Люнет – застосовувався переважно в класичному стилі

Тондо – формат, що часто використо-вують для портрета

Еліпс – використовується для портретів, картин релігійної тематики

Найбільш розповсюдженим форматом для картини є чотирикутний, причому чистий квадрат зустрічається рідше, ніж чотирикутний, що більше, чи менше витягнутий вгору або вшир. Деякі епохи цінували круглий формат (tondo), овал. Вибір формату не має випадкового характеру, що формат зазвичай має глибокий, органічний зв’язок як зі змістом художнього твору, з його емоційним тоном, так і з композицією картини, що в ньому однаково яскраво відображається й індивідуальний темперамент художника, і смаки цілої епохи.

Горизонтальний, витягнутий формат краще застосовувати для розповідної композиції, для послідовного розгортання руху повз глядача. Тому до такого формату охоче звертаються художники, налаштовані епічно, ті, що прагнуть до активної композиції, до дії,-- наприклад, італійські живописці XIV і І пол. XV ст. (особливо у фрескових композиціях). Навпаки, формат квадратний або той, в котрому вишина дещо перебільшує над шириною, неначе відразу зупиняє динаміку дії і надає композиції характеру урочистої репрезентації. В свою чергу, при значному перебільшенні вишини над шириною композиція знову набуває динамізму, сильне тяжіння, але на цей раз вгору або донизу; такий вузький формат був особливо до душі художникам аристократичним, декоративним або налаштованим містично (маньєристи, Греко), які прагнули втілити певні емоції, настрої.

Деякі формати і форм та обрамлень в різні часи

1 2 3

1. Фра Філіппо Ліппі. Богоматір з Немовлям і святими Фредіаном і Августином. Вівтар Барбадорі. 1437-38.

Париж, Лувр.

2. Филип Фейт. Сім років великого достатку. 1816—1817. Берлін, Стара національна галерея.

3. Ганс Гольбейн Молодший. Дармштадтська Мадонна (Мадонна сімейства Майєр). 1526. Німеччина,

Швебиш-Халле, Церква іонітів.

1 2 3

1. Мікеланджело. (1475-1564, Італія). Святе сімейство. Тондо. 1503-1504.Флоренція, Галерея Уффіци.

2. Клод Лоррен. Сільський пейзаж з видом замка Гандольфо.1639. Велика Британія, Кембридж, 1639. Музей

Фіцуїльяма.

3. ЛевицькийД.Г. Портрет Варвари Єрмолаївни Новосильцевої. 1780. Москва, Третьяковська галерея.

1 2 3

1. Десюдепорт в палаці Сан-Сусі, літній резиденції Фрідриха Великого. І пол. 18 ст. Німеччина.

2. Серж Філінгер. Хліб з маслом або Сніданок художника. Поч. 21 ст.

3. Ежен Делакруа. Гесіод і Муза. Розпис паруса під куполом Поезії. Бурбонський палац. 1833-47. Париж.

Такими ж різними, як формати, можуть були й обрамлення картин – рами

Зазвичай, перед тим, як розпочати роботу над картиною чи стінописом, художник створює численні ескізи й етюди, в яких конкретизує свій задум, розробляє окремі деталі, колорит майбутнього твору. Цей попередній процес добре можна побачити в багатьох ескізах і етюдах О.Іванова до картини «З'явлення Христа народу».

1 2 3