Модуль і. Етнічний та етнополітичний контекст української історії Вступ до першого модулю

Враховуючи, що тема модулю стосується складного питання взаємодії між різними етносами у складі певної держави, слід визначитися з основними категоріями та поняттями етнополітики та показати актуальність проблем національного розвитку в історії України.

Етнополітика як наука вивчає відносини між етносами (націями) і державою, у складі якої вони постійно проживають. Отже, етнополітика — це політичний аспект національних проблем, тобто те, в який спосіб та чи інша держава їх вирішує. Відносини різних етносів між собою в межах однієї держави також відносяться до етнополітики.

При цьому взаємодіють суб’єкти етнополітики — державні нації, державна влада, які визначають суть, зміст, способи розв’язання етнонаціональних проблем, і об’єкти етнополітики (національні меншини та етнічні групи), на які спрямована дія влади державної (титульної) нації, корінного етносу.

Актуальність етнополітики як суспільно-політичної практики, як науки та навчального предмета обумовлюється тим, що:

— у світі фактично немає моноетнічних держав, отже етнополітичні проблеми — універсальні, вони тією чи іншою мірою, в тому чи іншому конкретному вияві стосуються всіх держав, усього людства;

— причиною сучасних воєн, тероризму, силових зіткнень здебільшого є не стільки прагнення територіальних надбань, скільки міжнаціональні (міжетнічні) чи релігійні конфлікти.

Етнополітика як суспільна практика існує в будь-якій державі з поліетнічним складом населення. Нині у світі є понад 200 держав, однак лише близько 20 з них є етнічно однорідними. Всі інші — поліетнічні, і в них проживає 5 і більше відсотків представників національних меншин. Ці останні різні за чисельністю і співіснують поряд з титульним народом-етносом.

В українській історії етнополітика посідає особливе місце. По-перше, протягом усієї історії Україна була (і залишається) країною з поліетнічним складом населення. По-друге, в тривалі періоди бездержавного існування, коли українці були переважно об’єктом етнополітики інших держав, етнополітичні проблеми становили чи не визначальний зміст їхньої історії. По-третє, в історично нетривалі періоди української державності, коли українська влада поставала в ролі суб’єкта етнополітики, їй доводилося вирішувати надзвичайно складні проблеми налагодження конструктивних відносин з представниками різних етносів, які мешкали на українській території.

Що стосується етнополітики як науки, то вона системно й різнобічно почала вивчатися порівняно нещодавно, в середині ХХ ст. Саме в цей час тривав справжній національно-етнічний ренесанс, обумовлений поширенням ідей національного самовизначення. Водночас майже 40 млн. європейців у результаті перекроювання політичної карти Європи після Другої світової війни опинилися в статусі національних меншин. Українці були найбільшою з-поміж них. На додаток, у повоєнний період в усьому світі спостерігався справжній вибух радикально-войовничого націоналізму. Перелічені проблеми потребували не лише політичного вирішення, а й серйозного наукового осмислення.

Якщо етнополітика як наука сформувалася лише в ХХ ст., то міжетнічні відносини як суспільно-політична реальність існували протягом тисячоліть. Лише первісна форма суспільної організації людства не мала етнічного поділу, отже не знала й міжетнічних проблем. Етнополітичні відносини в сучасному розумінні починають формуватися з появою перших держав. Тоді ж зароджується й етнополітична думка, яка переважно зосереджувалася довкола пошуків відповіді на кардинальне питання: як будувати відносини між різними етносами в поліетнічних суспільствах.

Лекції

Лекція 1. Історіософські концепції щодо формування

та розвитку українського етносу

Історіографія ґенезису українського народу. Основні етапи етногенезу українців. Становлення української нації. Формування та розвиток історико-етнографічних регіонів України.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекції

Історична карта:

— Розселення східнослов’янських племен.

Фотоальбом:

— «Видатні українці».

Література

1. Толочко П. П. Київська Русь / Толочко П. П. — К. : Абрис, 1996. — С. 229–255.

