План лекції

1. Поняття моделі і моделювання.

2. Поняття факторного аналізу.

3. Детерміноване і стохастичне моделювання факторних систем.

4. Класифікація та види факторних систем (моделей).

5. Способи перетворення (методи подовження, розширення та скорочення )факторних систем.

Час: 2 год.

Вид заняття : лекція

Тип заняття: засвоєння нових знань

Місце проведення: аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: підручник, наочний посібник, методична розробка.

Джерела інформації: 1], ст.81-97; [2], ст.26-47; [3], ст.61-66

Основні категорії і поняття: модель, моделювання, деталізація, факторний аналіз, фактор, резерв, детермінований і стохастичний зв'язок, адитивні моделі, кратні моделі, мультиплікативні моделі, комбіновані моделі.

Студенти повинні знати:

• основні поняття теми;

• зміст понять «модель», «моделювання», «деталізація», «факторний аналіз»,

• види причинно-наслідкових звязків ,

• типи моделей факторного аналізу,

• методи подовження і скорочення факторних моделей.

Студенти повинні уміти:

• давати відповіді на поставлені питання;

• розкривати зміст окремих понять і категорій;

• робити самостійні висновки.

Домашнє завдання: вивчити конспект, [1], ст.81-97; [2], ст.26-47; [3], ст.61-66

1. Поняття моделі і моделювання.

Моделювання є важливим засобом розв’язання багатьох економічних завдань і, зокрема, проведення аналітичного дослідження.

Модель — це умовний об’єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об’єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі.

Моделювання господарської діяльності підприємства як об’єкта дослідження передбачає розробку певних економіко-математич­них моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб’єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів.

Моделювання – один із методів наукового пізнання, за допо­мо­гою якого створюється модель об’єкта дослідження.

Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт:

1) визначення змісту господарського завдання;

2) збирання і систематизація необхідної інформації;

3) побудова імітаційної моделі;

4) перевірка функціонування моделі;

5) уточнення моделі;

6) використання моделі для розв’язання завдання.

2. Поняття факторного аналізу.

Економічний аналіз явищ чи процесів починають з вивчення узагальнюючих (результативних) показників, що їх характеризують. Це дозволяє отримати загальне уявлення про роботу підприємства. Однак, цього недостатньо, так як в узагальнюючому показнику сумуються нерідко протилежні тенденції, які взаємно погашаються, і тим самим затушо­вуються зміни, що відбулися в його складі. Тому виникає необхід­ність йти від загальних показників до простих дедуктивним шля­хом, послідовно розчленовуючи їх на складові. Аналітичний метод розчленування загальних показників на складові і називається деталізацією, а процес аналізу деталізованих показників – факторним аналізом. Метод деталізації результативних показників широко використовується при розробці аналітичних формул (моделей факторних сис­тем), що описують реальні зв’язки між процесами та у процесах фінансово-господарської діяльності промислових підприємств. Про­цес побудови аналітичної формули, залежності називається факторним моделюванням.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії набувають форми факторів (чинників).

Фактор — це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор — це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв’язків, а отже факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдання економічного аналізу.

Отже, факторами вважаються різні умови, обставини, які супроводжують економічні явища та процеси і які створюють можливість їх здійснення, так наявність матеріальних факторів (засобів виробництва ) та особис­тих факторів (робочої сили) служать необхідною умовою здійснення процесу виробництва.

Завдання 1. Визначити в кожній групі результативні і факторні показники за характером їх зв’язку:

1. Випуск продукції, чисельність персоналу, продуктивність праці.

2. Продуктивність праці, рівень техніки, технології, механізації виробництва, праці, управління.

3. Ритмічність поставок, ритмічність випуску продукції.

4. Випуск продукції, середньорічна вартість основних виробничих фондів, фондовіддача, витрати сировини, матеріалоємність.

Вирізняють фактори кількісні, структурні та якісні, інтенсивні та екстенсивні, об’єктивні та суб’єктивні, загальні (комп­лексні) та поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.

Завдання 2. Виділити кількісні, структурні і якісні показники: середньорічна вартість основних фондів, чисельність працюючих, собівартість одиниці продукції, собівартість випуску, норма витрат на одиницю продукції, втрати робочого часу, фондовіддача, рентабельність, питома вага активної частини основних фондів.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативні фактори. З останніми часто пов’я­зують резерви виробництва. Отже, звідси ще одне визначення: фактор — це попередник виникнення резервів виробництва.

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів. Пошук резервів потребує впровадження досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, організаційно-технічних заходів, активного роздержавлення і приватизації, забезпечення конкурентоспроможності колективів і підприємств.

Фактори і результати (наслідки) виступають об’єктами прояву причинно-наслідкових зв’язків. При цьому слід мати на увазі, що фактор може бути пов’язаний з результатом не безпосередньо, а опосередковано, че­рез інший фактор, який пов’язаний із результатом причинно-наслідковим зв’язком.