Лекція 4. Суспільно-політичні трансформації в незалежній Україні

Утворення політичних партій, становлення багатопартійної системи та її вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Етапи й особливості формування соціальної політики в контексті нових реалій кінця ХХ — початку ХХІ ст. Українська церква та проблеми духовного відродження нації.

Література

1. Крисаченко В. С. та ін. Україна: крок у ХХІ ст. (соціально-політичний аналіз) / Крисаченко В. С. та ін. — К. : НІСД, 2002. — С. 620.

2. Новітня історія України (1900–2000 рр.): Підручник (За ред. В. Г. Кременя) — К., 2001. — С. 390.

3. Історія України / За ред. Б. П. Ковальського — К. : Вища школа, 1998. — С. 58–167.

4. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — Ч. ІІІ. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — С. 105–125.

Завдання для СРС

1. Культура та освіта в умовах суверенного розвитку України.

2. Історичне реформування релігійних конфесій в Україні на сучасному етапі, їх взаємовплив та стосунки з державою.

3. Сучасна соціальна політика України та заходи щодо подолання кризових явищ.

4. Утворення багатопартійної системи та її вплив на громадсько-політичне життя сучасної України.

Семінарські заняття

Семінар 6. Формування та діяльність громадських, культурних

і політичних організацій в українському суспільстві

до початку ХХ ст.

План

1. Початок українського національного відродження та його вплив на активізацію суспільно-політичного руху на українських землях у першій половині ХІХ ст.

2. Національно-культурний і революційно-демократичний рухи в Україні у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.

3. Створення та діяльність українських політичних партій на початку ХХ ст.

Навчально-методичні видання

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Навч. посібн. / За ред. Б. П. Ковальського. — У 4-х частинах. — Ч. 3. — К. : НТУУ «КПІ», 2006. — С. 58–82.

2. Світлична В. В. Історія України: Навч. посібн. для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. — Вид. 2-ге, виправлене і доповнене / Світлична В. В. — К. : Каравела; Львів : Новий Світ, 2000, 2002. — С. 115–125, 128–132.

Джерела

1. Історія України (соціально-політичні аспекти): Хрестоматія / Автор-упорядник С. О. Костилєва. — К. : НТУУ «КПІ», 2009. — С. 272–276.

Література

1. Сарбей В. Г. Національне відродження України / Сарбей В. Г. — К. : Альтернативи, 1999. — 336 с. — (Україна крізь віки. — Т. 9. — С. 30–132, 174– 210, 262–281).

Методичні рекомендації з підготовки семінарського заняття

Основні терміни та поняття: суспільно-політичне життя, національне відродження, опозиційний рух, масонські ложі, декабристи, конфедерація, національно-визвольний рух, громади, ліберальні реформи, політичні партії, соціалістична ідеологія, марксизм, революція.

Висвітлюючи перше питання «Початок українського національного відродження та його вплив на активізацію суспільно-політичного руху на українських землях у першій половині ХІХ ст.», варто пам’ятати, що в цей період Україна не становила єдиного цілого. Вона перебувала у складі двох імперій. 9/10 території України (Слобідська, Лівобережна, Правобережна, Південна) були в складі Російської імперії. Пізніше ці землі отримали назву Наддніпрянської України. 1/10 української території, а саме Західна Україна (Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина) була складовою Австрійської імперії (Австро-Угорщини). Тому доцільно окремо зупинитися на висвітленні особливостей українського національного відродження та його впливу на активізацію суспільно-політичного руху в зазначений період на території як Наддніпрянської, так і Західної України.

Наведіть визначення поняття «національне відродження» і з’ясуйте основні складові українського національного відродження.

Перелічте етапи українського національного відродження в Наддніпрянщині (фольклорно-етнографічний, культурно-літературний і політичний), подайте характеристику кожного з них. Зверніть увагу на те, що національна свідомість українців почала пробуджуватися ще наприкінці ХVІІІ ст. і набрала сили в першій половині ХІХ ст. у Лівобережній та Слобідській Україні. Поясніть, чому саме на цих територіях розпочався даний процес.

Зауважте, що однією з передумов українського національно-визвольного руху в Наддніпрянщині було те, що козацька старшина мала підтвердити своє походження, аби набути статусу російського дворянства. Назвіть та проаналізуйте інші передумови руху.