2. Юрій М. Т. Етногенез та менталітет українського народу / Юрій М. Т. — К : Кондор, 2008. — С. 8–91.

3. Брайчевський М. Ю. Вступ до історичної науки: Навч. посібн. / Брайчевський М. Ю. — К. : Аса-Летіа, 1995. — С. 168.

4. Баран В. Д. Слов’яни у первісності і ранньому середньовіччі: збірник вибраних етнологічних праць / Баран В. Д. — К. : Міленіум, 2011. — С. 69–71, 89–97.

Завдання на СРС

1. Визначте особливості формування історично-етнографічних регіонів України.

2. Розкажіть про литовську та польську експансії на українських землях в етнополітичному вимірі.

Лекція 2. Етнополітика та її особливості в різні періоди

життя українського народу

Проблема етнічного походження Київської Русі. Етнічна структура Давньоруської держави. Литовсько-польські унії: етнополітичний аспект. Етнополітична складова Козацько-гетьманської держави. Етнополітичний фактор в умовах інкорпорації українських земель до складу Російської та Австро-Угорської імперії.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекції

Історичні карти:

— Розселення східнослов’янських племен;

— Київська Русь у ІХ–Х ст.;

— Галицько-Волинське князівство;

— Польсько-Литовська експансія;

— Українські землі у складі Російської імперії початку XVIII ст.

Література

1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. — С. 58–80.

2. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / Грушевський М. С. — К. : Веселка, 1990. — С. 31–38, 105–108, 111–114.

3. Етнографія України: Навч. посібн. / За ред. С. А. Макарчука. — Львів : Світ, 1994. — С. 520.

4. Історія України: Соціально-політичні аспекти. Навч. посібн. / За ред. проф. Б. П. Ковальського. — Ч. І. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 15–69.

Завдання на СРС

1. Розкажіть, які етноси мешкали на сучасних українських землях від найдавніших часів до сьогодення.

2. Проаналізуйте етнічний склад населення Криму в різні історичні періоди.

Лекція 3. Етнополітичні аспекти української історії

нового та новітнього періоду

Спроби Центральної Ради, Гетьманського уряду та Директорії УНР вирішити етнополітичні проблеми в Україні за доби української національної революції (1917–1920 рр.). Етнополітичні фактори у політиці радянської влади в Україні (1920–1991 рр.). Стратегічні напрями етнополітики сучасної України.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекції

Схеми:

— Національний склад населення України. Національні меншини та етнічні групи з невизначеним статусом.

Історичні карти:

— Україна в 1917–1920 рр.;

— Радянська Україна в міжвоєнний період;

— Російськомовне населення УРСР (1970 р.).

Література

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. проф. Б. П. Ковальського. — Ч. І. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 70–98.

2. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — С. 26–33, 45–48.

3. Мала енциклопедія етнодержавознавства / Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. — К. : Довіра, Генеза, 1996. — С. 435–653.

Завдання на СРС

1. Проаналізуйте динаміку розвитку національних відносин в УРСР в радянські часи.

2. Розкрийте зміст основних засад національної політики сучасної України.

Лекція 4. Історичні аспекти міграційних явищ в Україні.

Українська діаспора

Причини українського еміграційного руху, його періодизація. Українська діаспора в країнах колишнього СРСР. Українці в Європі. Українська діаспора в інших країнах світу.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекції

Історична карта:

— Українці в світі.

Література

1. Мисечко А. І. Українська діаспора: Навч.-метод. посіб. / Мисечко А. І. — О. : Астропринт, 2002. — 68 с.

2. Табачник Д. В. Україна — діаспора: можливості економічної співпраці: довідник: у 2 ч. / Табачник Д. В., Москаль Г. Г., Попок А. А. — К. : Альтерпрес : 2004. — Ч. 1. — Т. 1: Економічні можливості регіонів України. — 522 с.; Ч. 1. — Т. 2 : Економічні можливості регіонів України. — 473 с.

