1.2. Зміст та структура виробничих сил та виробничих відносин. Економічна система.

В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ в кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.

Процес праці включає три основні моменти:

1) праця людини;

2) предмети праці;

3) засоби праці.

Праця людини – це змістовна, цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередкують, регулюють і контролюють обмін речей між собою і одночасно змінюють власну природу.

Предмети праці – це речі природи, на які людина впливає в процесі праці, піддаючи їх обробці.

Предмети праці бувають двох видів:

1) дані самою природою (риба, дерево);

2) ті, що підлягають наступній обробці (руда). Їх називають сирим матеріалом, сировиною.

Засоби праці – це речі чи комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці.

Виробничі сили – це фактори, які забезпечують перетворення речей природи у відповідності з потребами людей, створюючи матеріальні і духовні блага, і визначають ріст продуктивності суспільної праці.

До структури виробничих сил належать:

1) людина (головна виробнича сила);

2) засоби праці;

3) предмети праці (засоби виробництва);

4) сили природи, які використовуються людьми;

5) форми і методи організації виробництва (система Тейлора, система Мейо, автономні бригади, участь в управлінні);

6) наука;

7) інформація.

Оскільки виробничі сили відтворюють відношення людини до природи, то, з однієї сторони, вони повернуті до сил природи, а з іншої – до системи суспільних, перш за все, економічних відносин, в складі яких виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні, тобто виробничі відносини.

Виробничі відносини – це суспільна форма розвитку виробничих сил в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

Такою ж суспільною формою є і відношення власності.

Власність можна розглядати як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили. предметів споживання, послуг, об'єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Відносини власності за своїм економічним змістом охоплюють усю сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю.

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності у відповідності з метою суспільства.

Основними елементами економічної системи, її підсистемами, є:

1) виробничі сили;

2) техніко-економічні відносини;

3) організаційно-економічні відносини;

4) виробничі відносини, чи відношення до власності;

5) господарський механізм, так як регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою.

1.3. Сутність та критерії економічного прогресу, його рушійні сили

Економічний прогрес – це поступовий розвиток всієї економічної системи, кожного її елемента.

Відрізняють два типи економічного розвитку – екстенсивний та інтенсивний.

При екстенсивному типі економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів виробничих сил, перш за все – факторів виробництва, при незмінному рівні технічної основи виробництва.

Основними факторами екстенсивного типу є:

1) зростання обсягів інвестицій при збереженні досягнутого рівня технології;

2) збільшення чисельності працівників;

3) зростання обсягів оборотних активів.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається шляхом якісного удосконалення всієї системи виробничих сил. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес.

Основними факторами інтенсивного типу є:

1) впровадження нової техніки, технології на базі передових досягнень науково-технічного прогресу;

2) підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників;

3) збільшення використання основних фондів і оборотних активів;

4) впровадження прогресивних форм організації виробництва і праці;

5) збільшення підприємницьких здібностей;

6) випереджаючий розвиток інформаційної сфери, інформатизація господарської діяльності.

Досягнення в процесі економічного розвитку виступають критеріями соціально-економічного прогресу:

• розвиток виробничих сил;

• технічна побудова виробництва;

• розвиток людини.

Рушійними силами прогресу є:

• змагання між людьми в процесі їх спільної праці;

• кооперація праці;

• виробничі відносини чи відносини власності;

• техніко-економічні відносини;

• протиріччя господарського механізму.