Даючи відповідь на питання, зверніть увагу на те, що війна 1812 р. з Наполеоном радикалізувала суспільство. Так, в Україні виникли масонські організації (ложі), які започаткували організований опозиційний царизмові рух. Окресліть значення у процесі національного відродження заснованих у 20-ті рр. ХІХ ст. в Україні таємних організацій: «Південне товариство» (1821–1825 рр.) з центром у Тульчині на чолі з полковником П. Пестелем та «Товариство об’єднаних слов’ян» у Новограді-Волинському (1823–1825 рр.) на чолі з офіцерами братами Борисовими.

Розкажіть про відновлення історії українського народу на основі історичних документів. Зверніть особливу увагу на першу загальну працю з історії України «Історію Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського (1822 р.), п’ятитомну «Історію Малоросії» М. Маркевича (1842–1843 рр.), анонімний історичний твір початку ХІХ ст. «Історія Русів», в якому обґрунтовується ідея незалежності України.

Зауважте, що в цей період збирається й публікується український фольклор, розвивається українська мова. Розкажіть про те, як М. Цертелєв 1819 р. опублікував першу збірку українських історичних дум, про перше видання ліричних українських пісень, яке здійснив М. Максимович 1827 р. Окремо зупиніться на публікації 1798 р. «Енеїди» І. Котляревського — першого художнього твору розмовною українською мовою, а також на створенні 1818 р. «Граматики малоросійського наречія» О. Павловського, в якій вперше розглянуто граматичну будову української мови та принципи її літературного і розмовного вжитку.

Зазначте, що, з відкриттям 1805 р. Харківського університету саме Харків став центром українського духовного відродження. Проаналізуйте діяльність «Харківських романтиків». Доведіть, що їхнім ідейним натхненником був Г. Квітка-Основ’яненко, який 1834 р. видав «Малоросійські повісті», чим довів, що українською мовою можна писати й високохудожні прозові твори.

Зверніть увагу на те, що з 30-х рр. ХІХ ст. українські літературні гуртки з’являються також у Петербурзі й Москві. Яке значення вони мали?

Поясніть, чому відкриття 1834 р. Київського університету спричинило переміщення українського інтелектуального центру з Харкова до Києва. Характеризуючи діяльність у Києві в 1846–1847 рр. першої суто української таємно-політичної організації «Кирило-Мефодіївське братство», розкажіть про його організаторів та учасників. Розкрийте програмні завдання цього товариства, викладені в «Книзі буття українського народу» («Законі божому»), автор — М. Костомаров і «Статуті Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», автор — В. Білозерський. Поясніть, чому мета братства полягала в утвердженні національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов’янських держав.

З’ясуйте, в чому полягала різниця між поміркованою або ліберальною течією товариства, яку очолювали М. Костомаров та П. Куліш і радикальною — на чолі з М. Гулаком і Т. Шевченком. Розкажіть про практичні дії братчиків, причину припинення їхньої діяльності в березні 1847 р. Акцентуйте увагу на значенні діяльності «Кирило-Мефодіївського братства», наголосіть, що це була перша спроба української інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу боротьби за національне визволення України, яка відбувалася в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів.

Аналізуючи початок українського національного відродження в Західній Україні, почніть з того, що його зачинателі вийшли з середовища греко-католицького духовенства й розпочалося це відродження в Закарпатті наприкінці ХVІІІ ст. завдяки діяльності єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії А. Бачинського, а звідти поширилося на Галичину й лише в середині ХІХ ст. — на Буковину. Чому, на Вашу думку, зачинателі українського національного відродження в Західній Україні вийшли саме з середовища греко-католицького духовенства? Аргументуйте свою відповідь.

Зверніть увагу на те, що українське національне відродження на західноукраїнських землях пройшло такі етапи:

— до 30–40-х рр. ХІХ ст. — фольклорно-етнографічний;

— до кінця 40-х рр. — культурна стадія;

— від революції 1848 р. відбувається перехід до політичного етапу;

— з середини ХІХ ст. національний рух Західної України починає випереджати рух на Наддніпрянщині, який не міг вільно розвиватися через утиски з боку російської влади.

Розкажіть про те, як 1816 р. священик І. Могильницький разом з митрополитом М. Левицьким заснували в Перемишлі «Клерикальне товариство», розкрийте мету його діяльності. Акцентуйте увагу на тому, що І. Могильницький створив «Граматику» української мови, де доводив, що українська мова є рівноправною слов’янською мовою, а не діалектом російської чи польської.