Завдання на СРС

1. Складіть таблицю: «Українці у світі: новітні статистичні відомості».

2. Розкажіть про внесок діаспори у збереження національної ідентичності українського народу.

3. Проаналізуйте роль української діаспори в соціально-економічному, політичному і культурному житті країн її проживання.

Семінарські заняття

Семінар 1. Етнополітика та її особливості в різні періоди

життя українського народу

План

1. Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу.

2. Етнополітика та її особливості у часи Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Козацько-гетьманської держави.

3. Становище українських земель у складі Російської та Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської) імперій: етнополітичний аспект.

Навчально-методичні видання

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х частинах. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 33–36, 53–70.

Джерела

1. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: Збірник док. і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — С. 66–67, 92–95, 221, 340, 342–343, 454–455.

Література

1 Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): Конспект лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка й ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

2. Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: Навч. посібн. / авт. та упоряд.: О. Кісь та ін.; голов. ред. П. Кендзьор. — Львів : ЗУКЦ, 2012. — 332 с.

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: етнос, етногенез, етнополітика, титульна (державна) нація, національні меншини, моноетнічний та поліетнічний склад населення, міжетнічна толерантність, національно-персональна автономія.

Даючи відповідь на перше питання «Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу», передусім необхідно розкрити зміст наукової проблеми походження слов’ян загалом та східних, зокрема. Зважте на те, що, базуючись на археологічних, антропологічних, лінгвістичних та інших джерелах, протягом тривалого часу дослідники намагаються відшукати основу зародження слов’янських племен. Охарактеризуйте теорії, що постали унаслідок цих наукових пошуків (дунайську, скіфо-сарматську, вісло-дніпровську, вісло-одерську, дніпро-одерську та ін.), визначте авторів цих теорій.

Відповідаючи на питання про формування та розвиток українського етносу, зверніть увагу на те, що існує чимало наукових визначень поняття «етнос». Яке з них, на Вашу думку, є найбільш прийнятним?

Зважте на те, що частина науковців (польських, російських) трактують етногенез українського народу, виходячи з політичних та ідеологічних міркувань. Зокрема, російські історики здебільшого обстоюють тезу етнічної єдності українського, російського та білоруського народів, подекуди намагаються заперечити етнічну винятковість українців. Натомість деякі польські дослідники стверджують, що минуле українського народу, зокрема доби Київської Русі, було творінням виключно українців, тож росіяни не мають права претендувати на це минуле, але водночас дещо з цього минулого є складовою польської історії. Розкрийте зміст наукових концепцій походження українського народу: російськоцентричної (І. Гізель, М. Карамзін, М. Погодін, С. Соловйов), автохтонно-автономістичної (М. Максимович, М. Драгоманов, М. Грушевський), однокореневого походження трьох східнослов’янських народів (М. Державін, Д. Лихачов, Б. Греков, В. Мавродін). Розкажіть про наукові, політичні обґрунтування цих теорій. Яка з них, на Вашу думку, є найбільш достовірною і чому?

Розглядаючи друге питання «Етнополітика та її особливості у часи Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Козацько-гетьманської держави», необхідно подати визначення поняття «етнополітика», з’ясувати її суб’єкт та об’єкт. Зважте на те, що протягом усієї історії український народ виступав як об’єктом, так і суб’єктом етнополітики, і що це було пов’язано з його державним чи бездержавним статусами.

Окресліть проблему етнічного походження та етнічної структури, розкрийте зміст теорій моноетнічного та поліетнічного складу Київської Русі. Зверніть увагу на те, що, на думку прихильників концепції однокореневого походження трьох східнослов’янських народів, Київська Русь була моноетнічною державою. Натомість прихильники автохтонно-автономістичної концепції розглядають Київську Русь як поліетнічну державу і стверджують, що до її складу в різні періоди існування входили, окрім східних слов’ян, також представники різних етносів: угро-фінські, балтські, тюркські, печенізькі племена. Також велику роль у житті Київської Русі відігравав варязький етнос. Критично проаналізуйте аргументи істориків на підтвердження цих концепції. Яка з них, на Вашу думку, більш достовірна? Обґрунтуйте свою відповідь.

Як ви вважаєте, чи була міжетнічна толерантність характерною особливістю політики Київської Русі?

Характеризуючи етнополітику доби Галицько-Волинського князівства, розпочніть з аналізу етнічного складу держави. Зверніть увагу на те, що особливістю її етнічного життя було постійне втручання іноземців у внутрішні справи, зокрема в міжусобні війни між князями Волині і Галичини. Чи стала, на Вашу думку, боротьба за об’єднання галицько-волинських земель визвольною війною за незалежність Галицько-Волинського князівства? Аргументуйте свою відповідь.

Зважте на те, що протягом XIV–XVI ст. українські землі перебували у складі інших держав: Буковина в складі Молдавського князівства, Закарпаття — Угорщини, Галичина і частина Волині потрапили до складу Польщі, більша частина Волині, Східне Поділля, Київщина та Переяславщина ввійшли до Великого князівства Литовського.

Аналізуючи міжетнічне протистояння українців і поляків у період війни 1648–1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького, з’ясуйте фактори, що його спричинили. Визначте причини українсько-польського протистояння в ході цієї війни. Розкажіть про трагічну долю єврейства у цей період.

Характеризуючи етнополітичну ситуацію доби Гетьманщини, особливо Руїни, зверніть увагу на поступове зростання російського впливу на землях Лівобережжя та Слобожанщини. Розкажіть про політику колонізації й заселення українських земель росіянами, сербами, німцями, болгарами, греками та ін. Проаналізуйте причини і наслідки цього процесу.

Висвітлення третього питання «Становище українських земель у складі Російської та Австрійської (з 1867 р. — Австро-Угорської) імперій: етнополітичний аспект» необхідно почати із з’ясування становища українських земель у складі Російської імперії. Зважте на те, що з першої половини XVIII ст. царат починає апробовувати на цих землях нову імміграційну політику. Спочатку Петро І, а пізніше Катерина ІІ запрошують на землі Півдня і Південного сходу переселенців з інших країн: болгар, німців, греків, молдаван, румунів, вірмен. Тож у результаті такої колонізаційної політики на південноукраїнських землях національний склад населення став доволі строкатим. Проаналізуйте політику царського уряду щодо іноземних поселенців на південних землях. Розкажіть про політику асиміляції національних меншин. Розкрийте зміст і значення Валуєвського циркуляру (1863 р.) та Ємського указу (1876 р.). Проаналізуйте національну політику російського уряду щодо інших народів, які мешкали на території України (євреїв, кримських татар, поляків).

Охарактеризуйте ситуацію на західноукраїнських землях, котрі опинились у складі Австрійської імперії внаслідок трьох поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст. Зверніть увагу на те, що на початку ХІХ ст., в умовах австрійського панування, польська шляхта відновила свій вплив на західноукраїнських територіях. Таким чином, становище українців Галичини мало чим відрізнялося від попередньої доби. З’ясуйте особливості життя українців в Північній Буковині та в Закарпатті.

Розкриваючи питання, проаналізуйте як змінила етнополітичну ситуацію в Австрійській імперії революція 1848–1849 рр. Висвітліть діяльність Головної Руської Ради (ГРР), становище українців після об’єднання у 1861 р. українських та польських земель у єдиний коронний край Галичини і Володимирії. Охарактеризуйте становище українців Північної Буковини та Закарпаття в цей період. Розкажіть про зміни, які відбулися після прийняття Конституції 1867 р.

Теми реферативних виступів

1. Основні етапи етногенезу українців.

2. Наукові концепції походження назви «Україна».

3. Особливості формування, етапи розвитку історико-етнографічних регіонів України.

4. Етнополітичне становище українських земель у Великому литовському князівстві та Речі Посполитій: компаративний аналіз.

5. Етнополітика Речі Посполитої на українських землях.