Зверніть увагу на те, що в 30-ті рр. ХІХ ст. центр пробудження національної свідомості західних українців переміщується до Львова, де з 1830 по 1837 рр. діяв культурно-освітній гурток «Руська трійця». Назвіть засновників гуртка, розкрийте мету їхньої діяльності. Доведіть, що «Руська трійця» започаткувала ідею нерозривної єдності всіх українських земель, незалежно від їх перебування у складі Австрійської чи Російської імперій.

Поясніть, що революція 1848–1849 рр., яка охопила Австрійську імперію, стала значним поштовхом до розгортання українського національно-визвольного руху. Зверніть увагу на те, що в травні 1848 р. українська інтелігенція та уніатське духовенство заснували у Львові першу в Західній Україні українську політичну організацію — Головну Руську Раду на чолі з єпископом Якимовичем. Проаналізуйте її діяльність та подайте їй оцінку.

З’ясувавши результати українського національного відродження на західноукраїнських землях, акцентуйте на тому, що його характерною особливістю була політизація, яка виявилася в поєднанні як суто національних, так і політичних вимог, створенні нових організацій, діяльність яких спрямовувалась на задоволення національно-політичних потреб українського народу.

Відповідь на друге питання «Національно-культурний та революційно-демократичний рухи в Україні у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.» треба також розмежувати, розглядаючи вказані події на території як Наддніпрянщини, так і Західної України.

Зазначте, що в кінці 50–60-х рр. ХІХ ст. відбувається становлення українського національно-визвольного руху. Подайте характеристику його передумов: занепад феодально-кріпосницької системи, скасування кріпацтва і часткова демократизація суспільного життя внаслідок ліберальних реформ Олександра ІІ, колонізаційна політика царського уряду. В чому, на Вашу думку, полягало головне завдання учасників національно-визвольного руху в цей період?

Зверніть увагу на те, що основною формою українського національно-визвольного руху другої половини ХІХ ст. у Наддніпрянщині стали громади. Далі розкрийте діяльність громад з кінця 50-х рр. — до Валуєвського циркуляру 1863 р., а також з початку 70-х рр. — до Емського указу 1876 р. В чому полягає відмінність у їхній діяльності? Обгрунтуйте відповідь.

Розкажіть про діяльність «Братства тарасівців» (1891–1893 рр.). Якою була головна мета цього товариства? Зазначте, що, хоча тогочасне українське суспільство переважно не поділяло ідеї самостійної України, «Тарасівці» підготували сприятливий ґрунт для поширення державницько-самостійницьких настроїв. Доведіть, що діяльність «Братства» продовжили студентські громади, особливо харківська, з котрої 1900 р. вийшла перша українська політична партія Наддніпрянщини — Революційна українська партія (РУП), першим програмним документом якої стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна», де обґрунтовувалася ідея української державної самостійності.

Повним буде розуміння й розкриття цього питання, якщо студент зверне увагу на те, що в Україні (як складовій Російської імперії) поруч з українським національно-визвольним рухом розгортався і загальноросійський революційний рух. Тому варто зауважити, що в 50–60-ті рр. ХХ ст. діяли радикальні різночинці, провідником яких став М. Чернишевський. Вони 1861 р. створили революційну організацію «Земля і воля», в якій брали участь і українці (А. Потебня, А. Красовський). У 70–80-ті рр. ХХ ст. діяли народники (російські організації — «чайковці», «Земля і воля»). Охарактеризуйте їхню діяльність. Якими, на Вашу думку, були стосунки між українським національно-визвольним і загальноросійським революційним рухами в другій половині ХІХ ст.? Аргументуйте свою відповідь.

Відповідаючи на другу частину питання, слід пояснити, чому в Західній Україні у другій половині ХІХ ст. активізувався суспільно-політичний рух, в чому проявилася його строкатість і суперечливість? Для цього, насамперед, подайте загальну характеристику суспільно-політичної ситуації в цьому регіоні. Зазначте, що, хоча революція 1848–1849 рр. зазнала поразки й імперська реакція послабила український рух на десятиліття, Конституція 1867 р. офіційно оголосила міжнаціональну рівноправність у школах, державних установах і судах. Австрійська влада не переслідувала українських просвітницьких об’єднань та видавництв. Українці отримали змогу обирати й бути обраними до австрійського та угорського парламентів, галицького та буковинського сеймів. Ацентуйте увагу на тому, що в Росії державний парламент з’явився лише 1906 р., а українського не існувало до 1917 р.

Зверніть увагу на те, що в другій половині ХІХ ст. у суспільно-політичному русі Західної України діяло три напрями: москвофіли, народовці (українофіли) та радикали. Охарактеризуйте їх.

Зважте на те, що політизація національно-визвольного руху в Західній Україні призвела до формування тут наприкінці ХІХ ст. українських політичних партій. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія (РУРП), яку 1890 р. у Львові утврили радикали на чолі з І. Франком і М. Павликом. Якою, на Вашу думку, була основна мета цієї партії та який чинник обумовлював її організаційну слабкість?

Охарактеризуйте причини появи, становлення, мету та результати роботи Української національно-демократичної партії (УНДП), яку утворили 1899 р. народовці й радикали, котрі відмовлялися від соціалістичної ідеології на користь національної ідеї.

Розкажіть про створення 1899 р. Української соціал-демократичної партії (УСДП), яка стояла на позиціях марксизму. Окресліть коло її програмних положень.

Розкривши питання, акцентуйте увагу на тому, що ХІХ ст. стало періодом справжнього національного відродження: зросла національна свідомість українців, значних успіхів досягла українська культура. Національно-визвольний рух як у Наддніпрянській, так і в Західній Україні пройшов шлях від культурно-просвітницького до політичного етапу, висунувши гасло політичної самостійності України.

Відповідаючи на третє питання «Створення та діяльність українських політичних партій на початку ХХ ст.», необхідно підкреслити, що цей період в історії України характеризується загальним революційним піднесенням, яке було викликане гострими класовими суперечностями, національним гнобленням і політичним безправ’ям населення. Вкажіть, що ситуацію загострила світова загальноекономічна криза 1900–1903 рр., а в Російській імперії — також її поразка у війні з Японією.

Зазначте, що в Наддніпрянській Україні український національно-визвольний рух на початку ХХ ст. проявився в його політизації й зростанні кількості національних партій. Розкажіть, що РУП, утворена 1900 р., розкололася й дала початок трьом партіям (УНП, «Спілка», УСДРП), охарактеризуйте їхні програмні засади. Поясніть, чому відбувся цей розкол?

Окрім партій соціал-демократичного спрямування, назвіть і дві ліберальні партії, утворені 1904 р. — Українську радикальну партію (УРП) на чолі з Б. Грінченком та С. Єфремовим і Українську демократичну партію (УДП) на чолі з А. Лотоцьким і Є. Чикаленком. Проаналізуйте їхні основні вимоги.

Окресливши основне коло програмних положень українських політичних партій, охарактеризуйте значення їхньої діяльності. Розкажіть, що в Наддніпрянській Україні, на цей час уже значно зрусифікованій, більш масовими та впливовими були загальноросійські партії: Російська соціал-демократична партія (РСДРП) — виникла 1898 р.; Партія соціалістів-революціонерів (есерів) — утворилася на рубежі 1899–1900 рр.; Конституційно-демократична партія (кадетів) — 1905 р. і «Союз руського народу» — 1905 р. Коротко охарактеризуйте їхні програми.

Акцентуйте увагу на тому, що українські партії на початку ХХ ст. були малочисленними, недостатньо згуртованими й організованими. В національному питанні всі вони, крім Української народної партії, не йшли далі від вимог автономії України у складі Росії. Загальноросійські партії не прагнули до вирішення національного питання, крім кадетів, які вимагали культурної автономії для національних окраїн.

Розкажіть, чому в Наддніпрянській Україні під час революції 1905–1907 рр. у діях близько 20 загальноросійських і національних партій не було єдності, чому вони боролися між собою за керівництво революційним рухом. Зверніть увагу на основні здобутки українського національно-визвольного руху в період революції 1905–1907 рр. Чому, на Вашу думку, українські партії зайняли різні позиції у ставленні до Першої світової війни?

Поясніть, чому в Західній Україні український національно-визвольний рух розвивався в сприятливіших умовах і мав значно більші здобутки, ніж у Наддніпрянщині. Аргументуйте свою відповідь.