Питання для дискусії

1. Критично проаналізуйте існуючі в сучасній історіографії концепції з питання існування давньоруської народності?

2. З’ясуйте причини, наслідки колонізації південноукраїнських земель урядом Російської імперії в XVIII ст.

3. У чому полягають історичні уроки міжетнічних конфліктів, що мали місце на українських землях у минулому?

Семінар 2. Етнополітичні аспекти української історії

новітнього періоду

План

1. Особливості етнополітики в часи перебування України у складі СРСР.

2. Основні засади формування етнополітики Української держави після проголошення її незалежності.

3. Міграція та еміграція українців. Українська діаспора.

Навчально-методичні видання

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х ч. — Ч. 1. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 70–84, 89–98.

Джерела

1. Етнонаціональна історія України в документах та матеріалах / ред. П. С. Сохань [та ін.]. — К. : [Б. м.], 1997. — 167 с.

2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення: збірник док. і матеріалів / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — К.; Чернівці : Книга ХХІ, 2008. — С. 629–630, 637–638, 665, 667–672, 676–677, 837–838; 881–887, 906–907, 915–917, 922–923.

Література

1. Антонюк О. Історичні основи етнополітики в Україні / О. Антонюк // Людина і політика. — 2003. — № 2. — С. 25–31.

2. Історія України (етносоціальні та державотворчі аспекти): конспект лекцій для студ. усіх спеціальностей та форм навчання / В. Ф. Панібудьласка та ін. — К. : КНУБА, 2007. — 56 с.

Методичні рекомендації з підготовки до семінару

Основні терміни та поняття: політика коренізації, українізація, депортація народів, міжетнічні конфлікти, концепція «зближення і злиття націй», міграція, еміграція, імміграція, діаспора.

Розкриваючи зміст першого питання «Особливості етнополітики у часи перебування України у складі СРСР», необхідно передусім зважити на те, що після поразки української національної революції 1917–1920 рр. на більшій частині території України було остаточно встановлено радянську владу. Охарактеризуйте радянську національну політику. Розкажіть про рішення ХІІ з’їзду РКП(б) у 1923 р. стосовно запровадження політики коренізації, український різновид якої увійшов в історію під назвою українізації. Чому, на Вашу думку, радянській владі довелося піти на цей крок? Якими були наслідки реалізації політики коренізації (українізації) в контексті національного відродження українців не лише на території УСРР, але й у місцях їх компактного проживання на території СРСР. З’ясуйте, як політика коренізації сприяла задоволенню національно-культурних потреб національних меншин на території радянської України. Зверніть увагу на те, що вже з початку 30-х рр. ХХ ст. політика українізації почала згортатися, оскільки в СРСР утверджувався тоталітарний режим. Проаналізуйте, які наслідки це мало для українців.

Визначте особливості етнополітики радянського керівництва під час Другої світової та Великої вітчизняної воєн. Розкажіть про масові депортації народів (кримських татар, греків, вірмен, мешканців Західної України) як покарання за «нелояльність» до радянської влади.

З’ясуйте, як вирішувалися територіальні проблеми між Радянським Союзом і сусідніми державами в повоєнний період. Розкажіть про примусове переміщення населення: чехів та словаків до Чехословаччини, поляків з української території до Польщі, і, відповідно, українців з Польщі до УРСР. Які зміни відбулися в етнополітиці радянського керівництва в повоєнний період, з чим це було пов’язано?

Зауважте, що за доби «відлиги», що розпочалася 1956 р., національна політика в СРСР, і, зокрема, в УРСР, зазнала певних змін. Як, на Вашу думку, можна пояснити неоднозначність наступних дій радянської влади: з одного боку — у другій половині 50-х  — першій половині 60-х рр. ХХ ст. розпочалося видання фундаментальних наукових праць, покликаних підвищити престиж української науки і культури (Українська радянська Енциклопедія, Історія української літератури, Словник української мови тощо), проте з другого боку — у 1958 р. було ухвалено закон, спрямований на реформування системи освіти, одна зі статей якого дозволяла батькам обирати мову навчання для дітей.

Визначте особливості політики русифікації в СРСР у 70-х рр. ХХ ст., особливо зверніть уваги на прояви цієї політики у сфері освіти, науки, культури. Які наслідки, на Вашу думку, мала політика русифікації? Аргументуйте свою відповідь.

При висвітленні другого питання «Засади формування етнополітики Української держави після проголошення її незалежності» слід зважити на те, що після розпаду СРСР та створення незалежних держав постало питання про необхідність у формуванні нової етнополітичної доктрини України. Як створювалася нова модель української державної етнополітики?

Зауважте, що особливість етнополітичної ситуації в Україні з моменту проголошення її незалежності полягає в тому, що, по-перше, у спадщину від СРСР вона отримала досить складну міжетнічну ситуацію, пов’язану з реалізацією радянської концепції «зближення та злиття націй»; по-друге, відродження української державності збіглося в часі з пошуками шляхів зміцнення національної ідентичності й самоусвідомленням українців як державної нації.

Першочерговим завданням молодої Української держави стало формування таких умов для існування етносів, котрі б надали можливість мирно жити та культурно розвиватися всім народам на її території. З листопада 1991 р., коли Верховна Рада прийняла «Декларацію прав національних меншин», керівництво України почало активно проводити політику в цьому напрямі, що остаточно було оформлено в Конституції України (1996 р.). Проаналізуйте основні законодавчі акти, які відбивають суть етнополітичної доктрини сучасної української держави. Доведіть, що Україна є державою з поліетнічним складом населення й головним стратегічним напрямом її сучасної етнополітики є мирне співіснування громадян різних національностей, їхній вільний етнокультурний розвиток.

Характеризуючи етнополітику незалежної України, важливо усвідомити, що громадяни різних національностей складають її народ. Згадайте, що це було зафіксовано в «Декларації про державний суверенітет України» ще 1990 р. Отже, український народ об’єднує представників різних національностей – українців, росіян, євреїв, поляків та всіх інших, які постійно мешкають на території України.

Аналізуючи сучасну етнополітичну карту України, подайте кількісну характеристику національних меншин, які постійно мешкають на території України, як вони співвідносяться між собою та з усім населенням країни; розкажіть про їхні відносини з українцями. Розкриваючи питання, зверніть увагу на те, що політичні структури в Україні та поза її межами часто використовують національний чинник для досягнення власних політичних цілей. Визначте, які нині існують етнічні конфліктогенні зони на території України. Особливу увагу зверніть на ситуацію в анексованому Російською Федерацією Криму та Луганській, Донецькій областях. Якою, на Вашу думку, є причина загострення міжетнічних взаємин у цих українських регіонах?

Розкажіть про процес повернення на батьківщину осіб, депортованих у радянські часи за національною ознакою. Оскільки ця проблема не тільки економічна, але й етнополітична, визначте, яких заходів Українська держава вживає щодо розвитку й відновлення культури цих народів. Які ще, на Вашу думку, існують проблеми в етнополітиці України на сучасному етапі? Перелічте їх, визначте шляхи їх подолання.

Розглядаючи третє питання «Міграція та еміграція українців. Українська діаспора», необхідно охарактеризувати головні напрями, причини та етапи виїзду українців зі своїх етнічних земель. Особливо слід звернути увагу на землі, які ввійшли до складу інших держав і залишаються поза межами сучасної України внаслідок урегулювання кордонів з сусідніми державами: Мармароський та Сучавський повіти (Румунія), Лемківщина (Словаччина), північно-східна частина Угорщини та ін.

Визначте особливості міграції українців за часів входження українських земель до складу Російської імперії, а пізніше — Радянського Союзу. З’ясуйте причини переселення українців у різні історичні періоди та визначте регіони, до яких вони переїжджали (Сибір, Далекий Схід, Казахстан, Середня Азія). Розкажіть про становище української діаспори у країнах колишнього СРСР.

Висвітліть особливості еміграції українців у різні історичні періоди до країн Європи: Франції, Чехословаччини, Польщі, Німеччини, Австрії, Великої Британії, Румунії та ін. Окремо розгляньте еміграцію в Південну Америку (Бразилія, Аргентина, Венесуела, Чилі, Парагвай), Північну Америку (Канада, США) та Австралію.

Визначаючи еміграційні процеси на рубежі ХХ–ХХІ ст., зупиніться на характеристиці тимчасової еміграції (явище заробітчанства), проаналізуйте також виїзд громадян України за кордон для постійного проживання.

Розкажіть про українську діаспору, її зв’язки з батьківщиною. Розгляньте взаємодію Української держави з українськими діаспорами різних країн, визначте роль держави в підтримці українців за кордоном.

Теми реферативних виступів

1. Національне питання в Російській імперії на початку ХХ ст.

2. Етнополітичні аспекти української національної революції 1917–1920 рр.

3. Етнополітика на західноукраїнських землях в міжвоєнний період.

4. Повернення депортованих народів Кримського півострова у роки незалежності України.

5. Внесок української діаспори у становлення незалежної Української держави.

Питання для дискусії

1. Якими, на Вашу думку, мають бути складові державної етнополітики сучасної України?

2. Визначте основні напрями взаємодії Української держави з українською діаспорою.

3. Які, на Вашу думку, існують проблеми в етнополітиці України на сучаному історичному етапі? Запропонуйте шляхи їх подолання.

Модуль ІІ. Історичний поступ української держави

Вступ до другого модулю

Історія державотворення на українських землях — найактуальніша проблема в історіографії. Дуже важливо ознайомитися з основними категоріями та поняттями теорії державотворення, витоками й чинниками формування держави як політичного інституту. Характеристика перших державних утворень на території українських земель — Кіммерії, Скіфії, Сарматії, грецьких міст-полісів, Антського царства, їхнього державного устрою та органів влади дає відповідь на питання, як вони вплинули на процес державотворення на українських землях.

Аналіз системи влади Київської Русі й Галицько-Волинського князівства, визначення форми їх державного устрою, вивчення головних державних установ та органів управління сприяє виявленню демократичних традицій державотворення на сучасних українських землях, які продовжувалися у військовій демократії Української козацько-гетьманської держави.

Боротьба за утворення Української Народної Республіки стала головною метою урядів Центральної Ради та Директорії в часи української національно-демократичної революції 1917–1920 рр. Республіканські риси мала авторитарна форма правління Української держави гетьмана П. Скоропадського. Також у цей період на західноукраїнських землях було створено ЗУНР. Проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. свідчило про наміри українців жити в незалежній соборній державі.

Більшовицький уряд України також змушений був урахувати республіканські історичні традиції українського державотворення. Не випадково було проголошено Українську Соціалістичну Радянську Республіку, де впроваджувалася форма управління — Ради.

На особливу увагу заслуговує період відродження незалежної демократичної Української держави на сучасному етапі. Важливо осмислити особливості процесів, пов’язаних з формуванням основних атрибутів державності, міжнародним визнанням незалежної України, законодавчим оформленням основних гілок державної влади. Глибше зрозуміти суть політичних процесів, основних досягнення та прорахунків на шляху державотворення незалежної України допоможуть знання про умови прийняття Конституції України (1996 р.), осмислення спроби оновлення держави на засадах парламентсько-президентської республіки.

Надзвичайно важливим є геополітичний аспект української історії. Геополітика, як сучасна наука, вкрай необхідна для формування політичної культури майбутніх інженерів, громадян своєї країни. Засвоєння її засад на прикладі історії України дає молоді бачення геополітичної побудови світу як системи зв’язків між специфічними географічними факторами країни й глобальними політичними, економічними та іншими процесами, допомагає наблизитися до мистецтва управління ними. Важливо також визначити геополітичні координати суверенної держави України для пояснення актуальних проблем у її минулому й сьогоденні.

Лекції

Лекція 1. Основні закономірності, сутність

початкових етапів державотворення

Концепції державності в українській історичній науці. Найдавніші держави на території України. Київська Русь та Галицько-Волинське князівство, їх державний лад, система органів державного управління та етапи розвитку. Політично-адміністративний устрій України в ХІV — першій половині ХVІІ ст. Козацько-гетьманська держава — Військо Запорозьке.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекції

Історичні карти:

— Київська Русь ІХ–Х ст.;

— Галицько-Волинська держава.

Таблиці:

— Державне управління в Київській Русі;

— Державне управління у Великому Князівстві Литовському;

— Організація Верховної влади та козацького самоврядування в Запорізькій Січі;

— Державне управління в Гетьманській державі Б. Хмельницького.

Література

1. Бойко О. Д. Історія України / Бойко О. Д. — К. : Академія, 2001. — С. 5–174.

2. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / Брайчевський М. Ю. — К. : Наукова думка, 1968. — С. 105.

3. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / Заг. ред. Ковальського Б. П. — Ч. ІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2003. — С. 3–28.

Завдання на СРС

1. Норманська концепція походження назви «Русь», утворення Київської Русі, її оцінка в сучасній історіографії.

2. Українське козацтво як державотворча сила.

3. Утворення української держави — Війська Запорозького, її державно-політична та соціально-економічна організація.

4. Причини та наслідки ліквідації автономного устрою Гетьманщини.

Лекція 2. Еволюція українського державотворення в 1917–1920 рр.

Пошук оптимальних людей державного будівництва

Українська Центральна Рада на шляху автономістсько-федералістських орієнтацій. Проголошення УНР. Українська держава П. Скоропадського, її внутрішня і зовнішня політика. Відтворення УНР під проводом Директорії. Проголошення ЗУНР. Акт злуки УНР та ЗУНР. Основні причини поразки українських політичних сил у революції 1917–1920 рр. Історичне значення української революції.

Дидактичні засоби, що забезпечують наочність лекції

Таблиці:

— Формування органів державного управління в Україні у період Центральної Ради;

— Державне управління в період правління гетьмана П. Скоропадського;

— Державне управління періоду Директорії УНР;

— Державне управління в Україні за конституціями 1919 р. та 1937 р.

Література

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / Заг. ред. Ковальського Б. П. — Ч. ІІ. — К., 2003. — С. 29–82.

2. Новітня історія України: 1900–2000 / За ред А. Г. Слюсаренка. — К. : Вища школа, 2002. — С. 147–260.

3. Політична історія України / За ред. В. І. Танцюри. — К. : Академія, 2001. — С. 33–44, 49–55, 56–69.

Завдання для СРС

1. Національне питання в програмних українських політичних партій та рухів і боротьба за його реалізацію в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.

2. Українська революція 1917–1920 рр.: досягнення й прорахунки в державотворчих змаганнях.

3. Західноукраїнські землі у 1918–1920 рр., боротьба за відродження Української держави.

Лекція 3. Державотворчі процеси в Україні у

радянський період, їх історичне місце

Історичні умови становлення радянської форми державності в Україні. Політико-правовий статус України у складі СРСР. Особливості конституційного процесу в радянській Україні. Обмеження суверенітету та правосуб’єктності УРСР на міжнародній арені.

Література:

1. Історія України ХХ — початку ХХІ ст.: Навч. посіб. / П. П. Панченко, Н. П. Барановська, С. С. Падалка та ін. / Заг. ред. В. А. Смолія. — К. : Знання, 2004. — С. 47–60, 150–223.

2. Литвин В. М. Україна: міжвоєнна доба (1921–1938 рр.) / Литвин В. М. — К. : Альтернативи, 2003. — С. 512.

3. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928 рр.) / Кульчицький С. — К. : Основа, 1996. — С. 396.

4. Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор / Конквест Р. — К. : Либідь, 1993. — С. 384.